Ніхто не забутий, ніщо не забуте.

Ніхто не забутий, ніщо не забуте. (до Дня скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні).

18 грудня 1940 року Адольф Гітлер підписав директиву №21, у якій під грифом "Цілком таємно. Тільки для командування" містився план нападу на Радянський Союз. Кодова назва цього плану — "Барбаросса" — прізвисько німецького короля Фрідріха I (Ваrbаrоssа — буквально рудобородий), який, ставши 1155 року імператором "Священної Римської імперії", проводив загарбницьку зовнішню політику. 1189 року Фрідріх I Барбаросса очолив 3-й хрестовий похід, але незабаром утопився при переправі через ріку Салеф (Мала Азія). Суть директиви №21 найчіткіше, на нашу думку, проявилася у фразах, з яких вона починалася: "Німецькі збройні сили повинні бути готові розбити Радянську Росію в ході короткочасної кампанії ще до того, як буде закінчено війну проти Англії... Наказ про стратегічне розгортання збройних сил проти Радянського Союзу я віддам у разі потреби за вісім тижнів до наміченого терміну початку операцій. Приготування, що потребують більше часу, якщо вони ще не почалися, слід розпочати вже зараз і закінчити до 15.05.41 р.". Отже, підписання директиви означало початок нового етапу підготовки агресії проти СРСР, вже офіційно зафіксованого Верховним головнокомандувачем німецьких збройних сил.

У директиві №21 підкреслювалося важливе значення для переможного завершення "Східного походу" якнайшвидшого захоплення Москви і Донецького басейну. Проте питання про взаємодію груп армій "Центр" і "Південь" при розвитку наступу від Дніпра не розглядалося. Автори директиви самовпевнено вважали, що наступні дії німецьких військ матимуть характер "переслідування" решток розгромленого противника, і вони без особливих труднощів зможуть вийти на лінію Волги, де створять "загороджувальний бар'єр проти Азіатської Росії".

Плануючи війну проти СРСР, німецький генералітет велику ставку робив на ослаблення Червоної Армії в результаті так званих сталінських чисток, через які вона втратила понад 40 тисяч досвідчених командирів і воєначальників. У німецьких військових колах вважалося, що Червона Армія не зможе після трьох "чисток" відновити боєздатність, принаймні протягом кількох найближчих років, а її новий, ще недосвідчений вищий командний склад не здатний буде оперативно керувати великими формуваннями. Гітлер у вузькому колі генералів заявив: "Російські збройні сили є глиняним колосом без голови... Оскільки Росію в будь-якому разі необхідно розгромити, то краще це зробити тепер, коли російська армія позбавлена керівників і погано підготовлена". Він і німецькі генерали, вірячи після перемог вермахту на Заході в універсальність стратегії бліцкригу, не замислювалися над тим, чи придатна вона у війні проти країни, що володіє величезними людськими і матеріальними ресурсами, переважна частина населення якої цілком довіряла своєму керівництву, була перейнята найглибшим патріотизмом. У цій ситуації розрахунок на те, що радянський народ і його армія припинять боротьбу, якщо вермахту вдасться прорватися у глиб території СРСР, був вочевидь авантюристичний.

Німеччина здійснила також ефективну політичну й дипломатичну підготовку.

1. 27 вересня 1940 р. вона уклала Тристоронній пакт (Берлінський) трьох агресорів — Німеччини, Італії, Японії — про поділ сфер впливу в СРСР і встановлення "нового світового порядку" в Європі та Азії. В таємному додатку передбачалася взаємодопомога в підготовці війни проти Англії й США, але загалом цей воєнний союз спрямовувався насамперед проти СРСР.

2. У жовтні 1940 р. німецькі збройні сили були введені до Румунії. Антонеску дав згоду на розміщення необмеженої кількості німецьких солдатів, підкорився рішенню гітлерівського Віденського арбітражу (серпень 1940 р.) про передання Північної Трансільванії Угорщині. Йому були обіцяні Південна Україна й Бессарабія, Буковина, Одеса — територія аж до Дніпра.

3. У листопаді 1940 р. Угорщина, Словаччина й Румунія приєдналися до Тристороннього пакту (Болгарія — 1 березня 1941 р.).

4. 13 грудня 1940 р. фюрер затвердив план операції "Маріта" про окупацію Греції. Ще наприкінці жовтня Італія напала на Грецію. Муссоліні зазначав: "Гітлер завжди ставить мене перед здійсненим фактом. На цей раз я відплачу йому його ж монетою. Він дізнається з газет, що я окупував Грецію". Проте Італія зазнала воєнної й дипломатичної поразки, її війська були викинуті з Греції, що викликало обурення Гітлера.

5. В грудні 1940 р. на таємній нараді в Генеральному штабі Німеччини в Цоссені була проведена оперативна гра з участю генералів країн-сателітів — репетиція нападу на СРСР.

6. 6 квітня 1941 р. почалася німецька окупація Югославії й Греції.

7. У травні 1941 р. Німеччина домовилася з Фінляндією про спільний наступ на СРСР (план "Голубий песець").

8. 18 червня 1941 р. укладено німецько-турецький договір про дружбу й ненапад — таким чином забезпечено південний фланг Німеччини.

9. Напередодні війни з СРСР Гітлер зробив спробу порозумітися з Лондоном. 10 травня 1941 р. заступник Гітлера з керівництва партією Р. Гесс на літаку-винищувачі вилетів у Північну Англію до герцога Гамільтона, який симпатизував гітлерівцям. З парашутом приземлився в Шотландії, мав таємні переговори з Кіркпатриком, Саймоном та іншими. Виклав німецькі умови миру: Німеччина дістає свободу дій у Європі, їй повертаються колишні колонії, Росія включається в її "сферу впливу"; Англія панує в Британській імперії, Черчілль повинен піти у відставку тощо. Але невигідність умов для Англії, вибух обурення громадськості змусили англійський уряд відхилити ініціативу Берліна. Самі ж гітлерівці оголосили Гесса божевільним, і це Гесса — третю людину в гітлерівському рейху.

Таким чином Німеччина закінчила підготовку до війни проти Радянського Союзу. 30 квітня Гітлер остаточно визначив дату нападу на СРСР — 22 червня 1941 р.