Сьогодні, життя 8 парашутно-десантної роти мало чим відрізняється від життя інших підрозділів. Тіж самі шикування, виховна робота, польові виходи та бойові стрільби. Різниця лише в одному – 22 роки потому 48 чоловік з цієї роти трагічно загинули. І кожен рік наше з’єднання шанує пам’ять всіх загиблих, всіх, хто більше не зміг побачити своїх батьків, сестер, братів, друзів, дружин та дітей.
В літку 2002 року весь особовий склад 8 пдр в складі 25 пдбр перемістився до нового місця дислокації до селища Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області. Військовослужбовці роти мешкають в іншій казармі. Ось так і живе 8 парашутна – “тілом” в селищі Гвардійське, а “душею” в місті Болграді. Старе розташування назавжди залишиться все тієї ж 8 роти.
Сьогодні підрозділ 8 пдр займається бойовою підготовкою, заступає у варту, обслуговує техніку. Словом – займається всім тим, що й інші.
Але є одна, свята, для кожного десантника роти, справа – кожен рік вони разом з усім особовим складом з’єднання готуються до 18 жовтня, Дня пам’яті своїх загиблих товаришів.
І для кожного солдата 8 парашутно-десантної роти основним є – не посоромити згадку про загиблих героїв, бути гідними служби в роті, відомій на всі аеромобільні війська.
Два тижні перебували воїни десантники у сонячному Азербайджані, за цей час вони зуміли навести конституційний порядок. І ось „зверху” було вирішено, що завдання виконане і є можливість відправити полк до місця постійної дислокації – до міста Болграду. 17 жовтня поступає команда на збір. Можна собі уявити, з якою радістю та великим ентузіазмом почали готуватися до повернення додому солдати та офіцери полку. Багатьох з офіцерів та прапорщиків у Болграді нетерпляче очікували дружини, діти, рідні.
Нарешті зібрано усе військове майно, і о 3-й годині ночі полк вирушає до аеродрому до станції Насосна, неподалік від Баку.
З самого ранку почалося завантаження особового складу та техніки у військово-транспортні літаки “ІЛ – 76”, яких стояло на аеродромі біля тридцяти.
Першин повинен був злітати борт № 569, яким керував командир авіаційного полку полковник Олександр Калмиков.
Цей літак досить швидко прийняв у своє черево 2-і бойові машини десанту та вантажівку “ГАЗ - 66” з медичним майном. Окрім техніків в транспортнику мала летіти половина особового складу 8-ї роти.
- Швидше – швидше, - підганяв своїх солдатів командир роти капітан Микола Зорєв. В Болграді їх очікувала казарма, в які перед самим вильотом було зроблено капітальний ремонт.
В останній момент до літака попросились 2-а кухарі, що хотіли летіти разом з підрозділом, а не з кухнею, а також гвардії єфрейтор Валерій Кульбицький зі взводу зв’язку отримав наказ летіти поруч з командиром роти. Всього набралося 48-м десантників та 9-ть льотчиків.
Зрештою зроблено останні приготування.
- Зустрінемось у Болграді! – помахав своїм товаришам рукою командир взводу старший лейтенант Віталій Сєрий, що вилітав наступним бортом.
ІЛ спокійно вирулив на злітну смугу, почав свій стрімкий розбіг. Незабаром тяжка машина вже відірвалась від землі, опинилась у повітрі та лягла на визначений курс. Але тут почалось щось неладне…
Лівий двигун почав іскрити, а згодом загорівся. Полковник Олександр Калмиков негайно поверну літак на зворотній шлях та запросив посадки у наземного диспетчера. Але той посадку не дозволив, адже смуга була переповнена літаками – котрі злітали.
10, 9, 8 кілометрів до аеродрому… Весь екіпаж молився, щоб дотягнути до смуги, а в цей час палаючи жаром горіло крило. А внизу перекочувались темні хвилі Каспійського моря.
Відлік йшов на секунди… Коли залишилось до аеродрому лише 6 кілометрів, повітряна машина летіла так низько, що зачепила палаючим крилом воду. Відразу ж пролунав вибух – немов відлуння потужної бомби. Каспійське море проковтнуло своїми чорними нетрями 57 молодих сердець. На годиннику було 18.38…
Трагедію кожен бачить по своєму. Для когось це лише дії на сцені театру, хтось почувши про жахливі події вигукує: “Трагедія”. А для когось трагедія, це звістка про загибель багатьох товаришів. Та й не тільки товаришів, загинули сини, чоловіки, батьки, брати…
8 парашутно-десантна рота
гв. капітан Микола ЗОРЕВ
гв. лейтенант Євген БОРОДУЛІН
гв. лейтенант Дмитро КОВРИГИН
гв. лейтенант Сергій ПЕТРОВ
гв. лейтенант Ігор РЕЗНІЧЕНКО
гв. прапорщик Юрій АРСЕНОВ
гв. прапорщик Олександр ГУРОВ
гв. мол. сержант с/с В’ячеслав РЕВЕНКО
гв. старшина Миколай МОРОЗОВ
гв. ст. сержант Віталій ТРОХАЛЄВ
гв. сержант Віктор МОТУЗКА
гв. сержант Валерій ШЕВЧЕНКО
гв. мол. сержант Ільдар ЗАРІПОВ
гв. мол. сержант Олег МЕРЗЛІКІН
гв. мол. сержант Володимир СУСЛОВ
гв. мол. сержант Сергій ЧУГАЙ
гв. єфрейтор Гнесиддин ВАХІДОВ
гв. єфрейтор Володимир ГАЙДАЙ
гв. єфрейтор Валерій КУЛЬБИЦЬКИЙ
гв. єфрейтор Володимир МАГИТИДЗЕ
гв. єфрейтор Ігор СТРЕЛЕЦЬКИЙ
гв. єфрейтор Сергій ЯПРИНЦЕВ
гв. рядовий Руслан АБАЖОВ
гв. рядовий Володимир АНЧЕНКО
гв. рядовий Геннадій БАЙКОВ
гв. рядовий Сергій БАЙКОВ
гв. рядовий Максим БОЛТУШКИН
гв. рядовий Олег ВАСЮЧКОВ
гв. рядовий Вадим ВОРОБЙОВ
гв. рядовий Ільдар ГАЛІВЄЄВ
гв. рядовий Юрій ЖУКОВ
гв. Рядовий Раміль ІСЛАМГУЛОВ
гв. рядовий Адхамжон КУЧКАРОВ
гв. рядовий Руслан КУТЛУГУЗІН
гв. рядовий Ігор КУЗНЕЦОВ
гв. рядовий Юрій ЛАКОВ
гв. рядовий Чингізхан МАГОМАДОВ
гв. рядовий Станіслав МОРОЗОВ
гв. рядовий Валерій МОСТОВСЬКИЙ
гв. рядовий Михайло ПАСТУХОВ
гв. рядовий Павло ПУЗІКОВ
гв. рядовий Мурат РЕЗНІК
гв. рядовий Сергій РИБКО
гв. рядовий Станіслав СВИНЦИЦЬКИЙ
гв. рядовий Фазліддін СОЛІЄВ
гв. рядовий Сергій ТЕРЕХІН
гв. рядовий Олександр ХАЗОВ
гв. рядовий Владислав ЧУЙКІН
Екіпаж борту №76569
полковник Олександр КАЛМИКОВ
ст. лейтенант Валерій ВОЛОГІН
підполковник Фасхаддін ЗАКІРОВ
ст. лейтенант Євген АНДРЄЄВ
ст. лейтенант Олександр ПЄСТЕРЕВ
майор Юрій ГАВРІКОВ
прапорщик Олександр АНДРІЯШ
майор Ігор КРАЮХІН
ст. лейтенант Олексій ГАШІМОВ
Немає коментарів:
Дописати коментар