Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього народу. Стаття 17 Конституції України.
Відповідно до статті Закону України “Про загальний обов’язок і військову службу” правовою основою обов’язку і військової служби є Конституція України, вказаний Закон, інші закони України, а також нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання загального військового обов’язку, військової служби та статусу військовослужбовців.
Збройні Сили України, згідно з Законом України “Про оборону України” від 6 грудня 1991року є військовою державною структурою, призначеною для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та неподільності України від нападу ззовні.
Оборона України, як стаття 1 Закону України “Про оборону України”, - це комплекс політичних, економічних. Екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності , захисту інтересів держави і мирного життя народу.
Принципи побудови ЗСУ, їх чисельність та склад, порядок комплектування, дислокації та мобілізації визначаються законами ”Про ЗСУ” від 6 грудня 1991 року, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 13 травня 1999року та іншими актами законодавства України.
Загальний військовий обов’язок відрізняється від інших конституційних обов’язків громадян України тим, що має обмежений характер в часі його виконання, вікові обмеження, а також обумовлений певним станом здоров’я громадянина.
Військовий обов’язок носить загальний характер, поширюється на всіх громадян України і не стосується іноземних громадян, які постійно або тимчасово проживають на території України.
Згідно з чинним законодавством встановленні наступні форми виконання громадянина загального військового обов’язку:
підготовка громадян до військової служби;
приписка до призовних дільниць;
прийняття та призов на військову службу;
проходження за призовом або добровільно військової служби;
виконання військового обов’язку в запасі;
дотримання правил військового обліку;
У воєнний час загальний військовий обов’язок включає також загальне обов’язкове військове навчання громадян.
Особливою формою виконання військового обов’язку є проходження військової служби.
Повсякденна діяльність військовослужбовців включає в себе: безпосередню участь у бою, коли це буде потрібно; постійну наполегливу бойову і гуманітарну підготовку; здійснення багатьох інших військових обов’язків.
Час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю а також до стажу державної служби.
Встановлюються такі види державної служби:
строкова військова служба;
військова служба за контрактом солдатів і матросів, сержантів і старшин;
військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів;
військова служба ( навчання) за контрактом курсантів вищих навчальних військових закладів, а також вищих навчальних закладів які мають кафедри військової підготовки з програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
кадрова військова служба офіцерів зарахованих до ЗСУ та інших військових формувань до запровадження військової служби за контрактом.
Разом з тим громадяни мають прав на заміну загального військового обов’язку альтернативною ( не військовою ) службою згідно з конституцією України та Законом України “ Про альтернативну не військову службу” від 18 лютого 1999року.
Але військова служба має ряд суттєвих особливостей, обумовлених характером і призначенням Збройних Сил, специфікою ведення збройної боротьби з супротивником, необхідністю підтримувати у Збройних Силах військову боєготовність і боєздатність особового складу, до них зокрема відносяться:
Наявність громадянства України.
Обов’язковість військової служби.
Сувора визначеність терміну військової служби для всіх без винятку категорій військовослужбовців і запасу.
Складення військової присяги, текст якої затверджений Законом України від 24 березня 1999року.
Наявність персональних військових завдань, які присвоюються кожному військовослужбовцю і військовозабов"язаному.
Безумовну військову покору, яка полягає в повному підпорядкуванні військовослужбовця під час проходження зборів.
Детальна юридична регламентація суспільних відносин.
Особливості в захисті прав учасників військово-службових відносин.
Принципи побудови ЗСУ, їх чисельність та склад порядок комплектування, дислокації та мобілізації визначаються законами “ Про ЗСУ” від 6 грудня 1991 року, “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 18 червня 1999 року та іншими актами законодавства України.
Юридичною базою законодавства про загальний військовий обов’язок є Конституція України, стаття 65 якої передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України, які відбувають військову службу відповідно до закону. Кожний громадянин України незалежно від національності, расової належності, віросповідання, ідеологічних переконань, трудової та іншої діяльності забовязаний захищати і відстоювати її суспільний лад від усяких посягань, підтримувати громадський порядок, зберігати національну культуру та інше.
Серед нормативно правових актів необхідно назвати Укази Президента України – Верховного Головнокомандувача ЗСУ, якими оголошується черговий призов на військову службу та звільнення, затверджуються інші нормативно-правові акти (наприклад, Тимчасові положення про проходження військової служби громадянами України) та інші.
Широке коло питань військової служби регулюють постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України. Вони регламентують окремі аспекти виконання військового обов’язку щодо підготовки молоді до служби, порядку обліку і проведення призову, відправку призовників до військ, повноваження органів виконавчої влади щодо виконання військового обов’язку тощо.
Значне місце в правовому регулюванні військового обов’язку займають накази і директиви нормативно правового характеру Міністра Оборони України, начальника Генерального штабу ЗСУ, які встановлюють порядок застосування нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади і більш детально визначають питання щодо виконання військового обов’язку та проходження військової служби.
Джерелом комплектування ЗСУ є громадяни які за наявності встановлених законом умов підлягають призову (або можуть бути прийняті) на військову службу. Основним джерелом комплектуванням є особи чоловічої статі віком 18-25 років. Крім того, на військову службу можуть бути прийняті жінки віком від 19-30 років з відповідною освітою та спеціальною підготовкою за переліком, що визначається Кабінету Міністрів України. Воєнною доктриною України проголошується, що комплектування ЗСУ на основі загального військового обов’язку і за контрактом буде замінюватись поступовим переходом до професійної армії.
Немає коментарів:
Дописати коментар