Сумлінне служіння Батьківщині – вищий прояв офіцерської честі .

Ко­декс чес­ті офі­це­ра Зброй­них Сил Ук­ра­ї­ни - це роз­мо­ва не прос­то про пев­ний на­бір мо­раль­них ви­мог, а про над­зви­чай­но важ­ли­ву роль офі­церсь­ко­го скла­ду в жит­тє­ді­яль­нос­ті Зброй­них Сил Ук­ра­ї­ни, їх роз­вит­ку. Це роз­мо­ва про від­по­ві­даль­ність кож­но­го офі­це­ра пе­ред Ук­ра­їнсь­ким на­ро­дом за стан бо­йо­вої го­тов­нос­ті військ. За­нят­тя дає мож­ли­вість ко­лек­тив­но по­мір­ку­ва­ти про мо­раль­но-пси­хо­ло­гіч­ний стан у війсь­ко­вих ко­лек­ти­вах, ор­га­нах війсь­ко­во­го уп­рав­лін­ня, кри­тич­но оці­ни­ти до­сяг­нен­ня, виз­на­чи­ти шля­хи по­даль­шо­го під­ви­щен­ня мо­раль­ної куль­ту­ри офі­це­рів.

Перш за все тре­ба при­вер­ну­ти ува­гу до то­го, що війсь­ко­вос­луж­бов­ці зна­хо­дять­ся у склад­ній сис­те­мі вза­є­мо­від­но­син, які під­по­ряд­ко­ва­ні за­без­пе­чен­ню го­тов­нос­ті Зброй­них Сил до ефек­тив­но­го ви­ко­нан­ня ви­мог Кон­сти­ту­ції Ук­ра­ї­ни. Ці вза­є­мо­від­но­си­ни ре­гу­лю­ють­ся нор­ма­тив­но-пра­во­ви­ми ак­та­ми, мо­раль­ни­ми нор­ма­ми, які зна­хо­дять­ся у склад­но­му вза­є­мозв’яз­ку і від якос­ті їх ви­ко­рис­тан­ня в знач­ній мі­рі за­ле­жить стан Зброй­них Сил Ук­ра­ї­ни.

У су­час­них умо­вах роль мо­раль­них за­со­бів зрос­тає то­му, що у Зброй­них Си­лах Ук­ра­ї­ни ство­рю­єть­ся но­ва сис­те­ма цін­нос­тей. То­му, що в Зброй­них Си­лах Ук­ра­ї­ни від­бу­ва­ють­ся про­це­си де­мок­ра­ти­за­ції. То­му, що у нас чи­ма­ло труд­но­щів і не­га­раз­дів, по­до­лан­ня яких не­мож­ли­ве без мо­раль­ної нап­ру­ги, без опо­ри на мо­раль­ні си­ли війсь­ко­вос­луж­бов­ців. Ус­клад­нен­ня бо­йо­вої тех­ні­ки та оз­бро­єн­ня, ор­га­ні­за­ція бо­йо­вої під­го­тов­ки і уп­рав­лін­ня, зрос­тан­ня ви­мог до під­го­тов­ки війсь­ко­вих фа­хів­ців-про­фе­сі­о­на­лів та­кож вик­ли­ка­ють до жит­тя під­ви­щен­ня ро­лі мо­раль­них сил та мо­раль­них за­со­бів впли­ву на війсь­ко­вос­луж­бов­ців.

Прий­нят­тя Ко­дек­су чес­ті є важ­ли­вою по­ді­єю на шля­ху ствер­джен­ня особ­ли­во важ­ли­вої ро­лі мо­раль­но­го ре­гу­лю­ван­ня вза­є­мо­від­но­син в ар­мії.

Ос­но­ву Ко­дек­су чес­ті офі­це­ра ста­нов­лять ви­мо­ги Кон­сти­ту­ції Ук­ра­ї­ни, Війсь­ко­вої при­ся­ги, ста­ту­тів Зброй­них Сил Ук­ра­ї­ни, мо­раль­ні тра­ди­ції ук­ра­їнсь­ко­го війсь­ка, ба­зо­ві між­на­род­ні гу­ма­ні­тар­ні стан­дар­ти. Усім сво­їм зміс­том він на­ці­ле­ний на ут­вер­джен­ня і за­хист чес­ті і гід­нос­ті кож­но­го офі­це­ра, під­ви­щен­ня ав­то­ри­те­ту офі­церсь­ко­го кор­пу­су, зрос­тан­ня прес­ти­жу про­фе­сій­ної війсь­ко­вої ді­яль­нос­ті і Зброй­них Сил Ук­ра­ї­ни в на­шо­му сус­піль­стві.

До­ціль­но звер­ну­ти­ся до виз­на­чен­ня та­ких по­нять, як честь офі­це­ра і гід­ність офі­це­ра.

По­нят­тя «честь офі­це­ра» міс­тить в со­бі мо­раль­но-етич­ні ви­мо­ги до офі­церсь­ко­го скла­ду з бо­ку сус­піль­ства, очі­ку­ва­ні сус­піль­ством мо­раль­но-етич­ні про­я­ви в ді­яль­нос­ті офі­це­рів. Тоб­то, це є іде­аль­ним мо­раль­ним пор­тре­том су­куп­но­го об­ра­зу офі­це­ра Зброй­них Сил Ук­ра­ї­ни.

Гід­ність же офі­це­ра міс­тить у со­бі мо­раль­ну са­мо­о­цін­ку кож­но­го офі­це­ра. То­му пев­ні дії (по­зи­ція) мо­жуть бу­ти для од­но­го офі­це­ра об­раз­ли­ви­ми для йо­го гід­нос­ті, а ін­шим офі­це­ром сприй­ма­ти­ся як нор­ма, не за­чі­па­ти, не при­ни­жу­ва­ти йо­го гід­ність. Нап­рик­лад, бу­ти чес­ним у всьо­му - за­галь­но­мо­раль­на ви­мо­га чес­ті офі­це­ра, але дех­то з них, від­вер­то ка­жу­чи, мо­жуть збре­ха­ти, ви­да­ти ба­жа­не за дій­сне в оцін­ці, ска­жі­мо, ста­ну війсь­ко­вої дис­цип­лі­ни, бо­йо­вої го­тов­нос­ті то­що. І при цьо­му їх гід­ність не страж­дає, со­вість, як то ка­жуть, не гри­зе. Ви­со­ка гід­ність - це пов­на від­по­ві­даль­ність са­мо­о­цін­ки ви­мо­гам чес­ті офі­це­ра. На кон­крет­них прик­ла­дах мож­на по­ка­за­ти, як важ­ли­во в ді­яль­нос­ті офі­це­ра ма­ти ви­со­ко­роз­ви­не­не по­чут­тя гід­нос­ті.

Зна­чен­ня ро­лі Ко­дек­су чес­ті мож­на стис­ло роз­кри­ти че­рез роз­гляд йо­го фун­кцій.

До ос­нов­них фун­кцій Ко­дек­су чес­ті офі­це­ра на­ле­жать:

По-пер­ше, ре­гу­ля­тив­но-орі­єн­ту­ю­ча. Мо­раль­ні нор­ми і при­пи­си, які міс­тить у со­бі Ко­декс чес­ті, орі­єн­ту­ють офі­це­ра на пев­ний об­раз жит­тя, на пев­ний стиль ді­яль­нос­ті, на пев­ну лі­нію по­ве­дін­ки, і тим са­мим знач­ною мі­рою ре­гу­лю­ють йо­го жит­тє­ді­яль­ність, вза­є­мо­від­но­си­ни з на­чаль­ни­ка­ми та під­лег­ли­ми, стар­ши­ми та мо­лод­ши­ми. Під­крес­ли­мо, що це є ре­гу­лю­ван­ня без при­му­су, ба­зу­єть­ся на ос­но­ві пе­ре­ко­нань, че­рез зас­во­єн­ня, пов­не сприй­нят­тя мо­раль­них ви­мог, які пе­рет­во­рю­ють­ся в чіт­ку внут­ріш­ню по­зи­цію офі­це­ра, пов­сяк­ден­ну пот­ре­бу ді­я­ти са­ме так.

По-дру­ге, піз­на­валь­но-ви­хов­на. Зас­во­єн­ня по­ло­жень Ко­дек­су чес­ті є про­це­сом піз­нан­ня сві­ту мо­раль­но­го, знань ети­ки, а це вис­ту­пає важ­ли­вою пе­ре­ду­мо­вою ви­хо­ван­ня у офі­це­рів не­об­хід­них мо­раль­них якос­тей. Важ­ли­во дба­ти про те, щоб етич­ні знан­ня пе­рет­во­рю­ва­ли­ся в гли­бо­кі мо­раль­ні пе­ре­ко­нан­ня офі­це­рів. Тут ве­ли­ке зна­чен­ня має по­зи­ція війсь­ко­во­го ке­рів­ни­ка, си­ла йо­го впли­ву на під­лег­лих. Важ­ко очі­ку­ва­ти від під­лег­лих са­мо­від­да­нос­ті, як­що ке­рів­ник цю ви­мо­гу пов­сяк­ден­но дек­ла­рує, про­го­ло­шує, але сам нею не ке­ру­єть­ся.

По-тре­тє, ко­му­ні­ка­тив­но-об’єд­ну­ю­ча. Як­що офі­це­ри зас­во­ю­ють, сприй­ма­ють ду­шею ви­мо­ги Ко­дек­су чес­ті, то між ни­ми скла­да­ють­ся пев­ні зв’язки – від­но­си­ни, перш за все вза­є­мо­по­ва­ги, вза­є­мо­до­ві­ри, вза­є­мо­ви­мог­ли­вос­ті, єди­ної для всіх від­по­ві­даль­нос­ті за спра­ву обо­ро­ни кра­ї­ни. Це спри­яє згур­ту­ван­ню війсь­ко­вих ко­лек­ти­вів, фор­му­ван­ню здо­ро­вої мо­раль­но-пси­хо­ло­гіч­ної ат­мос­фе­ри. Як­що мо­раль­ні ви­мо­ги – пра­ви­ла ста­ють єди­ни­ми для всіх офі­це­рів, то, без сум­ні­ву, мож­на ствер­джу­ва­ти про єд­ність офі­церсь­ко­го кор­пу­су, а це за­по­ру­ка ус­пі­ху.

Та­ким чи­ном, за­вер­шу­ю­чи пер­ше пи­тан­ня, мож­на зро­би­ти вис­но­вок, що Ко­декс чес­ті офі­це­ра Зброй­них Сил Ук­ра­ї­ни – це важ­ли­вий за­сіб ви­хо­ван­ня, згур­ту­ван­ня офі­церсь­ко­го кор­пу­су, фор­му­ван­ня у офі­це­рів ви­со­кої мо­раль­но-пси­хо­ло­гіч­ної го­тов­нос­ті до ви­ко­нан­ня зав­дань що­до за­без­пе­чен­ня обо­ро­ни Ук­ра­ї­ни.

Роз­гля­да­ю­чи дру­ге пи­тан­ня, на по­чат­ку до­ціль­но звер­ну­ти ува­гу на те, що усім сво­їм зміс­том Ко­декс чес­ті офі­це­ра грун­ту­єть­ся на фун­да­мен­таль­них цін­нос­тях, перш за все на та­ких як:

гу­ма­нізм, лю­дя­ність, по­ва­га осо­бис­тос­ті і пік­лу­ван­ні про неї;

лю­бов до Бать­ків­щи­ни, са­мо­від­да­не слу­жін­ня їй, ук­ра­їнсь­ко­му на­ро­до­ві;

вір­ність Війсь­ко­вій при­ся­зі;

війсь­ко­ве офі­церсь­ке братс­тво;

чес­ність і по­ряд­ність.

Да­лі мож­на звер­ну­ти­ся до струк­ту­ри Ко­дек­су чес­ті, наз­ва­ти йо­го роз­ді­ли та па­раг­ра­фи.

Слід від­зна­чи­ти, що в Ко­дек­сі чес­ті офі­це­ра знай­шли ві­доб­ра­жен­ня ос­нов­ні особ­ли­вос­ті мо­раль­но­го об­лі­ку, ети­ки війсь­ко­во­го ке­рів­ни­ка, які прин­ци­по­во від­різ­ня­ють йо­го від ке­рів­ни­ка в будь-якій ін­шій сфе­рі ді­яль­нос­ті. Це та­кі особ­ли­вос­ті:

1. Ро­зу­мін­ня, гли­бо­ке ус­ві­дом­лен­ня дер­жав­ної важ­ли­вос­ті сво­єї пра­ці, особ­ли­во­го со­ці­аль­но-по­лі­тич­но­го і мо­раль­но-пси­хо­ло­гіч­ного на­ван­та­жен­ня.

2. Слу­жін­ня Бать­ків­щи­ні, сво­їй кра­ї­ні, на­ро­до­ві, але не на­чаль­ни­ко­ві, не пар­тії, не гро­мадсь­ко­му ру­ху.

3. Ви­со­ка го­тов­ність до са­мо­мо­бі­лі­за­ції і мо­бі­лі­за­ції під­лег­лих на по­до­лан­ня труд­но­щів аж до са­мо­по­жер­тви в ім’я на­ро­ду, дер­жа­ви, кра­ї­ни.

4. Ви­со­ко­роз­ви­не­не по­чут­тя чес­ті та гід­нос­ті.

5. Осо­бис­та від­по­ві­даль­ність не тіль­ки за своє жит­тя, але й за жит­тя під­лег­лих.

6. Ус­ві­дом­лен­ня не тіль­ки служ­бо­вої, але й мо­раль­ної від­по­ві­даль­нос­ті за мо­раль­но-пси­хо­ло­гіч­ний клі­мат у війсь­ко­вих під­роз­ді­лах, час­ти­нах, ор­га­нах війсь­ко­во­го уп­рав­лін­ня.

7. Не­до­пу­щен­ня са­мо­зас­по­ко­є­нос­ті. То­му що це є по­чат­ком кін­ця про­фе­сій­но­го і служ­бо­во­го рос­ту. То­му що це приз­во­дить до зни­жен­ня бо­є­го­тов­нос­ті і бо­єз­дат­нос­ті під­роз­ді­лів, час­тин, ко­раб­лів, з’єд­нань, об’єднань, Зброй­них Сил в ці­ло­му.

8. Фор­му­лю­ю­чи і роз­кри­ва­ю­чи ці особ­ли­вос­ті, мож­на зба­га­ти­ти роз­мо­ву кон­крет­ни­ми прик­ла­да­ми з дос­ві­ду ді­яль­нос­ті офі­це­рів час­ти­ни, ко­раб­ля, від­ді­лу то­що.

Ра­зом з тим слід від­мі­ти­ти, що не всі офі­це­ри су­во­ро дот­ри­му­ють­ся ви­мог офі­церсь­кої ети­ки.

Най­більш по­ши­ре­ни­ми не­га­тив­ни­ми про­я­ва­ми в мо­раль­ній сфе­рі є:

1. Вип­рав­дан­ня неп­ра­вих за­со­бів ви­со­кою ме­тою. Се­ред офі­це­рів ок­ре­мих час­тин до­сить по­ши­ре­не ви­ко­рис­тан­ня прин­ци­пу «ме­та вип­рав­до­вує за­со­би». Але ж прак­ти­ка свід­чить, що мо­раль­но ви­со­кі ці­лі мо­жуть бу­ти до­сяг­ну­ті тіль­ки мо­раль­но не­за­пе­реч­ни­ми за­со­ба­ми.

2. Злов­жи­ван­ня служ­бо­вим ста­но­ви­щем в різ­но­ма­ніт­них про­я­вах, в то­му чис­лі прис­во­єн­ня со­бі пра­ва мо­раль­ної пе­ре­ва­ги над під­лег­ли­ми чи рів­ни­ми, не­по­ва­га до них в різ­них фор­мах, об­ра­за їх чес­ті і гід­нос­ті.

3. Са­мо­зас­по­ко­є­ність, пе­ре­біль­шен­ня до­сяг­ну­то­го. А це не що ін­ше як са­моз­ни­щен­ня сво­їх мож­ли­вос­тей, сво­го по­тен­ці­а­лу, який пот­рі­бен Зброй­ним Си­лам, сус­піль­ству.

4. Ви­су­ван­ня під­лег­лих по служ­бі не за ді­ло­ви­ми та мо­раль­ни­ми якос­тя­ми, а за оз­на­ка­ми осо­бис­тої від­да­нос­ті.

5. Не­об’єк­тив­на оцін­ка ста­ну справ в під­роз­ді­лах, час­ти­нах, на ко­раб­лях, в з’єд­нан­нях, ор­га­нах війсь­ко­во­го уп­рав­лін­ня, не­до­о­цін­ка зу­силь під­лег­лих, їх від­по­ві­даль­нос­ті, не­ба­жан­ня за­хис­ти­ти (при не­об­хід­нос­ті) під­лег­лих.

6. Под­вій­ний, пот­рій­ний стан­дарт в оцін­ці лю­дей, справ, по­дій.

7. Нев­мін­ня і не­ба­жан­ня бра­ти на се­бе від­по­ві­даль­ність, пе­рек­ла­дан­ня від­по­ві­даль­нос­ті на під­лег­лих.

При ба­жан­ні ке­рів­ник за­нят­тя мо­же при­вес­ти і де­я­кі кон­крет­ні прик­ла­ди, не пе­рет­во­рю­ю­чи, зви­чай­но, за­нят­тя в офі­церсь­кі збо­ри і роз­гляд пер­со­наль­них справ.

Ко­декс чес­ті офі­це­ра міс­тить у со­бі і ви­мо­гу дот­ри­ман­ня пра­вил війсь­ко­во­го ети­ке­ту. Перш за все йдеть­ся про дот­ри­ман­ня пра­вил фор­ми одя­гу, чем­нос­ті, не­до­пу­щен­ня вуль­гар­нос­ті, роз­бе­ще­нос­ті, над­мір­но­го вжи­ван­ня ал­ко­го­лю.

Прий­нят­тя офі­церсь­кою гро­мадсь­кіс­тю Ко­дек­су чес­ті офі­це­ра – не са­мо­ціль. Йо­го тре­ба впро­вад­жу­ва­ти у жит­тя. За­не­по­ко­єн­ня цим про­ни­зує стат­тю ге­не­ра­ла ар­мії Ук­ра­ї­ни О.Кузь­му­ка. Чи бу­де Ко­декс «пра­цю­ва­ти»? Не­має сум­ні­вів, що перш за все це за­ле­жить від офі­церсь­ко­го кор­пу­су, від кож­но­го офі­це­ра.

Ви­хо­дя­чи з цьо­го, до­ціль­но взя­ти на оз­бро­єн­ня пев­ні прин­ци­пи, тоб­то ви­мо­ги-пра­ви­ла, дот­ри­ман­ня яких офі­церсь­ким скла­дом, бе­зу­мов­но, бу­де спри­я­ти вті­лен­ню в жит­тя Ко­дек­су чес­ті офі­це­ра, зміц­нен­ню мо­раль­но-пси­хо­ло­гіч­но­го ста­ну військ і сил. На­ші по­шу­ки да­ють мож­ли­вість і під­ста­ви зап­ро­по­ну­ва­ти та­кі прин­ци­пи.

1. Прин­цип пер­шос­ті приз­на­чен­ня при ви­ко­рис­тан­ні та оцін­ці тих чи ін­ших війсь­ко­вих струк­тур, сил та за­со­бів, при уп­рав­лін­ні ни­ми. Цей прин­цип ви­ма­гає, щоб ви­рі­шу­ва­лись перш за все фун­кці­о­наль­ні зав­дан­ня і щоб са­ме во­ни бу­ли у цен­трі ува­ги, ко­ли ми оці­ню­є­мо стан справ, під­во­ди­мо під­сум­ки, ста­ви­мо зав­дан­ня, ор­га­ні­зу­є­мо кон­троль то­що. Як­що війсь­ко­вий ке­рів­ник не ба­чить го­лов­но­го, а тим па­че сві­до­мо ухи­ля­єть­ся від ви­рі­шен­ня го­лов­но­го, ви­дає ба­жа­не за дій­сне, то це мо­же ма­ти не­га­тив­ні мо­раль­ні нас­лід­ки: па­дін­ня ав­то­ри­те­ту ке­рів­ни­ка, кру­го­ва по­ру­ка у ко­лек­ти­ві, не­чес­ність під­лег­лих то­що. Як­що ді­яль­ність не під­по­ряд­ко­ва­на го­лов­но­му (за приз­на­чен­ням), то у під­лег­лих мо­жуть ви­ник­ати сум­ні­ви що­до до­ціль­нос­ті нап­ру­жен­ня сил, іні­ці­а­ти­ви. Мо­же ви­ни­ка­ти апа­тія, без­від­по­ві­даль­ність. Цей прин­цип «під­ка­зує» стар­шим на­чаль­ни­кам, що чес­ні (іно­ді неп­ри­єм­ні) до­по­ві­ді під­лег­лих як про ус­пі­хи, так і про нас­лід­ки, про­ра­хун­ки – це свід­чен­ня мо­раль­ної на­дій­нос­ті лю­дей, про­яв по­чут­тя во­їнсь­кої чес­ті і гід­нос­ті.

2. Прин­цип до­ві­ри під­лег­лих, по­ва­ги їхньої чес­ті та гід­нос­ті. До­ві­ра до­по­ма­гає ус­ві­дом­лен­ню осо­бис­тої від­по­ві­даль­нос­ті кож­но­го війсь­ко­вос­луж­бов­ця за кін­це­вий ре­зуль­тат, під­ви­щує іні­ці­а­ти­ву під­лег­лих, по­род­жує служ­бо­вий по­рив, впев­не­ність у влас­них си­лах, воз­ве­ли­чує осо­бис­тість, спри­яє зміц­нен­ню по­чут­тя гід­нос­ті.

3. Прин­цип мо­раль­ної рів­нос­ті усіх війсь­ко­вос­луж­бов­ців. За сво­єю при­ро­дою мо­раль­ні від­но­си­ни і мо­раль­ні пра­ва не є су­бор­ди­но­ва­ни­ми на від­мі­ну від служ­бо­вих від­но­син. Пра­во мо­раль­ної оцін­ки ма­ють не тіль­ки ке­рів­ни­ки від­нос­но під­лег­лих, а й під­лег­лі від­нос­но ке­рів­ни­ків. Мо­раль­ні ви­мо­ги війсь­ко­вої чес­ті, гід­нос­ті, від­по­ві­даль­нос­ті, по­ряд­нос­ті сто­су­ють­ся усіх офі­це­рів не­за­леж­но від по­са­ди чи війсь­ко­во­го зван­ня.

4. Прин­цип зво­рот­но­го мо­раль­но­го зв’яз­ку. Він пе­ред­ба­чає вза­єм­ну мо­раль­ну від­по­ві­даль­ність усіх війсь­ко­вос­луж­бов­ців, за­ці­кав­ле­ність офі­це­ра-ке­рів­ни­ка в об’єк­тив­ній ін­фор­ма­ції про те, як оці­ню­ють йо­го дії під­лег­лі. Знан­ня цих оці­нок дає ке­рів­ни­ко­ві мож­ли­вість кри­тич­но оці­ню­ва­ти свої під­хо­ди, фор­ми та ме­то­ди ді­яль­нос­ті, вно­си­ти не­об­хід­ні ко­рек­ти­ви в ін­те­ре­сах під­ви­щен­ня ефек­тив­нос­ті уп­рав­лін­ня.

5. Прин­цип на­дій­но­го мо­раль­но­го за­хис­ту війсь­ко­вос­луж­бов­ців. Він ви­ма­гає та­ких від­но­син, та­ко­го уп­рав­лін­ня, щоб війсь­ко­вос­луж­бов­ці не від­чу­ли на со­бі мо­раль­но­го тис­ку, щоб не бу­ло огуль­ної кри­ти­ки, при­ни­жен­ня, нас­мі­шок то­що. Це пе­ред­ба­чає спря­му­ван­ня зу­силь на під­трим­ку мо­раль­но­го здо­ров’я у війсь­ко­вих ко­лек­ти­вах, під­ви­щен­ня мо­раль­ної куль­ту­ри, куль­ту­ри спіл­ку­ван­ня.

6. Прин­цип пос­тій­но­го мо­раль­но­го сти­му­лю­ван­ня, за­о­хо­чен­ня, ак­тив­нос­ті під­лег­лих з ура­ху­ван­ням важ­ли­вос­ті, зна­чу­щос­ті, склад­нос­ті ви­рі­шу­ва­них зав­дань. За­о­хо­чен­ня по­вин­но бу­ти зас­лу­же­ним, інак­ше мо­жуть ви­ник­ну­ти не­га­тив­ні мо­раль­ні нас­лід­ки, і перш за все під­рив ві­ри у спра­вед­ли­вість з бо­ку ке­рів­ни­ка.

7. Прин­цип са­мо­за­без­пе­чен­ня мо­раль­ної нев­раз­ли­вос­ті офі­це­ра-ке­рів­ни­ка, йо­го мо­раль­ної взір­це­вос­ті. Йдеть­ся про не­об­хід­ність зу­силь са­мо­го ке­рів­ни­ка що­до за­без­пе­чен­ня сво­го ви­со­ко­го мо­раль­но­го ав­то­ри­те­ту. Ад­же ав­то­ри­тет по­са­ди не за­без­пе­чує ав­то­ма­тич­но ав­то­ри­тет осо­бис­тос­ті ке­рів­ни­ка. Як­що ці ав­то­ри­те­ти знач­но не спів­па­да­ють, то це зни­жує якість уп­рав­лін­ня. Ко­декс чес­ті на­го­ло­шує: «Взі­рець чес­ної по­ве­дін­ки та ді­яль­нос­ті має да­ва­ти ви­ще ке­рів­ниц­тво. Стар­ші ко­ман­ди­ри та на­чаль­ни­ки – прик­лад для мо­лод­ших та менш дос­від­че­них».

Ко­декс чес­ті офі­це­ра Зброй­них Сил Ук­ра­ї­ни – це не щось зас­тиг­ле. Він бу­де удос­ко­на­лю­ва­ти­ся, зба­га­чу­ва­ти­ся но­вим зміс­том, але, як під­крес­лює Мі­ністр обо­ро­ни Ук­ра­ї­ни, «на всі ча­си і за будь-яких умов слу­жін­ня Бать­ків­щи­ні бу­ло і за­ли­ша­єть­ся най­ви­щим про­я­вом офі­церсь­кої чес­ті».