ВІЛ інформація.

Основні визначення: Абревіатура СНІД означає:

С – синдром (сукупність ознак, симптомів);

Н – набутого (тобто не уродженого, а придбаного);

І – імуно (зв’язаного з імунною системою людини);

Д – дефіциту (недостатність; у даному випадку – захисних сил організму).
Acquired immune deficiency syndrome

СНІД – сукупність проявів придушення функцій імунної системи в результаті поразок її вірусом імунодефіциту людини.

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини – це збудник, що викликає захворювання на СНІД в наслідок зараження.

Опортуністичні інфекції – інфекції, що супроводжують захворювання на ВІЛ/СНІД, наприклад: герпетична інфекція, грибкові захворювання, туберкульоз тощо. Всього близько 100 захворювань.

ІПСШ – інфекції, що передаються статевим шляхом.

ВІЛ зберігається:

в шприці крові до 30 діб;

в сухій плямі крові до 7 діб;

в рідкому наркотику до 8 діб.

ВІЛ гине:

при температурі + 100°С - миттєво,

при + 56°С - протягом 30 хвилин,

швидко руйнується під дією спирту, ефіру, ацетону, перекису водню, хлоровмісних препаратів та сонячних променів.

Рідини організму, через які передається ВІЛ:

кров

сперма

піхвові виділення

грудне молоко

Концентрація вірусу, достатня для інфікування іншої особи міститься:

в крові;

спермі;

піхвовому секреті;

материнському молоці.

Не передається ВІЛ через:

піт;

сльози;

сечу;

секреції носу тощо.

ВІЛ не передається:

через укуси комах;

при рукостисканнях і обіймах;

через посуд, їжу, туалетні приналежності;

через постільну чи натільну білизну;

через гроші;

через воду, повітря;

через іграшки, підручники;

через дверні ручки, поручні в транспорті, спортивні снаряди тощо.

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

статевий;

парентеральний (проникнення вірусу через кров);

вертикальний (від ВІЛ-інфікованої матері дитині та від дитини до матері при годуванні грудним молоком).

Проникнення вірусу в організм можливе у ситуаціях:

1. При ін’єкційному введенні наркотиків (спільне користування одним шприцом та голкою), при виготовленні наркотику з додаванням до розчину крові, при заборі наркотику різними шприцами з однієї спільної посудини.

2. При використанні нестерильних хірургічних інструментів, а також інструментів для здійснення татуювання і пірсингу.

3. При будь-якому сексуальному контакті з ВІЛ-інфікованою людиною.

4. Під час вагітності, пологів і годування дитини грудним молоком від інфікованої матері.

5. Від інфікованої дитини – матері під час годування грудним молоком.

6. Нанесення татуювання або проколи шкіри, що здійснюються не стерильними голками (інструментами), може також призвести до ураження ІПСШ.

Групи ризику:

- гомосексуалісти (ризик зараження – 75%);

- наркомани, які вводять наркотики внутрівенно.

- особи, що часто змінюють статевих партнерів, вступають у випадкові статеві стосунки;

- новонароджені, у яких матері інфіковані ВІЛ (ризик при народженні – 25-35%, при годуванні дитини інфікованою жінкою – 25-35%);

- реципієнти крові і препаратів крові (при переливанні зараженої крові – 80-100%).

Засоби та методи дезінфекції:

6% розчин перекису водню;

70% спирт – протягом 10 хв.;

кип’ятіння – протягом 5 хв.;

обробка в сухо жарових шафах.

Для ефективної профілактики потрібно вживати запобіжні заходи кожний раз, коли ви вступаєте в контакти з іншою людиною.

Вживання алкоголю чи наркотиків знижує вашу спроможність приймати правильні не ризиковані рішення та піддає людей великому ризику зараження ВІЛ.

Стадії хвороби:

Інкубаційний період.

Гостра (первинних проявів).

Безсимптомного носійства.

Генералізованої лімфаденопатії (вторинних захворювань).

СНІД асоційований комплекс (СНІДАК).

СНІД (термінальна стадія).

Початкові, найбільш характерні ознаки захворювання на ВІЛ:

одночасне збільшення 2-3 груп лімфатичних вузлів;

слабкість і швидка втома;

тривала (більше 1-2 місяців) підвищена температура тіла без поважних причин;

нічна пітливість;

швидке зниження ваги тіла;

гнійно-запалювальні висипи на слизовій оболонці ротової порожнини, статевих органів і шкіри тощо.

Ускладнення ВІЛ-інфекції у наркоманів:

бактеріальні інфекції (пневмонії, сепсис (зараження крові), важкі абсцеси, туберкульоз, інфекції порожнини рота тощо);

шкірні захворювання;

хвороби, що передаються статевим шляхом;

гепатити А, В, С, Д;

онкологічні захворювання тощо.

Туберкульоз розвивається в 10 разів частіше, чим у простих людей.

Обстеження на ВІЛ з метою поліпшення діагностики ВІЛ-інфекції потрібно проводити в таких випадках:

а) хворих з клінічними показниками:

у яких лихоманка більше 1 міс.;

при збільшенні лімфатичних вузлів двох і більш груп понад 1 міс.;

з діареєю більше 1 міс.;

при втраті маси тіла на 10% і більш;

с затяжними і повторювальними пневмоніями;

с затяжними і повторювальними гнійно-бактеріальними, паразитарними захворюваннями, сепсисом;

б) хворих з підозрою чи підтвердженим діагнозом:

наркоманія (з парентеральним шляхом уведення наркотиків);

захворювання, що передаються статевим шляхом;

саркома Капоши;

туберкульоз;

гепатит В,С;

цитомегаловірусне захворювання;

герпес;

лишай, що опоясує, (в осіб, молодше 60 років);

прогресуюча осередкова лейкоенцефалопатія;

анемії різного генезису тощо.

Обов’язковому медичному огляду на наявність ВІЛ-інфекції підлягають:

донори крові, плазми крові й інших біологічних рідин, тканин і органів – при кожнім узятті донорського матеріалу.

Профілактика передачі ВІЛ від інфікованої матері – дитині.

Якщо мати вживала препарати антиретровірусної терапії, то з моменту зачаття до 14 тижнів відміняють їх вживання у зв’язку з високим ризиком народження дитини з вадами. Через 14 тижнів поновлюють вживання ліків. Якщо жінка не вживала ліки, то через 14 тижнів після зачаття їх призначають.

Вживання препаратів антиретровірусної терапії безпосередньо перед пологами.

Проведення пологів до початку виходу дитини шляхом кесарева розтину.

Відмова від годування дитини материнським молоком, або вживання його тільки після зціджування та стерилізації.

В комплексі ці заходи дозволяють знизити ризик інфікування дитини з 70 до 5-7%.

Найважливіші шляхи запобігання захворювання на ВІЛ/СНІД:

утримання від вживання наркотиків;

утримання від безпорядних статевих контактів.

Причини розповсюдження ВІЛ у Збройних Силах України:

наркоманія (80% ВІЛ-інфікованих до призову в армію вживали наркотич­ні речовини шляхом ін’єкцій);

негативні традиції щодо вживання алкоголю;

агресивність, яка асоціюється з хоробрістю, спонукає багатьох чоловіків в уніформі йти на численні сексуальні пригоди, під час яких вони почувають себе “завойовниками”;

відрядження на значну відстань від сім’ї;

Напрямки профілактики ВІЛ у військовий частинах і підрозділах.

Широка роз’яснювальна робота, пропаганда здорового способу життя, санітарна освіта, пояснення причин і характеру захворювання, його наслідків, шляхів зараження і заходів для попередження хвороби.

Підготовка медичного персоналу військових частин, командного складу й офіцерів виховної роботи з проблем ВІЛ-інфекції.

Санітарно-епідеміологічний нагляд за виконанням норм і правил санітарно-протиепідемічного режиму у військових частинах, зокрема у медичних пунктах.

Забезпечення приступності інформації про ВІЛ/СНІД. Включення теми ВІЛ/СНІДу в програму бойової і гуманітарної підготовки, а також у різні програми відпочинку.

Дотримання медичним персоналом, військовослужбовцями і службовцями військової частини гігієнічних норм, протиепідемічних правил і мір особистої профілактики, щоб не допустити самозараження й інфікування ВІЛ.

Активне виявлення хворих ВІЛ-інфекцією серед осіб у групах підвищеного ризику зараження.

Широке впровадження в практику анонімного обстеження військовослужбовців на ВІЛ-інфекцію, дотестового і післятестового психологічного консультування всіх бажаючих.

Забезпечення доступності медичної, соціальної та психологічної консультативної допомоги для військовослужбовців та членів їхніх сімей з питань профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу.

Захист ВІЛ-інфікованих осіб від стигматизації, дискримінації, фізичного насильства і розриву відносин. Надання емоційної підтримки ВІЛ-інфікованим та їхнім родичам. Збереження конфіденційності інформації про цей діагноз.

Виховання високих моральних та психологічних якостей у військовослужбовців, заснованих на кращих сімейних традиціях, традиціях віри та вірності, обов’язку, відповідальності за свою поведінку і здоров'я.

Формування свідомої мотивації, знань та навичок безпечної поведінки та запобігання ризикованій поведінці.

Робота з батьками і родинами військовослужбовців.

Використання методу “рівний – рівному”. Спеціальна підготовка лідерів серед солдатів, зокрема з сержантського складу та військовослужбовців служби за контрактом для проведення ними профілактичної роз’яснювальної роботи.

Створення в частині системи дружньої підтримки, непримирення до фактів нехтування військовослужбовцями власним здоров’ям.

Заборона перегляду на території військових частин порнографічних фільмів.

Формування здорового способу життя.

Суворе дотримання розпорядку дня в частині;

Фізична підготовка та загартування військовослужбовців;

Формування позитивного морально-психологічного клімату у підрозділі та родині;

Профілактична освіта військовослужбовців та членів їхніх сімей;

Уникнення статевих контактів із особами груп ризику;

Виховання моральних цінностей, які робили б вживання наркотиків та безладне статеве життя непривабливими тощо.