Люби та охороняй рідну природу (до Дня довкілля).

196. Командир військової частини відповідає за стан екологічної безпеки військової частини. Кожен військовослужбовець повинен дбати про раціональне користування природними ресурсами (природокористування) та охорону довкілля, утримуватися від дій, які можуть спричинити забруднення землі, водних ресурсів та повітря або заподіяти шкоду рослинному чи тваринному світу.

197. Для запобігання негативному впливові військ на довкілля у військовій частині щорічно складається план екологічного забезпечення, у якому відображаються заходи раціонального природокористування та охорони довкілля в пункті постійної дислокації, в районах розташування, проведення занять, навчань, маневрів та на маршрутах пересування підрозділів (військ), а також заходи виховного та освітнього характеру з питань екологічної безпеки.

План доводиться до відома особового складу.

Перевірка виконання зазначених заходів проводиться щомісяця.

198. Обов`язки щодо планування заходів екологічного забезпечення, організації та контролю за їх виконанням покладаються на начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - начальника служби екологічної безпеки, а за відсутності цієї посади за штатом - на посадову особу, яка призначається наказом командира військової частини.

Охорона навколишнього при­родного середовища (екологія) є невід'ємною частиною життєдіяль­ності всього людства, в тому числі і особового складу ЗС України.

За визначенням вітчизняних та зарубіжних фахівців з екологічної безпеки та охорони навколишньо­го природного середовища, Украї­на посідає одне з перших місць у світі за обсягом промислових від­ходів. У цілому екологічна небез­пека в нашій країні в 33 рази ви­ща, ніж у Великобританії, і в 25 разів - ніж у Німеччині.

Деякі цифри. В Україні знахо­диться 19 найбільш катастрофонебезпечних об'єктів: 4 діючих АЕС (13 реакторів), ЧАЕС з об'єктом «Укриття», 6 ГЕС зі штучними морями, 8 вибухонебезпечних зва­лищ тощо.

Більшість забруднених терито­рій та об'єктів Україні дісталися у спадщину від колишнього СРСР. Лише промислових відходів па те­ренах нашої країни накопичено близько 25 млрд тони, з яких 5 млрд тони є особли­во токсичними.

Свою «лепту» в забруд­нення природного середо­вища внесли як Радянська Армія, так і нинішні Збройні Сили України. Це такі забруднені об'єкти, як ракетні майданчики, ко­лишні шахтні установки для запуску ракет з ядер­ними боєголовками, тери­торії, що забруднені відхо­дами від військової діяль­ності, комунальні об'єкти військових містечок та підприємств, бази та склади пально-мастильних матеріалів, автопарки та інші об'єкти.

Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» (ст.58), ви­мога екологічної безпеки військо­вих, оборонних об'єктів і військо­вої діяльності повною мірою роз­повсюджуються і на ЗС України.

Отже, вперше на необхідності введення екологічного контролю на об'єктах військової діяльності було наголошено па початку 90-х років, а в липні 1995 року в ЗС України було створено від­повідну службу екологічної без­пеки і розпочата організація еко­логічної ОСВІТи у ЗСУ.

Створено управління екології начальника військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту Ге­нерального штабу ЗС України.

З 1996 року в нашій армії зап­роваджено новий вид повсякден­ного забезпечення військ - еколо­гічний.

З 2001 року діє Центр військо­вої екології МО України, одним з головних завдань якого є супро­водження та реалізація Програми реабілітації територій, забруднених внаслідок військової діяльності, на 2002-2015 роки. Цей документ бу­ло затверджено Постановою Уряду України в липні 2001 року.

Нині вже визначено перші об'єкти та території, на яких фа­хівці опрацьовуватимуть наукові методики й практичні прийоми, необхідні для очищення як цих об'єктів, так і інших в майбутньо­му.

Це військовий аеродром у м. Дубно (Рівненська обл.), шах­тно-пускова ракетна установка на півночі Житомирщини, полігон навчального центру СВ ЗС Украї­ни в смт Дівички і база пально-мастильних матеріалів у Святошипському районі Києва. Остан­ній проект матиме практичне зна­чення і для підтримки екологічної безпеки цивільних автозаправок, сховищ пального тощо.

Цікава річ, на деяких, вже не діючих військових об'єктах, полі­гонах, збереглися рідкісні, уні­кальні екземпляри флори й фау­ни.

Реалізація Програми реабіліта­ції забруднених територій триває, але, на жаль, військові екологи от­римують рік у рік лише 10% від потрібних на ці цілі коштів.

Допомогти ЗСУ у вирішенні природоохоронних проблем могли б цивільні екологи, що представ­ляють різні державні й громадські організації. Вони можуть підтри­мати вимога Міністерства оборо­ни перед Верховною Радою та Кабміном України щодо відповід­ного фінансування саме реабіліта­ційних та інших екологічних заходів.

Положення про організацію екологічного забезпечення Збройних Сил України

(Витяг з наказу Міністра оборони України № 171 від 4.07.1995 року)

Наявність постійно діючих факторів військової діяльності, що негативно впливають на навколишнє природне середовище, здоров’я особового складу та населення, посилення уваги міжнародних організацій, органів державної влади, громадськості до питань екологічної безпеки військових об’єктів та військово-промислового виробництва, участь ЗС України у програмах ліквідації ядерної та звичайного видів озброєння, необхідність врахування впливу екологічних факторів на діяльність військ (сил) в мирний і воєнний час обумовили необхідність створення у Збройних Силах України такого виду забезпечення, як екологічне та відповідних органів щодо його організації.

Екологічне забезпечення Збройних Сил України – цей комплекс організаційних, науково-технічних, нормативно-правових, економічних, соціальних та учбово-виховних заходів, які здійснюються Збройними Силами України і спрямовані на охорону, раціональне користування та відновлення навколишнього природного середовища в процесі діяльності військ (сил), а також на забезпечення виконання військами (силами) завдань за призначенням в умовах впливу екологічно несприятливих антропогенних та природних факторів.

Метою екологічного забезпечення Збройних Сил України є досягнення екологічної безпеки усіх видів діяльності військ (сил) та захист особового складу, озброєння і військової техніки в умовах впливу екологічно несприятливих антропогенних і природних факторів, а також охорона навколишнього природного середовища у місцях дислокації та розташування військ (сил) та інших військових об’єктів.

Основними завданнями екологічного забезпечення ЗС України є:

екологічне забезпечення повсякденної діяльності військ (сил);

організація екологічного забезпечення діяльності ЗС України в умовах впливу на них екологічно несприятливих антропогенних та природних факторів;

екологічний моніторинг Збройних Сил України у системі державного екологічного моніторингу;

відновлення навколишнього природного середовища у процесі повсякденної діяльності військ (сил), після проведення навчань, випробувань, спеціальних робіт, а також після аварій та катастроф на військових об’єктах;

військово-наукове забезпечення основних завдань екологічного забезпечення ЗС України;

участь у екологічному забезпеченні на етапі проектування, будівництва та експлуатації об¢єктів ЗС України, конверсії військово-промислового виробництва, а також на етапі утилізації і знищення ядерної зброї і звичайних видів озброєння та військової техніки;

Взаємодія з державними та відомчими ор ганами охорони навколишнього природного середовища та міжнародна співпраця з питань екологічного забезпечення військової діяльності;

Підготовка кадрів військових екологів, екологічна підготовка і виховання особового складу ЗС України.