Військово-технічна політика.

Військово-технічна політика та основні напрями діяльності щодо оснащення Збройних Сил України модернізованим озброєнням та військовою технікою, удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення

Сучасні загрози, в першу чергу потребують забезпечення виконання положень Стратегії національної безпеки України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності державних кордонів, вимагають нових форм і способів застосування військових підрозділів, і, відповідно, нового озброєння та військової техніки. Для виконання цього важливого завдання в Україні функціонує та удосконалюється система створення та оснащення Збройних Сил озброєнням та військовою технікою.

Питання забезпечення Збройних Сил України озброєнням та військовою технікою дуже важливе та актуальне. Від нього залежить їх боєздатність і спроможність виконувати завдання з оборони держави.

Технічне оснащення Української армії відбувається в рамках реалізації військово-технічної політики держави. Основним напрямом її реалізації є підвищення темпів оснащення Збройних Сил України модернізованими і новими зразками озброєння, військової та спеціальної техніки, у першу чергу – літаками та вертольотами, системами протиповітряної оборони, бойовими кораблями та ракетними комплексами, високоточними боєприпасами, а також автоматизованими системами управління і цифрового зв’язку.

Головним інструментом реалізації військово-технічної політики є державні цільові оборонні програми з розвитку озброєння та військової техніки, які, відповідно до чинного законодавства України, реалізуються через механізм державного оборонного замовлення.

Департаментом розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України здійснюється формування та проведення єдиної в оборонному відомстві політики у військово-технічній сфері.

В рамках цієї роботи наприкінці минулого року було розроблено дві важливі оборонні програми – будівництва кораблів класу “Корвет” та створення ракетного комплексу “Сапсан”, які вже затверджені Кабінетом Міністрів України.

Президент України та Уряд приділяють велику увагу розвитку озброєння і військової техніки. Про це свідчить те, що закладку у травні 2011 року першого корабля класу “Корвет”, яка відбулася на Чорноморському суднобудівному заводі у Миколаєві, провів особисто Президент України Віктор Янукович.

Перші випробування перспективного багатофункціонального оперативно-тактичного ракетного комплексу “Сапсан” Україна має намір провести в 2015-му році.

На думку голови Державного космічного агентства України Юрія Алексєєва, льотні випробування комплексу можуть початися в 2015-му році за умови початку фінансування програми в поточному році.

Реалізація проекту “Сапсан” з періодичними зупинками ведеться в Україну з 2007-го року. Відповідно до початкового плану, комплекс повинен був бути готовий вже в 2011-му році, проте через брак коштів державного бюджету проект був заморожений.

У квітні минулого року конструкторське бюро “Південне” відновило розробку “Сапсана” і вже захистило ескізи проекту. Україна зацікавлена у створенні “Сапсана”, оскільки новий ракетний комплекс повинен буде замінити застарілі ОТРК “Скад” (єдині стоять на озброєнні країни в даний час), які повинні бути списані до 2015-2016 року.

Відповідно до Указу Президента України, здійснено реструктуризацію оборонно-промислового комплексу України та створено Державний концерн “Укроборонпром”.

Міністр оборони України Дмитро Саламатін 28 травня 2012 року, під час відвідування Львівського авіаційно-ремонтного заводу Державного концерну “Укроборонпром”, урочисто передав представникам однієї з бригад тактичної авіації Повітряних Сил Збройних Сил України технічний формуляр на відремонтований та модернізований легкий фронтовий винищувач МіГ-29.

Це вже четвертий літак, який від початку поточного року пройшов комплекс відновлювальних робіт на заводі. На черзі – наступні винищувачі.

Міністерство оборони України приділяє надзвичайну увагу модернізації і постановці “на крило” літаків військової авіації. Особлива увага приділяється ремонту навчально-бойових літаків.

Розроблено новий окрас винищувача, завдяки якому вдалося підвищити якісні характеристики бойової машини.

“В поточному році замовлення Міністерства оборони України на відновлення та ремонт парку бойових літаків складає половину обсягу портфелю замовлень підприємства. Раніше на оборонне відомство припадало лише близько 10% таких робіт”, - зазначає Міністра оборони України Дмитро Саламатін.

Державний концерн “Укроборонпром” і державний концерн “Укрспецекспорт” 11-15 червня 2012 року взяли участь у Міжнародній виставці озброєнь, технологій безпеки й засобів захисту “EUROSATORY 2012” (м. Париж, Франція). На виставці представлено натурні зразки бронетранспортера БТР-4, танку “Оплот”, протитанкового ракетного комплексу “Скіф”, станції оптико-електронного придушення “Адрос”, макети бронетранспортерів МТ-ЛБР-6 “Мангуст-2”, “БТР-3Е1”.

Стратегією національної безпеки України “Україна у світі, що змінюється”, затвердженою Указом Президента України від 8 червня 2012 року № 389/2012) зокрема визначено загальні принципи, пріоритетні цілі, завдання і механізми захисту життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Серед напрямів вдосконалення системи забезпечення національної безпеки України у документі визначено стабілізацію ситуації у Збройних Силах України, зупинення зниження рівня їх боєздатності та боєготовності, відновлення технічної готовності озброєння та оновлення його складу.

У Воєнній доктрині України, яка затверджена Указом Президента України від 8 червня 2012 року №390/2012 визначено, що серед пріоритетних воєнно-політичних ризиків або викликів, що підвищують рівень загрози застосування воєнної сили проти України, такі наміри чи дії держав, коаліцій держав Україна розглядає створення або закупівлю нових, а також модернізацію наявних систем озброєння і військової техніки, у першу чергу наступального характеру, що призводить до порушення балансу сил.

Відповідно до Воєнної доктрини України основними напрямами воєнно-економічної політики України є :

ресурсне забезпечення програм (планів) реформування і розвитку Збройних Сил України та інших військових формувань;

удосконалення механізму формування і здійснення контролю за видатками державного бюджету, які передбачені на потреби оборони, оптимізація бюджетних витрат та забезпечення їх раціонального розподілу, в тому числі при формуванні державного оборонного замовлення, з дотриманням установлених пріоритетів;

ресурсне забезпечення функціонування національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань і вдосконалення їх мобілізаційної підготовки;

ресурсне забезпечення соціальних гарантій військовослужбовців, членів їх сімей і працівників Збройних Сил України та інших військових формувань;

ресурсне забезпечення утилізації надлишкових та непридатних для використання за призначенням зразків озброєння, військової та спеціальної техніки, боєприпасів і компонентів ракетного палива в рамках діючих державних програм;

забезпечення відповідності програм (планів) підготовки держави до збройного захисту національних інтересів економічним і фінансовим можливостям держави.

Метою військово-промислової політики з підготовки держави до збройного захисту національних інтересів є розвиток оборонно-промислового комплексу, підтримка технічного оснащення Збройних Сил України та інших військових формувань на рівні сучасних вимог, зокрема шляхом розроблення, випробування, виробництва, модернізації, ремонту та утилізації озброєння, військової та спеціальної техніки.

Основними напрямами військово-промислової політики є:

реформування та інноваційний розвиток оборонно-промислового комплексу шляхом створення інтегрованих науково-виробничих структур і впровадження високих наукоємних технологій, у тому числі подвійного призначення, поєднання централізованого державного управління із сучасними ринковими механізмами, підвищення ролі та вдосконалення інституту генеральних конструкторів;

організація вітчизняного, в тому числі ліцензійного та серійного, виробництва озброєння, військової і спеціальної техніки відповідно до завдань державних цільових оборонних програм з розроблення, модернізації та закупівлі озброєння і військової техніки для Збройних Сил України та інших військових формувань;

залишення у державній власності стратегічно важливих для забезпечення обороноздатності держави підприємств;

поступове оновлення науково-технічної та виробничо-технологічної бази оборонно-промислового комплексу, впровадження новітніх технологій;

своєчасна утилізація надлишкових та непридатних для використання за призначенням зразків озброєння, військової, спеціальної техніки, боєприпасів і компонентів ракетного палива;

удосконалення системи мобілізаційного розгортання оборонно-промислового комплексу.

Метою військово-технічної політики з підготовки держави до збройного захисту є технічне оснащення військових формувань та органів спеціального призначення озброєнням, військовою і спеціальною технікою (переважно вітчизняного виробництва) для виконання покладених на них завдань за призначенням.

Основними напрямами військово-технічної політики є:

підвищення темпів технічного оснащення військових формувань та органів спеціального призначення відновленими, модернізованими і новими зразками озброєння, військової та спеціальної техніки, у першу чергу автоматизованими системами управління і цифрового зв'язку, високоточними боєприпасами, авіаційною технікою, засобами протиповітряної оборони, бойовими кораблями та ракетними комплексами;

підвищення технічної готовності озброєння, військової та спеціальної техніки військових формувань та органів спеціального призначення;

розвиток випробувальної бази та полігонів;

створення національної системи та нормативно-правової бази розроблення і виробництва озброєння, військової і спеціальної техніки, сумісної з відповідними системами провідних держав світу;

забезпечення раціонального рівня стандартизації та уніфікації озброєння, військової, спеціальної техніки військових формувань та органів спеціального призначення.

У рамках вирішення проблем забезпечення озброєнням та військовою технікою узагальнення існуючої практики організації робіт, пов’язаних зі створенням ОВТ, з урахуванням досвіду провідних європейських держав наведемо послідовність та зміст основних етапів процесу створення зразка ОВТ від початку досліджень з визначення вимог до нього до закінчення його експлуатації. Поділ процесу створення зразків (комплексів, систем) ОВТ на етапи не є якимось штучним. Адже етапи безпосередньо пов’язані з визначенням потреб у зразках (комплексах, системах) та вимог до них, з їх життєвим циклом, виконуються різними виконавцями, відрізняються один від одного методами досліджень, змістом робіт.

Основними результатами виконання досліджень та робіт по створенню нових зразків озброєння та військової техніки є обґрунтовані оперативно-стратегічні та оперативно-тактичні вимоги до систем озброєнь, перспективні типажі ОВТ видів Збройних Сил, родів військ та спеціальних військ, основні (визначальні) характеристики перспективних зразків та комплексів ОВТ, кількість (потреба) ОВТ для оснащення угруповань військ, а також проведене концептуальне (попереднє) оцінювання їх вартості. Зазначені вимоги та дані визначаються Генеральним штабом, іншими органами військового управління за участю науково-дослідних установ та затверджуються Міністром оборони.

Визначення оперативно-тактичних вимог до нових зразків (комплексів) ОВТ, оснащення якими зробить можливим реалізацію завдань оборони, – один з найважливіших етапів процесу, що розглядається, його зв’язуюча ланка. Адже ОТВ згодом визначають решту інших вимог, в першу чергу, тактико-техніко-економічних.

Основний зміст ТТВ складають вимоги, характеристики, норми, показники та інші параметри, що визначають призначення, бойові можливості, умови експлуатації та бойового застосування зразка (комплексу). Важливість цього етапу полягає в тому, що тільки затверджені тактико-технічні (технічні) вимоги ініціюють конкретні заходи та роботи зі створення (модернізації) зразка (комплексу) озброєння та військової техніки. Планування робіт та їх фінансового забезпечення починається тільки після визначення цих вимог. Отримані від Генерального штабу (ГШ) Збройних Сил (виду Збройних Сил) дані щодо оперативно-тактичних вимог до бойових засобів озброєння, їх типажу (номенклатури) та потрібного кількісного складу, граничних тактико-технічних характеристик вивчаються та аналізуються спеціалістами структурних підрозділів Міністерства оборони та ГШ Збройних Сил України, які виконують функції замовника ОВТ (далі – замовника ОВТ), та направляються до головних НДУ Збройних Сил, які спеціалізуються за відповідним видом ОВТ, для розроблення та всебічного обґрунтування ТТВ до нових або тих, які плануються модернізувати, зразків (комплексів) озброєння. До цих досліджень, звичайно, можуть залучатися й інші науково-дослідні установи, навчальні заклади Збройних Сил. Звичайно має також враховуватися досвід минулих війн та збройних конфліктів, світові тенденції розвитку ОВТ в провідних країнах світу, думки військових фахівців, які безпосередньо використовують ці ОВТ на навчаннях (при бойовому чергуванні) та здатних всебічно оцінити їх якість. У матеріалах досліджень НДУ Збройних Сил щодо обґрунтування ТТВ визначають склад зразка, вимоги щодо призначення, радіоелектронного захисту, живучості та стійкості до зовнішніх впливів, надійності, ергономіці та технічній естетиці, експлуатації та зручності технічного обслуговування, ремонту і зберіганню, транспортабельності, стандартизації та уніфікації, технологічності, конструктивні вимоги та інші вимоги в разі потреби.

На етапі, крім того, обґрунтовуються попередні техніко-економічні вимоги, вимоги за видами забезпечення (метрологічному, математичному, програмному, інформаційному тощо), до сировини, матеріалів і комплектуючих виробів міжгалузевого застосування, до консервації, упаковки та маркування, до навчально-тренувальних засобів, спеціальні та інші вимоги. Звичайно, залежно від складності зразка озброєння, в ході цього та наступного етапів продовжують проводитись пошукові та прогнозні дослідження, що спрямовуються на вирішення принципових проблем створення перспективного зразка ОВТ.

В процесі виконання цих досліджень оцінюються можливості щодо реалізації досліджуваних технічних рішень і визначаються потенційні можливості та характеристики зразка, показники ефективності та вартості. Замовник ОВТ за результатами розгляду ТТВ, розроблених НДУ за участю відповідних штабів видів Збройних Сил, ухвалює рішення щодо направлення розроблених попередніх тактико-технічних вимог до ймовірних виконавців оборонного замовлення для пророблення питання щодо можливостей створення зразка ОВТ вітчизняною промисловістю.

До виконавців з розроблення, виготовлення, модернізації ОВТ належать суб’єкти господарювання – юридичні особи, які мають ліцензію на провадження відповідного виду діяльності. Якщо заходи з пророблення питання промисловістю виконані раніше в ході досліджень з розроблення ТТВ, то, як правило, ухвалюється рішення про виконання НДР або (та) аванпроекту щодо створення зразка ОВТ.

Оцінювання можливостей підприємств оборонно-промислового комплексу щодо розроблення та виробництва нового зразка ОВТ як окремий етап проводиться стосовно найскладніших зразків (комплексів) озброєння. Для виконання цього завдання Замовник направляє відповідний запит до міністерства-виконавця або безпосередньо до НДІ, КБ, підприємств щодо їх можливостей задовольнити потреби Збройних Сил в розробленні та виробництві зразка (комплексу) ОВТ.

Дослідницьке (концептуальне) проектування є найтрудомісткішим та затратним етапом процесу створення нового зразка ОВТ. Основу робіт цього етапу складає НДР, що виконується за ТТЗ замовника. Метою зазначеної роботи є пошук науково-технічних шляхів створення (модернізації) зразків ОВТ, дослідження питань їх бойового застосування та експлуатації.

Перед розробленням особливо складних систем (комплексів) озброєння або зразків військової техніки масового застосування, створення яких вимагає вирішення серйозних науково-технічних проблем та значних матеріальних затрат, замість прикладної НДР або після її виконання може проводитись такий вид роботи, як розроблення аванпроекту.

Дослідницьке проектування є важливим етапом створення зразка (комплексу) ОВТ, що зв’язаний, в першу чергу, з оптимізацією його ТТХ, та передбачає генерування досить значної кількості альтернативних варіантів. Альтернативні варіанти, як правило, відрізняються один від одного складом зразка (комплексу), характеристиками зброї та боєприпасів. В основу досліджень з розроблення того чи іншого варіанта концептуальної моделі покладається бойова ефективність зразка (комплексу). При цьому важливою особливістю є те, що поняття ефективності зразка (комплексу) нерозривно пов’язане з ефективністю бойових дій (операцій), до яких зразок залучається і може виражатися тільки через неї.

Етап проектування та розроблення зразка (комплексу) озброєння та військової техніки згідно з діючою нормативно-технічною документацією передбачає виконання ДКР з фазами ескізного проекту, технічного проекту, розроблення робочої конструкторської документації (РКД), виготовлення дослідного зразка з попередніми випробовуваннями, проведення державних випробовувань дослідного зразка, внесення остаточних коректив у РКД та дороблення дослідного зразка за результатами державних випробовувань.

На цьому етапі в Міністерстві – виконавцеві робіт розробляється перелік заходів та робіт для підготовки виробництва, потрібної бази для проведення випробовувань тощо, який погоджується з Замовником ОВТ. Дослідний зразок має втілювати визначені тактико-технічні вимоги у відповідно до ТТЗ на ДКР.

Етап прийняття зразка (комплексу ) ОВТ на озброєння для потреб Збройних Сил. Приймання зразків (комплексів) ОВТ на озброєння здійснюється на підставі позитивних результатів державних випробовувань його дослідних екземплярів. Проект наказу Міністра оборони України про прийняття нових зразків ОВТ на озброєння Збройних Сил розробляється структурними підрозділами Міністерства оборони та Генерального штабу, які виконують функції замовника ОВТ. У наказі зазначається повне найменування зразка (комплексу) ОВТ згідно з технічними умовами, умовна назва зразка ОВТ та його індекс, номенклатурний номер за класифікатором озброєння, військової техніки та майна, органи військового управління на які покладаються функції замовника зразка (комплексу) ОВТ та функції його забезпечення, основні тактико-технічні та техніко-експлуатаційні характеристики, інші дані.

Етап виробництва включає процеси організації та здійснення промислового виготовлення зразка ОВТ. У загальному випадку виконуються такі види робіт: постановлення на виробництво того чи іншого зразка ОВТ, його серійне виробництво, доставляння ОВТ у війська, зняття ОВТ з виробництва.

Етап експлуатації та ремонту зразка ОВТ починається з моменту прийняття його військовою частиною від заводу виробника та включає такі роботи та заходи як введення в експлуатацію, приведення в установлений ступінь готовності до використання за призначенням, технічне обслуговування, поточний, середній ремонти, капітальний ремонт для виробів, що капітально ремонтуються, продовження призначених показників ресурсу, рекламаційну роботу, авторський нагляд. Етап капітального ремонту передбачений для зразків ОВТ (виробів ВТ), які капітально ремонтують. Він проводиться спеціалізованими ремонтними підприємствами після виходу визначених термінів експлуатації (напрацювань) або при виявленні у виробі військової техніки серйозних дефектів.

До капітального ремонту належать: розроблення конструкторських ремонтних документів, технологічних ремонтних документів, робочої конструкторської документації та технічної документації для організації та ведення ремонтного виробництва, капітальний ремонт виробів, доставляння їх замовнику. Для зразків ОВТ, що капітально ремонтуються, здійснюється повторення життєвого циклу: розроблення – виробництво – експлуатація, при цьому зміст стадій “первинного” і “повторного” життєвого циклу практично збігаються. Етап виведення з експлуатації передбачає переведення зразків після закінчення експлуатації в нижчу категорію, зняття з обліку (списання та утилізацію зразка з оформленням відповідних документів).

Отже, в сфері забезпечення Збройних Сил новими ОВТ потрібне гармонійне існування різних етапів створення оборонної продукції загальною тривалістю від 8 до 15 років.

Військово-технічна політика й оснащення Збройних Сил України новими зразками озброєння тв. військової техніки

Вітчизняний ОПК залишається практично цілком експортно-орієнтованим: державне оборонне замовлення завантажує виробничі потужності оборонних підприємств не більш ніж на 3—5%.

Держкомпанія сьогодні активно працює над відновленням потенціалу “оборонних” НДІ і КБ за рахунок зарубіжного замовника, який готовий вкладати солідні кошти у спільні розробки зброї. Такі напрацювання реалізовуються і в інтересах української армії, але існує багато вузьких місць у зв’язку з прогалинами в законодавстві. На практиці “Укрспецекспортом” доведено, що за такого підходу можна заощаджувати до 40—50% коштів, необхідних для створення зброї з нуля. Серед конкретних прикладів у цій галузі можна навести контракт на постачання одній з іноземних держав партії модернізованих винищувачів МіГ-29. У цій угоді за гроші замовника відпрацьовуються елементи, які для ЗСУ будуть точно цікаві. Природно, що ці завдання відпрацьовуються в тісному зв’язку з українським військовим відомством, і тут існує цілковите порозуміння. Реалізація цього проекту серйозно заощадить Україні кошти на проведення модернізації власного парку винищувачів. Таких проектів могло б бути на порядок більше, коли удосконалення законодавчого поля дозволить Україні стати прогнозованішою і прозорішою для партнерів у збройовому бізнесі. Якщо Україна відкриє свій внутрішній ринок продукції військового призначення і почне на всю потужність використовувати можливості спецекспортерів для переоснащення Збройних сил.

Хоча сьогодні ніхто в Україні не може точно позначити, на яких, наприклад, літаках літатимуть українські пілоти через десять років, чи будуть це Eurofighter, Су-30 чи F-16. У зв’язку з такими дилемами, яких десятки, для українського ОПК немає орієнтирів зі створення, скажімо, авіаційних ракет, систем зв’язку, управління і багато чого іншого. У кожному разі, сьогодні цілком очевидно, що необхідна диверсифікація міжнародних наукових і виробничих зв’язків підприємств ОПК і диверсифікація джерел постачань озброєнь і військової техніки для Збройних Сил України. Саме відкриті прозорі тендери можуть сформувати найбільш прийнятні для України рішення з оснащення Збройних Сил України і, природно, такі рішення мають максимально враховувати питання залучення підприємств українського ОПК.

Оборонно-промислова кооперація з РФ

Взаємодія з РФ в оборонно-промисловій сфері залишається наріжним каменем розвитку ОПК, а оборонно-промислова кооперація відкриває можливості двом державам розширювати ВТС з іноземними державами.

Відносини спецекспортерів двох держав залишаються рівними, діловими і конструктивними. Значні надії покладаються на реалізацію підготовленої угоди про охорону прав на результати інтелектуальної діяльності у сфері ВТС. Позиція спецекспортерів полягає у відмові від зайвої політизації проектів, які мають взаємовигідний характер і не потребують додаткових рішень з боку президента та зовнішньополітичного відомства України. З огляду на те, що левова частка комплектуючих призначена для сучасних озброєнь, які випускає Росія, ми, безсумнівно, зацікавлені у збереженні й розвитку ВТС із сусідньою державою.

Якщо, наприклад, ВПС Росії мають намір придбати в найближчі роки до 60 НБЛ Як-130, то постачання до цих повітряних машин авіадвигунів цілком відповідає духу двостороннього ВТС. Це окремий приклад, але така ідеологія стосується й інших проектів, зокрема для третіх країн. Так, до 40% комплектуючих поставляють українські підприємства для десантних кораблів на повітряній подушці проекту “Зубр”, Тому при постачанні такої техніки Росією українські підприємства одержать свої субпідряди. Такі замовлення прямо пов’язані з постачанням російської бойової авіатехніки, бойових кораблів, подеколи — систем ППО і високоточних засобів ураження. Спектр номенклатури дуже широкий. У цілому, українські комплектуючі до російських систем зброї продовжують поставлятися, і тенденції до зниження їхніх закупівель поки що не спостерігається.

Так, засоби автоматизованого контролю високоточних ракет і низка комплектуючих для високоточної зброї і далі мають особливий попит із боку російських партнерів. Але сьогодні немає ніяких перепон для реалізації спільних проектів як в інтересах обороноздатності двох держав, так і суто комерційних проектів на ринках третіх країн.

Список літератури

1. Концепція створення національної системи розроблення та поставлення на виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 липня 2009 р. № 756-р

2. Указ Президента України № 390/2012 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 червня 2012 року “Про нову редакцію Воєнної доктрини України”.

3. Воєнна доктрина України, затверджена Указом Президента України № 390/2012 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 червня 2012 року “Про нову редакцію Воєнної доктрини України”. 4. Про затвердження Положення про організацію розроблення (модернізації) озброєння та військової техніки для потреб Збройних Сил України: Наказ Міністра оборони України від 10 серпня 2010 р. № 416.

5. Стеценко О. О., Ковтуненко О. П., Цибулько І. С. Методологічні аспекти формування оперативно-стратегічних та оперативно-тактичних вимог до перспективних систем озброєння Збройних Сил України // Наука і оборона.– 2001.– № 4.– С. 46–54. 4. Методологічні аспекти формування вимог до систем озброєння Збройних Сил України / В. В. Антонець, В. М. Миронович, О. В. Сафронов, С. Л. Луцик // Наука і оборона.– 2002.– № 4.– С. 52–55.

7. Киризюк О. М., Волотівський П. Б. Про вплив завдань Військово-Морських Сил України на їх обрис // Наука і оборона.– 2006.– № 4.– С. 52–57.

8. Антонець В. В., Білетов В. І., Голобородько М. Ю. Концептуальні підходи до створення перспективних систем озброєння протиповітряної оборони // Наука і оборона.– 2006.– № 1.– С. 38–44.

9. Лєнков С. В., Селюков О. В. Деякі проблеми сфери розроблення та модернізації військової техніки // Наука і оборона.– 2007.– № 2.– С. 38–41.