Свято зі сльозами на очах...

Іван МУКОВСЬКИЙ, історик. 
Безповоротні втрати України у Великій Вітчизняній війні складають понад 11 млн осіб.

Жодна подія минулого століття не залишила такого глибокого сліду в народній пам’яті, в людських душах, як Велика Вітчизняна війна. Сьогодні у буденних звершеннях перехідної епохи, коли швидко знецінюються і забуваються донедавна ще непорушно-монументальні, епохальні події, з особливою виразністю вимальовується всесвітньо-історичне значення перемоги країн антигітлерівської коаліції над блоком фашистських держав, в якій вирішальна роль належала Радянському Союзу. Передусім слід наголосити на вражаючих людських втратах. Ніколи ще за всю багатовікову історію божевілля цілеспрямованого знищення людства не досягало таких масштабів — 60 мільйонів! Лише безповоротні втрати України у Великій Вітчизняній складають близько 11 млн чоловік, із них цивільне населення — 4,5 млн, військові втрати — понад 6 млн. У горнило війни були кинуті величезні ресурси, виробництво зброї і бойової техніки досягло небачених до цього масштабів. Прямі військові витрати країн, які брали участь у цій війні, досягли астрономічної цифри — 1 трил 117 млрд доларів, а загальна вартість знищених матеріальних цінностей перевищила 316 млрд. Ось таку дорогу ціну заплатило людство за розв’язання фашистським режимом Німеччини війни.

Ця страшна статистика має переконати людство в тому, що світові війни раз і назавжди мають бути вилучені з арсеналу міжнародної політики. Інакше всі нині сущі неминуче прийдуть до планетарної катастрофи, в якій вже не буде ні переможців, ні переможених. Важливо наголосити, що значна доля вини в розв’язанні Другої світової війни лежить на правлячих колах західних держав, які у передвоєнні роки не лише надали Німеччині допомогу і величезні позики (63 млрд дол., у т. ч. 32 млрд — США), які були направлені на мілітаризацію німецької економіки, а й зробили все, щоб спрямувати агресивні наміри гітлерівців проти Радянського Союзу. Проте, всупереч їхнім планам, війну нацисти розпочали на Заході, і вже незабаром майже вся Європа була окупована. Слід зауважити, що ще й сьогодні з політичних мотивів певні сили у світі, в тому числі й деякі заповзяті «новатори» від політики й науки в Україні, роблять спроби заднім числом «перевоювати» війну на свій лад. Знову піднімається питання про рівну відповідальність між СРСР і Німеччиною, Гітлером і Сталіним. Вони стверджують, що гітлерівська Німеччина та її політичні вожді вели війну не проти народів Радянського Союзу, а лише проти «комунізму», а на світове панування й зовсім не претендували.

Зміст цих тлумачень має конкретну мету: реабілітувати справжніх винуватців, зробити з нацистів захисників народів світу від загрози комунізму, а у контексті України — визволителів українського народу, посіяти ворожнечу, неприязнь до Росії, до російського та інших народів колишнього СРСР.

Варто звернути увагу на те, яку страшну небезпеку для всього людства ніс злочинний план вождів третього рейху «Ост» — стратегія колонізації Східної Європи. Адже передбачалось фізичне знищення мільйонів людей, культур і цивілізацій, пограбування народних багатств, перетворення тих, хто залишиться в живих, на рабів, невільників, «черв’яків» і «безсловесних тварин». Відносно Радянської держави ставилося завдання знищити її, а народ позбавити будь-якої державної організації, умертвити, виселити, онімечити… Упродовж 30 років планувалося вивезти до Західного Сибіру близько 31 млн чоловік з території Польщі і західних районів СРСР і поселити на цих землях 10 млн німецьких громадян. Ще до початку виселення було задумано знищити на окупованих територіях 30 млн росіян, 5–6 мнл євреїв, мільйони українців, білорусів, поляків. Решта населення мала перетворитися на слухняних рабів, які б обслуговували німецьких переселенців-колоністів. Ці та інші дані беззаперечно свідчать, що то була лише частина гітлерівського плану світового панування, у якому центральне місце відводилося захопленню території Радянського Союзу, ліквідації його як держави.

Створення таких расистських планів щодо народів світу, в тому числі до народів СРСР, було величезним злочином проти людства. Але ж гітлерівці не обмежились лише планами, а й приступили до здійснення своїх задумів. Окупувавши майже всю Європу, додавши до свого могутнього військового та економічного потенціалу економічні і військові ресурси окупованих країн, вони на світанку 22 червня 1941 р. напали на Радянський Союз. Розпочалася Велика Вітчизняна війна, якій судилося стати найважливішою і вирішальною складовою Другої світової.

Перед радянським народом стояло питання: залишитися йому в історії чи бути взагалі стертим з лиця землі відповідно до людиноненависницьких планів нацистів. І народ зробив свій вибір. У цьому виборі була одностайною і переважна більшість українського народу, який знайшов сили, аби стати на боротьбу проти поневолювачів. Народ України оголосив війну фашизму не на життя, а на смерть, відрядив до лав Червоної Армії та формувань радянських партизанів більше семи мільйонів своїх синів і дочок. На заході республіки десятки тисяч їх влилися в українську повстанську армію, місцеві загони якої, всупереч політичним розрахункам керівництва ОУН, чинили опір німецьким окупантам.

Протягом усієї війни радянсько-німецький фронт був головним. Важливою особливістю протистояння на цьому фронті було те, що виключався будь-який компроміс, а це визначало небувалу гостроту збройної боротьби — від153 до 201 німецьких дивізій з червня 1941 по червень 1944 р. вели безперервні кровопролитні бої. Навіть після відкриття союзниками другого фронту проти них діяла третина, а проти Червоної Армії — дві третини дивізій Німеччини. Саме на радянсько-німецькому фронті агресори втратили 10 млн солдатів та офіцерів. Була знищена і більша частина військової техніки противника ( до 75% танків і штурмових гармат, понад 75% літаків, 74% артилерійських гармат, понад 1,6 тис. транспортних одиниць флоту).

Завдавши нищівної поразки фашистським загарбникам, радянський народ і його збройні сили зробили вирішальний крок на шляху до звільнення народів Європи від нацистського рабства. У цьому їхня найбільша заслуга перед людством. За межами СРСР радянські війська втратили лише вбитими понад 1 млн солдатів і офіцерів. Їхні братські могили на території 13 країн Європи і Азії постійно нагадують народам цих країн про благородний подвиг радянського воїна, воїна-визволителя. Український народ у роки воєнного лихоліття з честю пройшов своєю хресною дорогою. Для нього розгром фашизму був подвійною перемогою. Україна була врятована від загарбання третім рейхом та його союзниками, від поневолення та знищення. Наслідком перемоги стало також здобуття легітимності нових західних кордонів із завершенням процесу об’єднання у складі Української республіки західноукраїнських земель та Закарпаття. Неймовірно висока ціна гітлерівської агресії та відсіч їй в історичній перспективі не була марною, бо стала фундаментом прийдешньої української державної незалежності. Є всі підстави стверджувати, що без Великої Перемоги у травні 1945 р. не було б держави, ім’я якій — Україна.

Сьогодні, в умовах відмови від ядерної зброї, наша держава прокладає нові шляхи до поглиблення довіри й співробітництва. Здобута дорогою ціною перемога переконує, що цивілізований розвиток людства і кожної країни можливі лише за умови миру і рівноправних партнерських відносин у світовому співтоваристві. А об’єднання народів світу для боротьби з нацизмом свідчить, що в ім’я миру можуть і повинні співпрацювати країни з різними соціальними системами, політичними устроями та ідеологіями.

Зрозуміло, що кожне нове покоління дивиться на минуле очима свого часу. Але це має бути не байдужий, відсторонений погляд і тим більше не дистанціювання від тих, хто боронив Вітчизну і творив Перемогу. Подвиг ветеранів мусить пронизувати все наше життя, бути постійним критерієм усіх наших справ, рішень та дій. Саме про це прекрасно сказав устами свого героя наш земляк, письменник-фронтовик Олесь Гончар: «…Ви не повинні бути ніким забуті: ні мінливими політиками, ні дипломатами. Бо ви йшли в авангарді людства, і без вашого подвигу, вашої жертви не було б нічого. Вас людство підхопить, як пісню, і понесе вперед, бо ви були його першою весняною піснею. Про це нам треба пам’ятати, бо то наші батьки, діди, брати і сестри. І земля, полита їхньою кров’ю, — свята для нас земля. Розуміння того подвигу, який ви проявили при відбитті фашистської навали і завдяки якому зберегли свій гордий дух, допоможе нам краще пізнати свої корені, свої джерела, нарешті, зрозуміти самих себе...»

За матеріалами Центрального друкованого органу МО України Військо України