Сутність понять «лідер», «лідерство». Англосаксонський корінь слів lead, leader і leadership − «lead» означає «дорога», «шлях». Він походить від дієслова « leaden», що означає «мандрувати», «йти». Англосакси розширили його до значення подорожі, які люди здійснюють по цій дорозі. Вони були мореплавцями і називали так курс судна в морі. лідером була людина, яка показувала шлях.
Метафора поїздки, подорожі, шляху була винайдена в мові машона (Зімбабве), а також у перській та єгипетській. Давньогрецьке слово «hegemon» (лідер), також, ймовірно, ґрунтувалося на образі дороги або подорожі, як і давньоримське слово «dux» (лідер). Воно стає абсолютно зрозумілим у латинському слові «gubernator», або правитель, яке буквально означало «рульовий на судні». Що стосується англійського слова, то сакси запозичили його із Північної Європи. На мовах деяких народів, які там проживають, це слово також має давнє значення. Людина, яка знає англійську мову, легко зрозуміє голландське слово «leіder», скандинавське «lаeder» і німецьке « leіter». Дивно, але метафора дороги, шляху щодо слова «лідер» відсутня в інших європейських мовах. Навіть у неспокійних сусідів англосаксів − шотландських та ірландських кельтів − вона відсутня.
Наведемо приклади трактування слів «лідер» і «лідерство» з деяких джерел.
Наприклад, у «Словник іншомовних слів»: лідер [англ. Leader < lead − вести, керувати] − 1) той, хто користується найбільшим авторитетом у якомусь колективі. Великий тлумачний словник сучасної української мови трактує: лідер − той, хто посідає провідне місце серед інших, подібних. лідерство − 1. Становище, обов’язки, діяльність лідера. 2. Першість у чому-небудь.
лідерство − це процес, за допомогою якого певні члени групи мотивують і ведуть її за собою − зазначає Д. Майєрс у «Соціальній психології».
Доречно процитувати слова Поля А. Страссмана: «Чим швидше ми рухаємося, тим далі попереду маємо шукати орієнтири, що нас спрямовують далі. Вміння обрати правильні орієнтири − це і є лідерство».
Той, хто спрямовує. У своєму житті ми досить часто потребуємо чітких схем, програм, шаблонів, якими можна користуватися і рухатися вперед. Так простіше і більшість з нас цьому вчили у школах і вищих навчальних закладах. Але якщо треба стати лідером, якщо ми говоримо про те, щоб діяти і функціонувати у професійній діяльності оптимально й ефективно, тоді необхідно подолати стереотипи мислення і дій. Нас оточують люди і навколо нас відбуваються події не досить чітко і лінійно організовані, щоб підпадати під певні шаблони.
Багато людей бажають отримати на тренінгах готові схеми і рішення, вони вже «заповнені» інформацією «як робити правильно».
У всьому новому вони шукають або знайому інформацію (щоб із задоволеною посмішкою сказати «ну-у-у, це вже я знаю»), або «це неможливо реалізувати у нашому середовищі», тому що це суперечить тому, що вкладено в їх голови раніше. Вони розмовляють на специфічній мові і всім своїм виглядом показують зверхність у відношенні до тих людей, які використовують нестандартні підходи і більш прості терміни.
Багато учасників тренінгів з лідерства у будь-якій сфері діяльності не готові апробувати на практиці те, що пропонується на заняттях.
Ми наголошуємо, якщо ми бажаємо бути ефективними лідерами сьогодні, ми повинні змінити наші способи мислення і дій.
Жорсткі теоретичні конструкції не підійдуть для побудови майбутнього у наш непростий час. Ці концепції мають бути гнучкими, щоб швидко адаптуватися до тих умов, які постійно змінюються.
Нині, у ХХІ столітті, лідерство − не те, що ми демонструємо.
Лідерство − це те, хто ми є. Це стан нашого розуму, тіла й душі, частина нашого повсякденного життя. Суспільство потребує дотримання загальнолюдських цінностей, культури, здорового способу життя, безпечної поведінки, турботи про сім’ю, чесності, внутрішньої гармонії тощо.
Яка роль лідера в групі людей у теперішній час? На нашу думку, роль лідера реалізується тоді, коли вона забезпечує іншим стабільність, розвиток, успішність у майбутньому. Іншими словами, лідер створює динаміку смислового наповнення діяльності людей у певній групі. Це відповідь на запитання: «Навіщо ми це робимо?»
лідер не віддає розпоряджень і наказів, а допомагає людям бути самим собою у своїх переконаннях, позиціях і відношеннях стосовно будь-якого процесу.
Наголошуємо, що люди в уніформі є потенційними лідерами суспільства в прихильності до здорового способу життя.
Одним із факторів, що формує безпечну поведінку військовослужбовців і працівників правоохоронних структур, є їх напружена професійна діяльність із значними фізичними і психічними навантаженнями. Люди в уніформі повинні бути здоровими і безпечними у поведінці − це їх прямий обов’язок.
Група людей, яка виконує важливі професійні завдання, завжди висуває свого лідера. Без нього жоден колектив існувати не може. Вважається, що всі проблеми можна вирішити, коли начальник поєднує у своїй діяльності функції лідера і керівника. Проте ці функції на практиці можуть не тільки не поєднуватись, а й бути протилежними. Керівник може брати на себе функції лідера лише частково. Якщо для лідера моральні критерії найважливіші в колективі, то для керівника на першому місці стоять функції контролю та розподілу обов’язків і завдань між підлеглими.
Будь-який офіційно призначений керівник має переваги щодо зайняття лідерських позицій у колективі. Проте його статус у будьякій організації і той факт, що він призначений «зовні», ставлять його в положення, яке відрізняється від того, яке займає неформальний лідер в колективі.
Завдання тренінгу з формування лідерства людей в уніформі щодо прихильності до здорового способу життя і безпечної поведінки – допомогти їм у самореалізації. Цей тренінг має за мету допомогти партнерам створити і розвинути особистісні принципи, взаємодіяти на рівні «смислів», стати архітекторами свідомої побудови власного здорового способу життя і безпечної поведінки.
Лідери у здоровому способі життя і безпечній поведінці не будуть тягнути всіх за собою як локомотив. лідер майбутнього − це спеціаліст, який допомагає людям, що його оточують, усвідомити «сенс життя», наповнити його смислом.
Наш світ швидко змінюється. Щоб залишитися на місці, треба бігти. І тільки той, хто сьогодні буде працювати над розвитком соціальної взаємодії людей, яка буде наповнена смислом, інвестувати власну енергію і зусилля у нові форми соціальної взаємодії, тільки той зможе претендувати на лідерство у майбутньому.
Підкреслюється, що є багато теорій лідерства; деякі з них (біологічні) наполягають на ідеї про спадкову вродженість лідерського потенціалу (теорія «великої людини»). Інші теорії допускають можливість формування і розвитку лідерських якостей у процесі спеціально організованого психолого-педагогічного впливу на людину.
Досвід показує, що у людини можуть бути певні генетично обумовлені лідерські задатки, які базуються на властивостях нервовоїсистеми, характеру, особливостях пізнавальних процесів і емоційно-вольової сфери. Такий потенціал керівникам потрібно виявляти, розвивати і закріплювати у своїх підлеглих, оскільки людина з лідерськими задатками може швидко стати успішним керівником певного рівня.
Також доведено, що більшість людей здатні до значного розширення спектра власних можливостей, у тому числі до розвитку лідерських якостей. Є багато прикладів того, як особи, які спочатку нічим не відрізнялись від інших, з часом ставали справжніми лідерами завдяки цілеспрямованій роботі.
Лідерство через знання і демонстрацію особистісних якостей. лідер повинен знати, як діяти в будь-яких ситуаціях і випадках. Відповідно, ці дії мають бути підкріплені ґрунтовними професійними знаннями і досвідом. Люди з найбільшою готовністю підпорядковуються тим, хто має ґрунтовні професійні знання.
Проте знання − це ще не все, що необхідно для лідерства. Відомо, що є чудові фахівці своєї справи, але вони не займають лідерських позицій. Оточення вимагає дещо більшого, ніж знання.
Лідер направляє людей, показує особистий приклад, поділяє труднощі і небезпеки разом з іншими та отримує їхню підтримку.
Лідер має добиватися поваги людей, не ставлячи за мету досягнути популярності.
Між управлінням − адмініструванням, плануванням, контролем − і лідерством існує різниця. лідером вважається той, хто вміє не тільки добре реалізувати всі ці функції, але й вийти за їх межі:
він знає як завоювати підтримку інших людей для виконання поставленого завдання.
Навички лідерства. лідерство доступне всім без винятків.
Справжній лідер є ним до того часу, поки він здатний забезпечувати три кола людських потреб, які існують у будь-якому колективі (соціальній групі):
− люди мають знати, куди вони рухаються під час виконання спільного завдання;
− вони повинні бути об’єднані в команду;
− кожний індивідуум має особисті інтереси, які повинні задовольнятися.
Людина, яка має потенціал лідера, за допомогою освіти і досвіду може розвивати необхідні для цього навички протягом всього життя. На цьому шляху він повинен пережити успіх (щоб не впасти духом) і деякі невдачі (щоб зберегти смирення) − це обов’язковий елемент у діяльності будь-якого сучасного лідера.
Функціональний підхід до лідерства визначає такі обов’язкові здібності, навички і вміння для лідерів у будь-яких сферах діяльності:
− відбір придатних для відповідної діяльності людей (мистецтво розбиратися в людях);
− вміння заохочувати і карати (справедливість);
− здібність завойовувати повагу і прихильність підлеглих (мотивація);
− вміти встановлювати хороші стосунки з колегами у сфері діяльності (створення команди однодумців);
− здібність подавати особистий приклад працелюбства та енергійності.
Зразкова поведінка однаково впливає на робітників сільського господарства і на солдатів у бою.
Аристотель виділяв такі якості лідера:
− справедливість;
− стриманість;
− розсудливість;
− сила духу.
Існує декілька ознак, притаманних лідерам у будь-якій сфері діяльності: ентузіазм, чесність (що змушує людей довіряти їм), енергійність, твердість (яка допомагає отримати визнання людей у якості лідера).
Високі моральні якості. Серед основних моральних якостей лідера можна виділити такі: справедливість, об’єктивність, обов’язковість, гуманність, тактовність, доброта, чесність, добросовісність, надійність, уважність. Він має бути прикладом не тільки в професійній компетентності, а й у своїх моральних якостях. Помилково обмежуватися у спілкуванні з особовим складом тільки службовими питаннями. Треба цікавитись особистими і сімейними проблемами підлеглих, умовами побуту, здоров’ям, їхніми думками з того чи іншого приводу, уважно вислуховувати їх, навіть коли їхня думка буде помилковою. Результати досліджень свідчать про те, що продуктивність праці у робітників знижується на 50%, якщо їхній керівник неврівноважений, несправедливий і грубіян.
Емоційно-вольовими якостями лідера є такі: цілеспрямованість, принциповість, наполегливість, рішучість, дисциплінованість. Вольові якості завжди вважались основними для лідера в будь-якій сфері діяльності.
До вольових якостей лідера треба також віднести самокритичність, необхідну для усвідомлення своїх слабких сторін, і самоконтроль, який необхідний для їх придушення. Важливе місце в структурі цих якостей займає почуття відповідальності, яке лідер має відчувати за свої вчинки, за моральний і фізичний стан підлеглих його колег, за результати діяльності його команди.
Інтелектуальні якості: аналітичність мислення, здатність до прогнозування, спостережливість, оперативність і логічність пам’яті, стійкість і зосередженість уваги.
Лідер має постійно поповнювати свої професійні знання, а також вміти творчо й оперативно використовувати їх у різних, часто мінливих, ситуаціях.
Немає коментарів:
Дописати коментар