Історія військових ритуалів Українського війська.

Виконання поставлених завдань потребує переосмислення проблем виховання, його національної суті і характеру, відновлення відповідно до сучасних вимог як цілісної системи, яка існувала протягом століть і завдяки якій молодь засвоювала досягнення попередніх поколінь, пізнавала генетичний код рідного народу, його національний спосіб мислення і на основі цього ставала дбайливим господарем і захисником рідної землі.

У наш історично відповідальний час постала проблема глибоко розібратися у суті і особливостях національного виховання, щоб діяти твердо і безпомилково.

В статті 65 Конституції України записано: "Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, вшанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону".

Доцільно нагадати, що наш народ йшов через віки жорстокої боротьби з чужеземними загарбниками, свято вірячи, що настане день і час, і ми матимемо незалежну державу, власні Збройні Сили, які успадкують найкращі національно-історичні традиції славних лицарів української землі.

Історично склалося так, що майже всі видатні державні діячі українського народу були славними воїнами: Володимир Великий, Данило Галицький, Богдан Хмельницький, Пилип Орлик і багато інших.

Священним обов'язком вважали захист держави, рідної землі воїни княжого війська.

Бадьорість, мужність, здоровий дух наших предків підтвер­­­джують слова Володимира Мономаха: "Смерті, діти не бійтесь, - пи­­­ше він, - ні від війни, ні від звіра, а мужське діло робіть, як сам Бог дав..."

Ключовою не лише в історії війська України, а й у націо­­­нальній свідомості українців є постать запорізького козака. Запо­­­рожці звикли дивитись смерті у вічі, не боячись її, були відважні, терплячі, витривалі у походах, були вірні товариші.

Про неперевершений приклад виконання військового обов'язку в роки Великої Вітчизняної війни свідчить той факт, що за 1941-1945 рр. український народ дав Збройним Силам більше 6 млн. воїнів. За роки війни близько 483 тисяч громадян України нагороджено ордена­­­ми і медалями, 2069 - стали Героями Радянського Союзу.

Стійкість, мужність і хоробрість їх у роки найсуворішого випробовування сучасності, неперевершений патріотизм - це яскра­­­вий приклад і наказ нинішньому поколінню захисників України.

В давніх літописах, сказаннях, легендах, билинах є слова про військову честь. Пізніше створювались кодекси честі бойових дру­­­жин, в яких особливе місце займали такі якості дружинників, як сила, спритність, хоробрість, сміливість, мужність.

Пам'ятні слова безсмертного "Слова о полку Ігоревім": "Дру­­­жинники виступали в похід, шукаючи собі честі, а князеві слави".

Розуміння честі розширили кращі сини України козацьких часів. Взагалі історія українського козацтва - справжня скарбни­­­ця військових традицій для нас. Воно відіграло помітну роль у структурі військової організації та війнах Речі Посполитої, вкри­­­ло себе невмирущою славою протягом Визвольної війни українського народу (1648-1657 рр.).

Між іншим, "перемогу українців біля Батога сучасники порівнювали з перемогою під Каннами".

Визнаною, випробуваною скарбницею військової честі для пред­­­ставників усіх видів Збройних Сил України є і буде досвід і тра­­­диції солдатів, що звитяжили у війні, де на великих театрах воєнних дій протистояла небачена раніше кількість досконалих тех­­­нічних засобів боротьби.

Військова честь - високе моральне достоїнство воїна, глибо­­­ко усвідомлюючого свій священний обов'язок перед Батьківщиною і готового завжди захищати її мужньо, уміло, не шкодуючи ні своїх сил, ні самого життя.

Військова честь, як і військовий обов'язок, - поняття широкі. Ось основні риси військової честі:

1. Глибоке усвідомлення своєї особистої відповідальності за виконання військового обов'язку.

2. Честь воїна невіддільна від честі військового колективу оперативного командування, Збройних Сил України в цілому.

3. Важливою рисою військової честі є правдивість, обов'яз­­­ковість, вірність даному слову.

4. Справа честі - порядність, поважливе відношення один до одного.

Цікаво відмітити, що ідея поважності закладена в самому ри­­­туалі виконання військового вітання. Це не просто зовнішня форма та знак уваги. Відданням честі військовослужбовцю - рядовому чи командиру - висловлюється глибока повага до бойової слави Зброй­­­них Сил, військової частини, військового звання.

5. Справа честі - нетерпиме відношення до аморальних прос­­­тупків.

6. Справа честі кожного солдата та сержанта - прослужити весь термін служби без єдиного зауваження та порушення дисцип­­­ліни, гідно пронести через всю службу високе звання воїна Зброй­­­них Сил України.

Широко відомий мудрий афоризм: "Зберігай честь змолоду". Це означає - ніколи, ні в чому, ні при яких умовах не втрачати висо­­­ку честь захисника Вітчизни.

Зберегти честь - означає насамперед гідно нести службу на бойовому посту, в будь-якій обстановці так, як вимагає військова присяга, військові статути, як наказує командир.

Зберегти честь - означає бути морально незаплямованим в суспільній думці і перед своєю совістю.

Честь воїна невіддільна від честі колективу. Отже, слідува­­­ти солдатському правилу: "Честь мого полку - моя честь, слава моєї частини - моя слава" - означає напруженою ратною працею примножувати славні традиції своєї частини, добиватись нових успіхів в удосконаленні бойової майстерності.

Здавна військові формування в Україні мали свої характерні відзнаки: прапор, бунчуки, однострої, нарукавні нашивки.

Вояки пишалися своєю належністю до того чи іншого, прославленого на по­­­лях битв полку. Відзнаки вони носили з високо піднятою головою. З повагою і навіть з пошаною ставилися до таких вояків.

Приємно відзначити, що ця традиція відроджуються. З'єднання та військові частини вже мають українські бойові прапори, затверд­­­жені нарукавні знаки. Десятки військовослужбовців удостоєні висо­­­ких державних нагород, почесних звань.

Традиції підрозділів за своїм основним змістом звичайно збігаються з традиціями Збройних Сил. Однак в кожному підрозділі є ще і свої традиції, які відрізняють його від інших. Керівник групи гуманітарної підготовки приводить приклади з життя підроз­­­ділу.

Завдання визначені Президентом України, Міністром оборони України здатні виконати справжні патріоти Батьківщини, віддані українському народові, згуртовані навколо національної ідеї.

В и с н о в к и:

Більш як 750-річна боротьба українського народу призвела до незалежності нашої держави та укріпила в нашому народі велике почуття патріотизму, ненависті до ворогів, повагу до інших народів.

Особовий склад Збройних Сил, усвідомлюючи своє високе призначення захисників мирної праці українського народу, наполегливо втілює в життя курс на освоєння способів виконання навчально-бойових завдань меншими силами і засобами на основі підвищення військового мистецтва командирів і штабів, високого морального духу і майстерності військовослужбовців.

Військова служба є не тільки конституційним обов'язком кожного громадянина України, але й проявом з його боку високого почуття любові до своєї держави і бажання вміло захищати її інтереси.

І, на кінець, можна з впевненістю сказати, що Збройні Сили України, примножуючи славні національно-історичні традиції, гарантують захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Батьківщини, мир і спокій громадян нашої держави.