Перш за все, з’ясуємо, що ж таке «безпека».
Безпека – стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди (ДСТУ 2293-99).
Безпека є однією з основних умов існування особистості, суспільства держави і людства в цілому. Її проблеми необхідно розглядати комплексно, системно.
Умовно, за різними ознаками, можна виділити такі системи безпеки:
за рівнем інтересів: системи особистої, колективної, національної, регіональної, глобальної безпеки;
за функціональною ознакою: системи економічної, політичної, військової, інформаційної, екологічної, енергетичної та інших видів безпеки.
Вирішальну роль відіграє система національної безпеки, тому що особисті і суспільні інтереси можуть бути реалізовані лише в рамках держави, її політичними, економічними й іншими інструментами.
Історично пріоритетною є система забезпечення безпеки людини. Рішення завдань, пов’язаних із забезпеченням безпеки життєдіяльності людини – фундамент для вирішення проблем безпеки на більш високих рівнях.
Це повною мірою стосується і особового складу Збройних Сил України. Різноманітні форми діяльності військовослужбовців можна умовно поділити на фізичні та розумові. У ході цієї діяльності людина пристосовується до умов навколишнього середовища, які постійно змінюються. Саме ці зміни зазвичай створюють небезпечні для життя та здоров’я людей обставини.
Ризик для життя людей може бути викликаний різними обставинами:
- помилками особового складу;
- недоліками при користуванні зброєю, технічними засобами, будівництві споруд і конструкцій;
- впливом несприятливих зовнішніх чинників;
- відмовами систем і пристроїв об’єкта військової техніки.
Будь-який об’єкт військової техніки та оточуюче його середовище є системою “людина – машина – навколишнє середовище”, де єдиний комплекс складають зброя і технічні засоби, особовий склад і навколишнє середовище, які взаємодіють між собою. Взаємодія між елементами цієї системи може бути штатною і позаштатною.
Позаштатна взаємодія елементів – це небажані, незаплановані, ненавмисні порушення в системі, що сталися у відносно короткий відрізок часу. У випадках виникнення позаштатних ситуацій система може переходити в небезпечні стани, що загрожують життю людей.
Попередній аналіз можливих небезпек дозволяє передбачити будь-які порушення, що можуть виникнути в системі і, отже, їх можливо запобігти.
Типова класифікаційна шкала відмов має такий вигляд:
1. Безпечні відмови – помилки особового складу, недоробки в проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які не призводять до суттєвих порушень системи у цілому, людських жертв і пошкоджень.
2. Граничні відмови – до цього класу належать помилки особового складу, недоопрацювання в проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які хоча і призвели до істотних порушень в роботі системи у цілому, однак піддаються виправленню без людських жертв і завданню суттєвих збитків обладнанню.
3. Критичні відмови – помилки особового складу, недоопрацювання в проекті або порушення окремих вузлів, які порушують роботу системи в цілому, призводять до пошкодження обладнання або до таких аварій, що потребують уживання негайних заходів для врятування людей та обладнання.
4. Катастрофічні відмови – до цього класу належать помилки особового складу, недоопрацювання в проекті або порушення в роботі окремих вузлів, які істотно порушують роботу системи в цілому, що призводить до руйнування обладнання, травм особового складу та навіть людських жертв.
Забезпечення безпеки людини, у тому числі під час військової служби, є складовою і багатогранною проблемою, яка має велике соціальне значення. Ризик завжди пов’язаний з багатьма випадковими явищами. Таким чином, де є невизначеність, там завжди ризик. Знищити або відмовитися від нього в Збройних Силах неможливо, навіть у мирний час, не кажучи вже про кризові ситуації та воєнний час. Щодня ризикують усі ті, кого життєва ситуація змушує діяти не тільки в складних, але й у повсякденних умовах.
Необхідність ризику породжує ряд питань:
Який ризик припустимий, а який – ні?
Що треба робити для зведення ризику до мінімуму?
Ризик у мирний час пов’язаний не тільки з аваріями і стихійним лихом. Навіть звичайний перехід вулиці – це вже певна небезпека. Під час виконання обов’язків військової служби, яка пов’язана з використанням зброї, вибухових речовин, складної техніки ризик підвищується. Тому кожен командир (начальник) повинен вміти розрізняти виправданий і невиправданий ризик. При цьому потрібно враховувати, що він тим більший, чим більша невизначеність.
З метою зменшення ризику до мінімального, необхідно здійснити збір, опрацювання й уточнення даних та прийняття на їх підставі відповідного виваженого рішення. Але якщо навіть рішення вірне і відповідає ситуації, що складається, вважати ризик цілком виключеним неможливо, тому що завжди залишається елемент випадковості, що може призвести до небезпеки.
Розглядаючи питання про ризик виправданий і невиправданий, кожен командир (начальник) повинен розуміти, що у більшості випадків керівні документи допомагають ухваленню вірного рішення, пов’язаного з ризиком. Відхилення ж від вимог статутів та решти керівних документів у багатьох випадках призводить до невиправданого та неправомірного ризику. Однак передбачити і регламентувати дії у всьому різноманітті ситуацій, в яких може опинитися військовослужбовець, неможливо.
Отже, під час прийняття рішення та оцінювання ступеня ймовірного ризику потрібно враховувати власні знання та досвід інших військовослужбовців, інтуїцію та здоровий глузд.
Немає коментарів:
Дописати коментар