Ідея Батьківщини, патріотизму і громадянської свідомості.

Ідея Батьківщини, патріотизму і громадянської свідомості - пріоритетні цінності сумлінного служіння воїна українському народові.

Духовні основи виховання, уявлення людини про най­вищу досконалість як зразок, мета і сенс її життя концент­руються в ідеях, ідеалах, а єдина загальнонародна ідея духовно цементує суспільство і Збройні Сили України, сприяє їх цілісності. Ідея, що об'єднує народ, повинна бути в суспільній свідомості, слугувати каталізатором добрих справ і великих звершень. Вплив таких ідей на різні про­шарки суспільства, зокрема армію, великий. Без ідейного обґрунтування неможливі реформування і розбудова Зброй­них Сил України в інтересах зміцнення безпеки держави, військове виховання, перемога на війні.

Основоположна ідея не може бути ненаціональною, бо вплив на воїна здійснюється не безпосередньо, а через ду­ховні стрижні, властиві даному народові. Цей духовний ук­лад включає сукупність тих загальних традицій, ідей, почуттів, вірувань народу, що нерідко їх називають його "душею". Саме поняття "Батьківщина", пов'язане з утворенням "національ­ної душі", що в психології та буденній свідомості означає внутрішній світ людини, риси особистості тощо, властиві за­галом народові. Тому досягнення виховної роботи, накопи­чені в арміях інших країн, необхідно сприймати критично, творчо, ґрунтуючись на власних і усвідомлюючи певні особ­ливості світобачення інших народів.

Виходячи з цього у свідомості воїна повинна існувати ідея Батьківщини-України. Шлях до усвідомлення її у кож­ної людини індивідуальний. "Казенний патріотизм" далеко не завжди пробуджує і виховує почуття Батьківщини. Вихователям необхідно пробуджувати і виховувати в душах воїнів почуття Батьківщини. При цьому кожен вихователь має бути сам щирим і переконаним патріотом, професіоналам своєї справи, що вміє переконливо, послідовно і просто розкривати воїнам справжню гідність Батьківщини, яка зас­луговує на поклоніння, повагу, любов. Обґрунтування ідеї Батьківщини передбачає висвітлення її історичного розвит­ку, державного значення, її священної сутності для грома­дянина України.

Звертаючись до нашої історії, необхідно підкреслити, що давні русичі, розкриваючи свою любов до Батьківщини, кон­центрували це в понятті морально-релігійного ідеалу "Свята Русь". Вона відображала духовно-моральний ідеал, доміну­вання духовного над матеріальним, прагнення до святості.

Духовна спадщина Київської Русі свідчить про святість, як вищий ідеал поведінки людини, своєрідний духовний кодекс. Національний ідеал українські патріоти вбачали не в нажи­ванні матеріальних багатств, а в глибині і чистоті людської душі. Масовий подвиг проявив український народ в роки дру­гої світової війни 1939-1945 рр.

Духовні аспекти консолідації нації, протидіючи нігілістич­ному ставленню до історії України, держави, суспільних іде­алів, дуже важливі для оборони України, усвідомлення військовослужбовцями свого покликання, призначення, обо­в'язку сумлінно служити Україні, українському народові. Навіть найсуворіша дисципліна не зможе створити армію і примусити її воювати, якщо воїни не будуть об'єднані внутрішнім почуттям солідарності, не усвідомлять себе ча­стиною єдиної нації. Любов до Батьківщини, віра в те, що вона вирішить всі поставлені перед державою завдання, що народ подолає існуючі негаразди в різних сферах жит­тєдіяльності, передбачає критичне висвітлення прорахунків і недоліків в суспільстві, армії, конкретній військовій струк­турі.

Людей, які по-справжньому люблять Батьківщину, слід вчити і на помилках свого народу. При висвітленні негараздів треба пам'ятати, що існує різного роду критика. У Збройних Силах України повинна розвиватись критика конструктивна, творча, що сприяє подоланню негативних явищ, процесів та тенденцій. Не можна бути стороннім спостерігачем, який си­стематично лише дорікає всім за те, що "не зуміли створити таку державу, яка б заслуговувала на мою любов".

Істотне місце серед ідей, що складуть основу військово-патріотичного виховання, належить ідеї держави. Держава в духовній суті є Батьківщина, оформлена і об'єднана пуб­лічним правом. Збройні Сили згідно із Конституцією і закона­ми України, е військовою державною структурою. В ст. 17 Кон­ституції України стисло і чітко сформульовано: "Оборона Ук­раїни, захист її суверенітету, територіальної цілісності і не­доторканності покладаються на Збройні Сили України". Прин­ципово важлива інша конституційна норма функціонування Збройних Сил України: "Держава забезпечує соціальний за­хист громадян України, які перебувають на службі у Зброй­них Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей".

Конституційні положення конкретизуються в законах нашої держави. Збройні Сили згідно з законами України "Про оборону України", "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" розглядають військову службу як особ­ливий вид державної служби, а ухилення від неї, порушен­ня вимог військових статутів, інші військові злочини підля­гають під ознаки кримінальної відповідальності.

Своєрідним законом діяльності Збройних Сил України, що визначає її напрямки та завдання, є Державна програ­ма реформування та розвитку Збройних Сил України.

Функціональні обов'язки військовослужбовців розкрива­ються у військових статутах, наказах Міністра оборони, відповідних інструкціях. В реалізації цих законів, програм і наказів істотну роль відіграє людський фактор, зокрема сум­лінне служіння воїна Батьківщині.

Військовослужбовець, який виконує свою державну службу проти власної волі, без відповідних переконань і підтримки української національної ідеї, є духовно бідним.

Доля тих держав і інститутів, які не мають виховних за­собів, незавидна, оскільки в таких формуваннях ігнорують­ся духовність, державність, патріотизм. Тому багато дер­жав має у своїх збройних силах потужні структури, що зай­маються державною інформаційною діяльністю. Це пояс­нюється тим, що армія-державне формування, яке не може бути поза державною політикою.

Враховуючи це, у виховній роботі чільне місце має на­лежати роз'ясненню сутності української державності, на­ціональної ідеї, що втілює основи загальнолюдського про­гресу на національному ґрунті, є показником високого рівня етнічної самосвідомості. Важливе значення має розкриття

змісту та спрямованості державної політики, висвітлення основних етапів становлення української державності, про­блем державного будівництва, армії, її ролі в житті суспіль­ства. Така робота збагачує систему спілкування військовос­лужбовців, їхні знання, сприяє виробленню ними критично­го ставлення до подій і фактів історії, нових явищ суспіль­ного життя.

Ідея Батьківщини та української державності якнайтісні­ше пов'язана з національним патріотизмом. Бути патріотом означає любити свою Батьківщину-Україну, з честю носити ім'я українця, робити добрі і чесні вчинки, виховувати в собі духовні, політичні, державотворчі якості. Так вважав визнач­ний громадсько-політичний діяч В.Липинський. Здоровий національний патріотизм не треба ототожнювати з різнови­дом національного нігілізму по відношенню до інших націй.

У цьому зв'язку треба підкреслити, що національні інте­реси України, зокрема в гуманітарній сфері, включають:

створення громадянського суспільства, підвищення ефективності державної влади та місцевого самоврядуван­ня, розвиток демократичних інститутів для забезпечення прав і свобод людини;

досягнення національної злагоди, політичної і соціаль­ної стабільності і гарантування прав української нації та національних меншин України;

зміцнення генофонду українського народу, його фізично­го і морального здоров'я та інтелектуального потенціалу;

розвиток української нації, історичної свідомості та на­ціональної гідності українців;

розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної само­бутності громадян неукраїнського походження.

Невід'ємним аспектом громадянськості є історична само­свідомість - основа військово-патріотичного виховання. Ду­ховність, в якій використані національні духовні цінності, інте­реси, традиції української культури, історичний досвід украї­нських збройних формувань, отримує великий позитивний заряд. Спадкоємність, будучи закономірністю історичного розвитку, - це зв'язок поколінь минулого й сьогодення, запо­рука майбутнього. В цих процесах розкривається розуміння громадянськості, духовна спільність не лише минулих і су­часних поколінь, але й зміст духовних основ, що формують­ся в нових умовах. Лише тоді у воїнів з'являться дійові моти­ви подолання недоліків, прагнення зробити на своєму місці якнайбільше для втілення в життя військових реформ, коли вони переконані, що громадяни України своєю працею на ратній ниві сприяють утвердженню Батьківщини, добробуту народу, досягненню особистих задумів.

Суттєвим чинником громадянської свідомості є моральні цінності - сукупність правил і норм, приписів і оцінок пове­дінки людей, санкціонованих суспільством і державою.

Таким чином, кожний народ творить властиві йому куль­туру, духовність і мораль, систему виховання людини і гро­мадянина. Тож виховати людину, зокрема воїна - свідомо­го захисника України - означає пробудити в людині духовні переживання, відкрити в ній доступ у світ духовності.