З давніх часів, тільки-но почало формуватися регулярне військо, вояки виставляли охорону, щоб не припустити раптового нападу противника. Це робилось і в мирний, і в воєнний час, як під час розташування табором, так і під час пересування військ та в інших випадках. Минав час, але важливість цієї справи не зменшувалась, а, навпаки, збільшувалась. Природно, що важливість вартової та внутрішньої служби має велике значення і для підтримки боєздатності Збройних Сил України.
Правила несення вартової та внутрішньої служби викладені у Статуті гарнізонної та вартової служби та Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України.
Несення вартової служби є виконанням бойового завдання і вимагає від особового складу точного дотримання всіх положень, визначених Статутом гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України.
Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військових частин, підрозділів та військовослужбовців згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану,які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу,збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Для несення вартової служби віднаряджуються варти. Вартою називається озброєний підрозділ, відряджений для виконання бойового завдання з метою охорони та оборони військових об'єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті або в дисциплінарній частині.
Варти бувають гарнізонні та внутрішні, вони можуть бути постійними або тимчасовими.
Для безпосередньої охорони та оборони із складу варти виставляються чатові.
Чатовим називається вартовий, який виконує бойове завдання щодо охорони та оборони дорученого йому поста. Постом називається все доручене для охорони та оборони чатовому,а токож місце або ділянка місцевості, на якій він виконує свої обов'язки.
Чатовий є недоторканою особою. Недоторканість чатового полягає: в особливій охороні законом його права і особистої гідності; у підпорядкуванні його лише певним особам - начальнику варти та своєму розвідному; в обов'язку всіх осіб неухильно виконувати вимоги чатового, визначені його службою; у наданні йому права застосовувати зброю у випадках, визначених Статутом гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України.
З часу, коли вартовий доповів про прийняття поста, він стає чатовим і несе повну відповідальність за виконання покладених на нього обов'язків.
Чатовий зобов'язаний пильно охороняти та стійко обороняти свій пост, ні на що не відволікатися, не випускати з рук зброю й нікому не віддавати її, включаючи осіб, яким він підпорядкований. Чотовий не може залишити поста, доки його не буде змінено або знято. При виконанні завдання на посту чатовий повинен тримати зброю зарядженою, завжди готовою до застосування. Він зобов'язаний не підпускати до поста ближче, ніж на відстань, визначену в табелі постів.
Чатовому заборонено сидіти, притулятися до чого-небудь, спати, курити, розмовляти, їсти, пити, читати, писати, справляти природні потреби, передавати й приймати будь-які предмети,досилати без потреби патрон у патронник, заходити у зону роботи технічних засобів охорони.
Чатовий повинен відповідати на запитання лише начальника варти, свого розвідного та осіб, які прибули з ними для перевірки. В разі раптового захворювання чатовий повідомляє про це до вартового приміщення і далі несе службу на посту.
Вірність військовому обов'язку, уміння і мужність чатових передається від одного покоління захисників Вітчизни до іншого, вимагаючи від них у будь-яких умовах пильно та стійко нести вартову службу. Тому було багато прикладів у минулі часи, як у воєнний так і в мирний час.
У процесі несення вартової служби воїну доводиться переборювати негативні дії як фізичного, так і психологічного характеру, пов'язані з високим емоційно-вольовим напруженням, необхідністю збереження пильності, швидкої реакції, переборення почуття страху, невпевненості, фізичної втоми.
Від їхнього уміння, наполегливості, якісного несення служби та вмілих дій у нестандартних ситуаціях залежить рівень боєздатності військових частин, збереження військового майна, а в окремих випадках - життя людей, в тому числі і самих вартових.
Поняття "пильність" міцно увійшло до армійського побуту і являється однією з найважливіших умов, які висуваються до несення вартової і внутрішньої служб.
Під пильністю прийнято розуміти такий психологічний стан військовослужбовця, при якому він здатний передбачити, розпізнати і своєчасно попередити збиткові дії стосовно охороняємого об'єкта.
Такими можуть бути злочинне посягання порушника, наслідки стихійного лиха чи злочинної недбалості посадових осіб та ін.
Пильність неможлива без високої особистої відповідальності і внутрішньої дисциплінованості військовослужбовця. Вона нерозривно пов'язана з його особистим досвідом, оволодінням ним необхідними знаннями і навичками несення вартової і внутрішньої служб.
Для успішного виконання завдань вартової і внутрішньої служб слід прагнути підтримання оптимального рівня пильності. Для цього кожному воїну необхідно виробляти у себе внутрішню установку на підтримання постійної готовності до активних дій. Цьому сприяють почуття обов'язку, прагнення виправдати довіру командира і товаришів по службі, повне і точне уявлення про свої обов'язки, усвідомлення небезпеки і можливих наслідків послаблення пильності.
Найнебезпечнішим "внутрішнім ворогом" пильності є сон. Він підстерігає військовослужбовця на бойовому посту і на черговій зміні, особливо у нічний час, непомітно сковуючи свідомість і гальмуючи психічну та рухову активність.
Сонливість провокується умовами відносної ізоляції, монотонним напруженням уваги, підсвідомим прагненням створити внутрішній комфорт, концентрацією уваги на тілесних відчуттях. Тому під час несення служби необхідно всіляко запобігати появі приємного нервово-м'язового розслаблення, яке непомітно для свідомості воїна може одразу ж перерости у сон.
Для збереження пильності під час несення вартової і внутрішньої служб можна використовувати деякі прості методи психічної саморегуляції. Причому у кожної людини наявний свій набір прийомів виходу із складних ситуацій і підтримки необхідного на даний момент психічного сиану.
Так, досвідчені солдати для підтримання пильності на чатах застосовують своєрідну тактику пересування за маршрутом: через кожні чотири кроки оглядаються по черзі через ліве і праве плече; прискорюють темп ходи до 140-150 кроків за хвилину. Це створює бадьоре самопочуття і добрий настрій,а чергування темпу кроків від уповільненого до прискореного у різному ритмі по 10-12 кроків посилює зібраність, загострює увагу.
Для підтримання високого рівня пильності під час несення вартової та внутрішньої служби існують деякі прийоми саморегуляції. Це - самопереконання, самонавіювання, керування уявою, керування диханням і м'язовим тонусом.
Самопереконання передбачає аргументоване доведення самому собі необхідності виявлення пильності.
Головним інструментом самонавіювання, як і самопереконання є використання слова. Але якщо самопереконання здійснюється через механізми свідомого підкорення воїном свого стану зрозумілій і логічній меті діяльності, то самонавіювання відбувається на підсвідомому рівні і вимагає трохи загальмованого тонусу кори головного мозку.
Здійснюючи самонавіювання, необхідно дотримуватися деяких правил:
- подумки повторювати словесні формули самонавіювання 5-6 разів, уявляючи
при цьому реалізацію станів, що викликаються;
- словесні формули повинні бути короткими, зрозумілими, категоричними і не
викликати сумнівів у реальності їхнього виконання у конкретній ситуації.
При цьому ніякої самокритики, повна упевненість у собі і своїх можливостях.
Керування уявою значно посилює дію словесних формул самонавіювання.
Керуючи своєю уявою, чатовий створює образ бажаного результату своєї діяльності.
Керуючи уявою, потрібно постійно прокручувати у свідомості можливий розвиток ситуації на чатах і наслідки тих чи інших дій: "А що, якщо за рогом порушник? Потрібно перед поворотом одійти на 2-3 метри відійти від стіни і зосередитися саме на цій ділянці" і т.п.
Керування увагою тісно пов'язане з уявою. Спрямованість уваги також визначає рівень пильності воїна. Тому чатовому необхідно свідомо аналізувати, на чому в даний момент вона зосереджена.
Керування диханням і м'язовим тонусом не являється чисто психологічним прийомом,та глибина і частота дихання, ступінь напруження м'язів тіла значно визначають психічний стан людини.
Людина у середньому за хвилину здійснює 16-18 дихальних циклів, причому кожний складається з 4 фаз: вдих, затримка після вдиху, видих і затримка після видиху.
Співвідношення тривалості і інтинсивності кожної фази і визначає психічний стан людини. У спокійному режимі воно приблизно таке: вдих-1-1,5 секунди, затримка-0,5 секунди, видих-1,5-2 секунди, затримка-1 секунда. Якщо час вдиху скорочувати, а видиху збільшувати, отримаємо заспокійливіший вид дихання,
формула якого така: вдих-0,5 секунд,затримка-0, видих-3-4 секунди, затримка-2-3 секунди.
М'язове напруження визначає у значній мірі нервову активацію,а отже, і виявлення бадьорості і відмобілізованості. І навпаки - м'язове розслаблення гальмує, заспокоює психіку. Тому необхідно намагатися підтримувати м'язи тіла оптимально пружними й еластичними. У зв'язку з цим зрозумілі статутні заборони чатовому: не сідати, не лягати, не притулятися до будь-чого. Треба наслідувати просте правило: активізовані м'язи - активізована психіка, висока пильність.
Немає коментарів:
Дописати коментар