Трагедія ХХ віку (до Дня Чорнобильської катастрофи).

Пройшло 25 років відтоді, як страшна біда прийшла на Полісся, зачепивши своїм чорним смертоносним крилом Україну, Білорусь, Росію та інші країни. Маленьке поліське містечко Чорнобиль, якому виповнилося 800 років, зайняло місце в сумнозвісному списку поряд із Хіросімою та Нагасакі. За розрахунками експертів, сумарний вихід радіоактивних матеріалів становив 50 мільйонів кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих у 1945 р. на Хіросіму.

Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах на величезній території утворилися нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.

Сьогодні до зон радіоактивного забруднення віднесено 2293 населені пункти, з яких 70 — у зоні відчуження, 92 — у зоні безумовного відселення і 835 — у зоні гарантованого добровільного відселення. Нині площа території зони відчуження і зони обов’язкового відселення становить близько 260 тис. га. З них майже 126 тис. га — лісові масиви; із 11 тисяч працюючих у зоні людей половина зайнята на експлуатації ЧАЕС.

За роки незалежності Україна витратила майже 5 млрд. доларів США на вирішення «чорнобильських» проблем і майже 3,3 млрд. доларів — на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок катастрофи: на компенсації, пільги, закупівлю медикаментів, оздоровлення, соціальний захист інвалідів. Сама ж ЧАЕС згідно з міжнародними домовленостями наприкінці 2000 р. припинила своє функціонування.

Збільшується часова відстань між днем сьогоднішнім і вибухом на Чорнобильській АЕС, але подолання наслідків цієї техногенної ядерної катастрофи ще триватиме багато років й потребуватиме значних коштів і великих людських зусиль.

Чорнобильська трагедія суттєво вплинула на стан екологічної ситуації та здоров’я населення України. Під наглядом у медичних закладах системи МОЗ на початок 2002 року знаходилось понад 2 451,3 тис. осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської, в тому числі 473,4 дітей. Протягом останніх двох років обсяги охоплення постраждалих медичними оглядами залишаються стабільними — 94,2–94,5%, а обсяги охоплення учасників ліквідації наслідків аварії — 97,3%. Більша увага при охоплені оглядами наділяється дітям — 98–99%. Збільшилась частка дорослого населення, визнаного хворими за результатами медичних оглядів, з 37,5% у 1987 році до 84,85%, а серед тих, хто проживає на забруднених територіях з 49,3% до 84,2%. Найбільше хворих серед постраждалих осіб, які проживають на радіаційно забрудненій території, проживає у Сумській (92,22% з усіх постраждалих) та Рівенській (91,27% з усіх постраждалих) областях. Серед дитячого населення, що постраждало, спостерігається тенденція до погіршення стану здоров’я: показник визнаних хворими збільшився у порівнянні з 1987 роком у 1,9 рази і становить 78,3%. Найбільш уражена частина постраждалого населення — це учасники ліквідації аварії, серед яких 237 осіб захворіли на гостру променеву хворобу, у 145 діагноз був підтверджений у 1989 році. Всі вони знаходяться під постійним медичним контролем Наукового центру радіаційної медицини АМН України. Гостру променеву хворобу перенесли 26 дітей, які також знаходяться під постійним медичним наглядом фахівців наукового центру. Під постійним медичним наглядом знаходиться 473,4 тис. дітей, враховуючи народжених після аварії від постраждалих від Чорнобильської катастрофи батьків

За даними Наукового центру радіаційної медицини АМН України найбільш поширеними патологіями, які виникають у тій чи іншій мірі залежно від дози опромінювання, визнано захворювання щитовидної залози, системи кровообігу, цереброваскулярні ураження, хвороби нервової системи, психічні розлади, злоякісні новоутворювання. До радіаційних наслідків аварії належить зростання захворюваності на рак щитовидної залози. За період 1986-2002 роки в Україні прооперовано з приводу даної патології 2371 хворого, котрі на момент аварії були у віці від 0 до 18 років. Основним фактором порушення здоров’я, причиною інвалідності та смерті у постраждалих постає поєднаний вплив іонізуючого випромінювання та психологічного стресу, зміни умов життя, обумовлені аварією та її наслідками, які ускладнюються соціально-економічною кризою у суспільстві.

В останні роки спостерігається стабілізація показників захворюваності постраждалого контингенту. Стабільними протягом останніх років залишаються показники захворюваності хворобами органів травлення, нервової системи, шкіри та підшкірної клітковини. Завдяки організації пренатальної діагностики поступово зменшуються показники захворюваності ураженими вадами розвитку (з 5,5 у 2000 р. до 4,7 на 1 тис. постраждалих у 2002 р.). За останні 3 роки стабілізувався та набув тенденцію до зниження показник дитячої смерності: з 0,67 на 1 тис. постраждалих до 0,6 на 1 тис. Найчастіша причина смерті дітей — нещасні випадки, травми та отруєння.

Для забезпечення надання медичної допомоги постраждалим задіяна практично вся мережа медичних закладів, починаючи з районних поліклінік та закінчуючи науково-дослідними інститутами. Розгорнуто 13 спеціалізованих диспансерів, центрів, лікарень. Зростає охоплення стаціонарним лікуванням дітей, народжених від постраждалих батьків, з 13,6 у 1996 р. до 16,8% у 2002 р. У спеціалізованих санаторіях системи охорони здоров’я у 2002 році оздоровлено понад 45,5 тис. осіб, які постраждали унаслідок аварії, з яких 43,8 тис. — діти.

Міжнародне співробітництво є однією з головних складових роботи з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи. Воно дає можливість краще вивчити наслідки катастрофи, привернути увагу та допомогу світового співтовариства для вирішення складних проблем, пов’язаних з аварією. Заклади охорони здоров’я беруть активну участь у численних міжнародних проектах щодо вивчення впливу наслідків Чорнобильської катастрофи на здоров’я людей.