Бесіда: «Пам’ятаймо про них» (до Дня пам’яті Героїв Крут).
На невеличкої станції, що під Крутами, поблизу селещ Пам”ятне та Печі цього дня було людно. Приїхали вшанувати пам”ять юнних патріотів 1918 року люди з багатьох куточків країни. Тут були і чернігівці, і кияни, і делегації із Західної України. Найбільшу активність виявили члени Народного Руху, організації “Просвіта”, козацькі осередки та київське студенство.
Біля пагорба Слави загиблим виступили Іван Безпалий, сільський голова сила Печі, заступник Голови Чернігівської області Державної адміністрації Олександр Соколов, Голова Чернігівської організації Народного Руху України Володимир Ступак. Депутат Верховної Ради України Василь Заєць, Віталій Приймак від Конгресу українських націоналістів та інших.
Неможна забувати борців за незалежність Батьківщини, пам”ятать їх священна, вони є яскравим прикладом патріотизму , любові до своєї Вітчизни – прозвучало у словах виступаючих.
Патріарх Ніжинський і Чернігівський єпископ Никон провів паніхіду по душах загиблих мученицькою смертю юних лицарів , які у січневий промоклий день трьома сотнями зупинили багатотисячне більшовицьке військо. Червоні ватажки Муравьйов та Антонов-Овсієнко, підрахувавши після бою втрати, були приголомшені. Сотні, що складались із студентів та гімназистів, які декілька днів назад ще сиділи за партами, знищили декілька тисяч досвідчених бійців. Тому, захоплених в полон юнаків п’яні матроси перекололи багнетами.
А для остраху тіла навіть заборонили ховати. І тільки в березні станки борців було перевезено до Києва і поховано на Аскольдовій горі.
Вшанували пам’ять героїв Крут і студенти Києво-Могилянської академії, які приїхали великим гуртом і запалили чимале вогнище з дров, що привезли з собою.
Після панахиди Чернігівське козацтво приймало у свої лава новачків. За звичаєм їх тричі били по спині, примовляючи: “Люби Україну, шануй батьків своїх та старших, будь справжнім лицарем”.
Пізніше, коли всі повернулися до транспорту, на якому прибули, козаки усіх пригощали справжнім козацьким кулешем, що пахнув димом.
Гірко і боляче за синів України, які стали жертвою більшовицької агресії, склали свої голови в боротьбі за незалежну Україну. Але справа їхня жива, яскравий приклад патріотизму надихатиме сьогоднішніх студентів, вояків, взагалі весь наш народ на боротьбу за свою свободу і незалежність, розбудову держави і усвідомлення самих себе і своєї національної суті.
Пам’ятаймо ж завжди, що юні стрільці-студенти навіть перед розстрілом не зламались, і почали в останнє співати гімн “Ще невмерла Україна”, зневажаючи смерть і лякаючи ворога міцністю свого духу, патріотизмом і любов’ю до нашої Батьківщини.
Немає коментарів:
Дописати коментар