Наркоманія - це загальна назва хвороби, яка проявляється у тяжінні до постійного прийому у зростаючий кількості наркотичних засобів внаслідок стійкої психічної і фізичної залежності від них і розвитку “ломки” при припиненні їх прийому.
Токсикоманією називається таке систематичне вживання токсичних засобів, яке супроводжується формування психічної залежності від нього, синдром “ломки” і різноманітними психічними, соматичними і соціальними порушеннями. До токсикоманій належать зловживання лікарськими чи нелікарськими речовинами різноманітної природи (хімічні, біологічні, рослинні), які викликають явища звикання, але не визнаються наркотичними.
До списку наркотиків внесені:
Наркотичні речовини, заборонені до використання в медичній практиці, які не підлягають внесенню до рецептурних довідників і учбових посібників: героїн, каннабіс (марихуана, гашиш), ацеторозін, еторфін, лізергінова кислота та її препарати, мескалін, психоцин, псилоцибін;
Рослини і речовини, віднесені до наркотичних засобів і заборонені для використання в медицині: мак опійний, опій-сирець, морфін технічний, конопля південночуйська, південноманьжуйська та індійська, пилок і смола коноплі, гашиш, анаша, марихуана;
Наркотичні лікарські засоби: дипідолор, кодеїн, кокаїна гідрохлорид, морфін, ноксірон, омнопон, препарати опію, промедол, теходін, сомбревін.
До речовин, викликаючих токсикоманію, належать препарати, що містять:
снотворні засоби (фенобарбітал, барбітал, бромізавал);
анальгетики ( феноцетін, анальгін, амідопірин);
стимулятори центральної нервової системи (синдрокарб, сиднофен, алкалоїди кофеїна - чай і кофе);
антипаркінсонічні засоби (циклодол, паркопан, ридинол);
антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен);
транквілізатори (сибозон, хлодепід, нозепам, нітрозепам, феназепам, триокгазін);
летючі ароматичні речовини (розчинники, лаки, нітрофарби, засоби для виведення плям, що містять, ацетон, клей і летючі рідини, які використовують у промисловості та як засоби побутової хімії).
Профілактика наркоманії забезпечується системою організаційних заходів, спрямованих на:
Попередження їх розповсюдження серед особового складу,
Активне виявлення осіб, які вживають наркотичні засоби,
Застосування до них заходів виховного, правового, дисциплінарного і медичного характеру,
Проведення санітарно - просвітницької роботи щодо соціальних і медичних наслідків наркоманії.
Ці завдання можуть бути вирішенні тільки при повсякденній узгодженості командирів, офіцерів вихователів, юристів, медичних працівників. Профілактичні заходи повинні проводитися у тісному і нерозривному зв’язку з виховною роботою щодо ствердження здорового способу життя, боротьбою за статутний порядок, проти пияцтва і алкоголізму.
Як правило наркоманами стають:
Особи з нервово-психічною нестійкістю;
Особи, яки характеризуються слабкою волею;
Особи, які мають слабкість адаптаційних і компенсаторних механізмів;
Нерідко вони мають низький освітно - культурний рівень та інші несприятливі дані ( сімейне неблагополуччя, перенесені травми головного мозку, обтяжена психічними захворюваннями спадковість та ін.)
Основними шляхами проникнення наркотичних речовин до військ є:
Отримання від місцевого населення;
Пересилання поштою;
Викрадення наркотиків з медичних складів, аптек військових частин і військово-лікувальних закладів.
Там, де наркотичні речовини проникають до частини від місцевого населення, слід максимально обмежити неорганізований контакт військовослужбовців з місцевими жителями, встановити жорсткий контроль за військовослужбовцями, які повертаються у частину після звільнень, відпусток, відряджень.
Для попередження викрадення наркотичних засобів з аптек військових частин необхідно підвищити вимоги до організації обліку і зберігання лікарських препаратів, особливо сильнодіючих, отруйних і наркотичних речовин.
Розповсюдженню серед особового складу вживання наркотичних засобів може сприяти їх пропаганда наркоманами. Вони переконують, що прийом наркотиків викликає особливий душевний стан, допомагає “відхилитися від служби”, “відчути приємні марення”, “зняти нервову напругу”. Під вплив підпадають, як правило, недисципліновані, соціально незрілі, слабкі за характером військовослужбовці.
Раннє виявлення військовослужбовців, які вживають наркотичні препарати, є дуже важливою ланкою у системі профілактичних заходів щодо попередження розповсюдження наркоманії серед особового складу.
Особлива роль при цьому відводиться молодшим командирам, так як вони найбільш тісно пов’язані з особовим складом як під час бойової підготовки, так і в години, вільні від занять.
Виявленню осіб, які вживають наркотики, можуть допомогти несподіванні перевірки у підрозділах, особливо після відбою, вибіркові перевірки у місцях роботи і несення служби поза основного розташування частини, а також у коморах та інших підсобних приміщеннях. Під час огляду треба звертати увагу на зовнішній вигляд військовослужбовців, особливо тих, стан яких нагадує алкогольне сп’яніння, але без специфічного запаху.
Знаючи про відповідальність за зберігання наркотичних речовин, особи, які мають до них пристрасть, шукають зручні місця для їх зберігання, як правило при собі.
Найрозповсюдженішими місцями зберігання наркотичних засобів можуть бути:
Додаткові потаємні кишені, які нашиваються до обмундирування, в підкладці штанів і мундирів, шапок, пілоток;
Футляри для кулькових ручок;
Матраци, подушки, постільна білизна, паски штанів.
У механізмі розвитку наркоманій певну роль відіграє бажання повторно відчути наркотичне сп’яніння і поступове збільшення для цього кількості прийняття наркотичної речовини, тому що при прийомі первинних доз ейфоризуючий ефект від дії наркотика гасне.
Хід наркоманії підрозділяється на три стадії і характеризується формуванням ряду складних синдромів:
Зміненою толерантністю (здатності переносити дозування, які багаторазово перевищують фізіологічні);
Психічною і фізичною залежністю від наркотиків і “ломки”.
Перша стадія.
Вираженням першої стадії наркоманії являється формування синдрому зміненої реактивності організму на наркотики, яка проявляється зростанням толерантності (здатності переносити дозування, які багаторазово перевищують фізіологічні). На цій же стадії розвивається психічна залежність від наркотика у настирливому потязі до повторного його прийому для досягнення “психічного комфорту”.
Друга стадія.
Безперервний прийом наркотиків обумовлює перехід до другої стадії захворювання . Змінена реактивність при цьому характеризується подальшим підвищенням толерантності до наркотика, зниження ейфорії та зміною картини наркотичного сп’яніння при його прийомі у попередніх дозах. Психічний потяг до наркотиків носить непереборний характер. Усі дії хворого спрямовані на його пошук.
Найважливішим діагностичним критерієм другої стадії наркоманії є розвиток синдрому “ломки”, який виникає через 8-12 годин після останнього прийому наркотика. Цей стан характеризується складним сполученням психопатологічних, соматовегетативних і неврологічних порушень. Повторний прийом наркотика викликає у хворих почуття не тільки психічного, але й фізичного комфорту.
Третя стадія.
Третя стадія наркоманії характеризується подальшим розвитком симптомів захворювання, виснаженням усіх систем організму та поглибленням наслідків хронічної інтоксикації наркотиками. Толерантність до наркотиків знижується. Синдром “ломки” стає затяжнішим. Внаслідок значних соматоневрологічних порушень, які розвиваються, на цій стадії захворювання виховні та лікувальні заходи виявляються малоефективними.
Зараз нараховується біля 100 препаратів, які здатні викликати звикання до них і наркотичну залежність.
Непрямими показниками вживання наркотику можуть бути такі прояви:
Зміна ставлення до служби;
Епізоди немотивованої дратливості;
Озлобленості;
Прагнення до самоти, відокремлення від оточуючих;
Зміна інтересів;
Порушення апетиту;
Помітне похудіння;
Розладнання сну.
Ознаками, які вказують на можливе вживання наркотичних засобів, є:
Частий чи, навпаки, рідкий пульс;
Нестійкість артеріального тиску;
Розширені чи звужені зіниці;
Сухість слизистої ротової порожнини;
Обкладений язик;
Кашель;
Болі в грудях, суглобах, м’язах спини;
Сліди ін’єкцій зо ходом вен та у різноманітних частинах тіла.
Також повинна насторожити поява в мові деяких військовослужбовців жаргонних слів з лексикону наркоманів.
Усіх осіб, вперше помічених у вживанні наркотиків, потрібно взяти на облік командуванням і медичною службою.
З військовослужбовцями, які були помічені у вживанні наркотичних засобів, необхідно:
Проводити індивідуальну роботу, щоб виявити характер наркотизації;
Роз’яснити згубний вплив наркотиків на здоров’я і проходження служби;
Попередити повторно їх вживання.
Лікар частини повинен обстежити цих військовослужбовців і направити з докладною медичною характеристикою на консультацію до психіатра для виявлення ступеню наркотизму.
Наркотизм - це епізодичне вживання наркотиків і психоактивних засобів без формування наркоманії і токсикоманії.
При відсутності у військовослужбовця явищ наркотизму він включається до “групи ризику” і за ним встановлюється диспансерне динамічне спостереження на протязі року. Не рідше одного разу на місяць його повинен оглядати лікар частини і один раз на півроку – психіатр.
Результати оглядів заносяться до медичної книжки у вигляді коротких записів з обов’язковим відображенням характерних для наркоманій порушень. Зняття таких осіб з обліку відбувається за висновками психіатра.
У випадку, якщо військовослужбовець був помічений у повторному вживанні наркотиків, він повинен бути направлений на консультацію до психіатра для вирішення питання про обстеження в умовах психіатричного стаціонару з метою експертизи наркотизму і проведення лікарських заходів.
У системі заходів щодо профілактики наркоманії важливе значення має санітарно - просвітницька робота, спрямована на роз’яснення негативних наслідків вживання наркотичних засобів. Проводити її слід таким чином, щоб не виникав нездоровий інтерес військовослужбовців до наркотиків, щоб підвищилась роль військових колективів у попередженні розвитку наркоманії.
Необхідно довести до відому особового складу, що за незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевіз, пересилання наркотичних засобів, за вживання їх у немедичних цілях діючим законодавством передбачається кримінальна відповідальність.
Немає коментарів:
Дописати коментар