З червневого світанку 1941 р., коли пролунали перші постріли і гітлерівські авангардні частини форсували Західний Буг, і до переможних днів 1945 р. сини українського народу були в числі тих, хто до останнього патрона, до останнього подиху виконували свій ратний обов’язок. Протягом другої половини 1941 – першої половини 1942 рр. Україна дала армії та флоту 3 млн. 185 тис. офіцерів та солдатів. З початку визволення окупованих територій і до кінця війни лави Червоної Армії поповнили ще 4 мільйони українців. Усього ж за роки війни військову форму одягло понад 7 млн. громадян України, що становило майже 23% особового складу Збройних Сил Радянського Союзу.
Найвищих, найтепліших слів шани та вдячності заслуговує радянський солдат. Солдат, який виніс на своїх плечах основний тягар боїв Великої Вітчизняної війни з вірою в те, що ми обов’язково переможемо. Піхотинець і танкіст, артилерист і льотчик, моряк і прикордонник, – усі вони, від маршала до рядового, своїм ратним подвигом на захист Батьківщини на межі самозречення наближали Велику Перемогу і навічно увійшли у її літопис.
Для захоплення території України німецьким командуванням була виділена найчисленніша, найбільш боєздатна група армій „Південь”, що складалась з 57 дивізій, 13 корпусів та налічувала 1300 літаків і 850 танків. Незважаючи на те, що перебіг подій на радянсько-німецькому фронті відразу набув несприятливого для Червоної Армії характеру, переможного маршу німців по українській землі не відбулося. Поразки радянських військ в Україні підірвали, але не зламали бойового духу і стійкості бійців і командирів. Повною несподіванкою для фашистів була танкова битва наприкінці червня 1941 року в районі Луцьк – Броди – Рівне – Дубно.
Понад сімдесят діб тривала оборона столиці України, вона стала однією з найбільших оборонних операцій радянських військ початкового періоду війни. Під Києвом вермахт втратив понад 100 тис. солдатів і офіцерів, значну кількість техніки. Захисники Києва своєю героїчною боротьбою віддалили час захоплення ворогом важливих економічних районів країни, дали можливість евакуювати на схід важливі промислові підприємства Харкова, Донбасу, Дніпропетровська, Запоріжжя та інших міст.
Водночас із наступом на Київ, німецьке угруповання армій „Південь” своїм правим крилом повело наступ на південь України з метою захоплення Одеси. На початку серпня на місто наступала і 4-та румунська армія. Понад 18 дивізій противника намагалися зламати опір захисників міста. Під Одесою загарбники втратили близько 200 тис. чоловік вбитими, пораненими і полоненими. 73 дні тривала оборона міста - з 5 серпня до 16 жовтня 1941 р.
Наприкінці серпня 1941 року німці захопили Дніпропетровськ, наприкінці вересня їхні передові частини увірвалися в Донбас і майже цілком окупували його, крім північної частини. До початку зими майже вся територія України була зайнята агресором. Повністю Україна була окупована німецько-фашистськими загарбниками влітку 1942 р., коли внаслідок поразки радянських військ під Харковом німецькі війська почали наступ на південь.
З 1941 до кінця 1942 р. помітне місце займають воєнні дії в Україні, пов’язані з проведенням Київської, Воронезько-Ворошиловградської, Донбаської оборонних операцій, Керченсько-Феодосійської десантної операції, героїчним захистом Одеси і Севастополя. Цей період був суворою школою боротьби, найважчим і для народу, і для Збройних Сил. У ході оборонних боїв бійці та командири проявили масовий героїзм і мужність, удосконалюючи військову майстерність.
Немає коментарів:
Дописати коментар