26-28 липня 1648 року повстанська армія під командуванням козацького полковника Максима Кривоноса змусила до відступу на захід шляхетську армію Вишневецького, що відкрило стратегічний простір Армії Гетьмана України Богдана Хмельницького у наступі на Краків і Варшаву.
Передісторія
Звістка про перемоги козацького війська під проводом Гетьмана України Богдана Хмельницького під Жовтими Водами й Корсунем викликала спалах повстання проти влади Речі Посполитої по всій Україні. Самовидець у своєму літописі пише про це так: “Усе, що живе, піднялося в козацтво”.
На Лівобережжі великі повстанські загони вже на початку червня розгромили резиденцію князя Вишневецького в Лубнах та здобули протягом цього місяця Борзну, Ніжин і Новгород-Сіверський. По Південній Київщині, Брацлавщині й Поділлю, відвойовуючи міста та містечка, пройшли з боями загони Максима Кривоноса, Івана Ганжі, Олександренка, Чуйка, Трифона з Бершаді, Кошки (Кушки), Степка та ін.
У липні-серпні з’єднані селянсько-міщанські формування з’явилися на Волині й Поліссі, а наприкінці серпня – в Галичині й на Покутті, до осені 1648 року увесь український простір від Чернігово-Сіверщини до Карпат був охоплений визвольною війною проти Речі Посполитої.
Єдиною значною мілітарною силою Речі Посполитої на просторах України після втрати майже всього коронного війська в битві під Корсунем залишалася надвірна армія князя і воєводи Яреми Вишневецького.
Пробившись із 12-тисячним надвірним військом з Лівобережжя на Полісся, у другій половині червня 1648 року князь Вишневецький рушив на “замирення” Київщини й Брацлавщини. Військо Вишневецького пройшло через Котельню, Погребище, Вахнівку, Немирів та Прилуки і у всіх цих містах жорстоко розправлялося з повстанцями.
Після боїв із повстанськими загонами під Махнівкою, що не принесли рішучої переваги жодній із сторін, Ярема Вишневецький разом з воєводою київським Янушем Тишкевичем отримав звістку, що 23 липня повстанський корпус Максима Кривоноса здобув Полонне. З метою, зупинити військо Максима Кривоноса, військо Вишневецького й Тишкевича з’єдналося із воїнами королівської гвардії під проводом обозного Самуїла Осинського, кіннотою та драгунами під командуванням Кшиштофа Корицького під Костянтиновим.
25 липня польська шляхта дізнається, що військо козацького полковника Максима Кривоноса знаходиться на марші за півтори милі від Костянтинова та готове його атакувати з ходу.
Вишневецький розпочинає підготовку до бою за місто. На ранок 26 липня під Костянтиновом, біля Росоловецької переправи, на лівому березі Случі, всі магнатські сили розбили табір. Для їх підкріплення сюди також підійшов загін полковника Суходольського у кількості 2 300 піхотинців, що дозволило Вишневецькому зібрати під своє командування військо чисельністю понад 15 тисяч воїнів.
Битва
У середині дня 26 липня до правого берега Случі підійшли роз’їзди козацької розвідки. За свідченням польських джерел, військо Максима Кривоноса нараховувало до 40 тис. чоловік, серед яких значна частина були селяни-повстанців. Власне козаки становили не більше 16 тисяч чоловік. Похідний стрій війська полковника Максима Кривоноса був побудований у дві колони: у першій йшла кіннота, у другій табір із пішими козаками й повстанцями.
Армія Вишневецького була вишикувана в традиційний для себе бойовий порядок: на правому фланзі – кіннота Кшиштофа Корицького і Януша Тишкевича, на лівому – Вишневецький зі своєю кіннотою, а в центрі піхота з артилерією. За наказом Вишневецького декілька сотень ар’єргард шляхетського війська перейшов річку та вступили у бій з козацькою кіннотою.
Відбивши атаку ворога, козаки почали форсувати річку вбрід. Кривоніс, певний своєї переваги, кинув у фронтальний наступ кінний авангард козацького війська, яким командував Іван Гиря та успішно атакував полк шляхти під командуванням Самуїла Осинського. Шляхтичі понесли значні втрати, але завдяки зосередженому вогню артилерійської батареї, наступ кінноти козаків було зупинено.
В подальшому козацький полковник Максим Кривоніс кинув у бій всі свої сили (оскільки табір залишався в тилу, очевидно, в поле вийшла неприкрита табором піхота), шляхтичі відразу нанесли контрудар кількома корогвами магнатської кінноти, що змусило козацьку піхоту до відступу. Побачивши відступ козацького війська, Вишневецький кинув у бій всі резерви кінноти з метою увірватися до укріпленого табору козацького війська на плечах відступаючих.
Атакуюча магнатська кіннота зайняла навколишні горби та зупинилася в очікувані підходу піхоти і артилерії, яка переправилася через річку Случ. Надвечір шляхта атакувала табір козаків, але була зупинена шквальним вогнем артилерії війська Кривоноса і відступила на вихідні позиції.
Під час бойових дій воюючі війська втратили по 2-3 тис. воїнів, не рахуючи полонених.
27 липня бойові дії були призупинені. В цей день Максим Кривоніс протягом дня проводив рекогносцировку місцевості, обмірковував план форсування Случі та очікував на підкріплення – Корсунський полк, який мав прибути у район бойових дій надвечір. Історичні джерела також свідчать про те, що увечері козацький полковник Кривоніс переправив через річку, вище Костянтинова, частину своєї кінноти з метою нанесення удару в тил ворога.
Існують також свідчення того, що цього дня полковник Максим Кривоніс викликав Вишневецького на дуель, але той не прийняв виклик.
Окрім піднесеного перемогами бойового духу, повстанська армія козацького полковника Кривоноса також користувалася всебічною підтримкою українського населення. Так, у ніч з 26 липня на 27 липня мешканці Костянтинова завезли до козацького табору значну кількість провіанту та пороху, про що 27 липня стало відомо Вишневецькому, який за такий вчинок жорстоко розправився з мирним населенням міста, стративши понад 40 його жителів.
Чисельна та моральна перевага повстанського війська Максима Кривоноса, а також звістка про наближення до району бойових дій армії Гетьмана України Богдана Хмельницького змусила магнатську військову раду Вишневецького прийняти рішення про поспішний відступ.
Готуючись до відступу, Вишневецький наказав командиру піхотного полку Осинському, з метою забезпечення прикриття броду через Случ, зайняти позиції на лівому березі річки.
На світанку, магнатський обоз, кіннота, гвардійський полк і піхота Суходольського почали відступ в напрямі Кульчина, що у 30 км. західніше Костянтинова.
Довідавшись про організований відступ ворога козацьке військо не розгортаючи бойові порядки рушило за Вишневецьким.
28 липня військо Максима Кривоноса підійшло до річки Случ та вишикувалося у бойові порядки. За сигналом козаки почали форсувати річку. Кривоніс наступав всіма своїми силами, і першим ударом розбив ар’єргард ворога, що забезпечило козакам можливість форсувати річку на широкому фронті.
Джерелознавство України подає свідчення про наступний бойовий порядок козацького війська перед наступом 28 липня. У ньому йдеться про те, що на правому фланзі Максим Кривоніс поставив табір, на лівому — кінноту, а в центрі – артилерію.
Разом з тим, відсутність необхідної кількості кінноти не дозволяла Максиму Кривоносу вишикувати своє військо за схемою зустрічної битви (або битви з відступаючим ворогом), як це зробив Богдан Хмельницький на Жовтих Водах та під Корсунем. З огляду на це, Максим Кривоніс був змушений побудувати бойовий порядок за принципом сильної взаємної підтримки його окремих тактичних частин, що суттєво впливало на маневреність війська в цілому.
Така побудова української козацької армії створювала тактичну перевагу на користь армії Вишневецького. До речі, недостатньою наявністю кінноти в українському війську можна пояснити і зухвалий рейд Вишневецького по Лівобережній та Правобережній Україні протягом червня-липня 1648 року.
Бойовий порядок магнатського війська був наступним: Кшиштоф Корицький і Януш Тишкевич займали правий фланг, князь Вишневецький –лівий, а у центрі піхота Осинського і артилерія.
Незважаючи на певні тактичні переваги шляхти, Максим Кривоніс прийняв рішення про переслідування ворога.
Коли більше п’яти тисяч козаків форсували річку і ще не вишикувалися в розгорнуті бойові порядки, Вишневецький використовуючи сприятливі умови атакував їх всією своєю кавалерією, що змусило козацькі війська до відступу. Здобувши тактичну перевагу Вишневецький хотів вдарити кіннотою на табір, але побоявся та продовжив відступ на захід, до Збаража.
Максим Кривоніс тим часом перейшов на другий берег Случі й зайняв Костянтинів.
Висновки
Ряд українських істориків вважають, що Максим Кривоніс не став переслідувати Я. Вишневенького, з причини того, що його розгром не був першочерговим завданням для українського командування.
Разом з тим, очолюючи авангард повстанської армії, полковник Кривоніс здобув вигідний в стратегічному відношенні район Костянтинова і підготував плацдарм для блокування основних комунікацій, які з ним межували, а також створив умови для виходу та розгортання там головних сил Українського війська. Взявши Костянтинів, він також перетворив його на опорний пункт української армії.
Зберігаючи основні сили у цьому районі, Кривоніс направив козацько-селянські загони на здобуття містечок у визначеній Богданом Хмельницьким смузі Острог — Красилів — Сатанів — Кам’янець.
Загалом полковник Максим Кривоніс відвоював на Правобережній Україні замки: Умань, Брацлав, Вінницю, Немирів, Тульчин та добре укріплене місто Бар, що стало для поляків ще більшим шоком, ніж поразка на Жовтих Водах та під Корсунем.
У битві під Пилявцями (21-23.09.1648р.) армія Максима Кривоноса вщент розбила польське військо, що відкрило стратегічний шлях на Варшаву і Краків.
У жовтні військо Гетьман України Богдан Хмельницький розпочало облогу Львова. Оточивши місто, Хмельницький на здобуття Високого замку вислав полковника Максима Кривоноса, який після тяжких боїв 15 жовтня 1648 року штурмом взяв цей найважливіший пункт в оборонній системі міста. Козацькі війська одержали контрибуцію від купецтва, заможних міщан і католицького духовенства. Місто викупилося за 365 тис. злотих.
Після цього Кривоніс командував Черкаським полком, а Богдан Хмельницький посилав його у найбільш важкі місця битв.
Внаслідок перемог, здобутих у 1648 році, більша частина Української землі була визволена від шляхетського панування. Велика заслуга у здійсненні цієї загальнонародної справи належить козацькому полковнику Максиму Кривоносу.
Помер легендарний полководець Максим Кривоніс від чуми під час осади Замостя в листопаді 1648 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар