Важливим атрибутом незалежної України, головним компонентом її воєнної організації є збройні сили. Вони призначені гарантувати її суверенітет, територіальну цілісність та забезпечувати надійний захист національних інтересів від воєнних загроз.
Збройні Сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
З початком будівництва в Україні власних Збройних Сил постало питання про їх структуру, чисельність і органи управління.
Після розпаду Радянського Союзу і проголошення в 1991 році незалежності, Україна успадкувала одне з найбільш потужних угруповань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю, сучасними зразками звичайного озброєння та військової техніки.
На території України на той час дислокувалися: ракетна армія, 3 загальновійськові та 2 танкові армії, 1 армійський корпус, 4 повітряні армії, окрема армія Протиповітряної оборони (ППО), Чорноморський флот.
Усього угруповання військ і сил нараховувало біля 780 тисяч чоловік особового складу, 6,5 тисячі танків, близько 7 тисяч бойових броньованих машин, до 1,5 тисячі бойових літаків, понад 350 кораблів та суден забезпечення, 1272 стратегічних ядерних боєголовок міжконтинентальних балістичних ракет та майже 2,5 тисячі одиниць тактичної ядерної зброї.
Проте це не були ще Збройні Сили незалежної держави в повному розумінні цього слова, Україна отримала лише окремі фрагменти військової машини Радянського Союзу.
Війська, що знаходилися на її території, за своєю структурою, кількістю і призначенням не могли стати збройними силами незалежної України, адже це був хоча і потужний, але все ж таки тільки фрагмент військової машини Радянського Союзу.
Процес формування і становлення українського війська супроводжувався значним скороченням наявних військових структур та озброєння.
Наша держава стає лідером серед колишніх радянських республік у справі створення власної армії, вбачаючи в ній основу і гаранта реальної державності. Уряд України приступив до створення Збройних Сил та інших військових формувань.
Основна увага зосереджувалася на збільшенні питомої ваги бойових з'єднань і частин за рахунок найбільш раціонального співвідношення між ними та структурами забезпечення. Зміни в структурі військ виклали необхідність уточнення загальної чисельності Збройних Сил України та їх подальшу оптимізацію.
Це багатоаспектний процес, суть якого не зводиться лише до зменшення їхньої чисельності, а полягає в реорганізації та удосконаленні всього комплексу організаційно-штатних і функціональних елементів. Вирішення цієї проблеми залежало від економічних можливостей України, врахування світового досвіду військового будівництва, геополітичної ситуації та інших чинників.
6 грудня – День Збройних Сил України. 21 рік тому в цей день Верховна Рада України прийняла Закон “Про Збройні Сили України”, поклавши тим самим початок їх формування і розвитку. Цей день став офіційним святом – Днем Збройних Сил України.
Процес військового будівництва в Україні умовно можна розподілити на три основні етапи:
перший, з 1991 по 1996 роки – формування основ Збройних Сил України;
другий, з 1997 по 2000 роки – подальше будівництво Збройних Сил України;
третій, з 2001 року – реформування та розвиток Збройних Сил України.
Характерними ознаками першого з них були одночасне формування правової основи діяльності Збройних Сил, реорганізація їх структур, створення відповідних систем управління, забезпечення та інших елементів, необхідних для їх функціонування.
На першому етапі була прийнята основна нормативно-правова база формування і будівництва Збройних Сил. Вже у 1991 р. були розроблені і схвалені Верховною Радою важливі документи. Найбільшу значимість серед них мала Концепція оборони і будівництва Збройних Сил України (11 жовтня 1991 р.). В ній були розкриті основні принципи і напрямки будівництва та сфери діяльності війська. Документ орієнтував формування і розвиток української армії проводити шляхом поетапного скорочення і послідовного переформування військ на принципах розумної достатності. Концепція розглядала проблеми, які торкаються органів військового управління, фінансово-економічного забезпечення і соціального захисту військовослужбовців. У підсумку Концепція стала важливою правовою основою будівництва Збройних Сил України.
Згідно Концепції оборони і будівництва Збройних Сил процес їх створення супроводжувався значним скороченням воєнних формувань, чисельності особового складу, зброї і бойової техніки.
Водночас бере початок практичне реалізація ідеї без’ядерного статусу України. Слід підкреслити, що після розпаду Радянського Союзу Україна стала третьою державою в світі по силі ядерного потенціалу. На озброєнні армії і флоту було 176 міжконтинентальних ракет з 1270 бойовими головками. Крім того, до складу стратегічних сил входили авіаційні частини стратегічних бомбардувальників ТУ-95 і ТУ-160, які налічували 41 літак і мали майже 650 ядерних засобів ураження. Була також тактична ядерна зброя, яка становила близько 2500 одиниць.
До середини 1996 р. Україна завершила процес ядерного роззброєння. На її території не залишилося жодного ядерного боєзаряду або боєприпасу. Тим самим країна засвідчила перед усім світом своє прагнення до без’ядерного миру, передбачуваність своєї політики, довела, що вона чітко дотримується взятих на себе зобов’язань, прийнятих в ході приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
В жовтні 1993 р. була затверджена Воєнна доктрина України як складова частина Концепції оборони і будівництва Збройних Сил України. Відмінною ознакою Воєнної доктрини став її оборонний характер. Воєнна доктрина України містить принципові положення, принципи і напрямки організації забезпечення безпеки народу, суспільства і держави на основі політичних, економічних і воєнних заходів.
Завершальним і головним документом у визначенні основних функцій Збройних Сил України було прийняття Верховною Радою 28 червня 1996 р. Конституції України. На вищому правовому рівні було визначено призначення Збройних Сил України. На них Конституція поклала оборону держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
Таким чином, нормативно-правові документи, прийняті в 1991-1996 рр., стали основою військового будівництва, теоретичних розробок і практичних засобів по реалізації воєнної політики України. Ця політика держави у військовій сфері дала змогу вирішити основні завдання першого, найбільш складного етапу військового будівництва. Його характерними рисами були: формування правової основи діяльності Збройних Сил України, реорганізація їх структур, створення відповідальних систем управління і фінансово-економічного забезпечення.
При цьому становлення Збройних Сил України у згаданий період супроводжувалося значним скороченням військових структур, чисельності особового складу, кількості озброєнь та військової техніки.
Так, на кінець 1996 року було скорочено понад 3,5 тисячі різноманітних військових структур, майже 410 тисяч особового складу.
Зменшилася кількість озброєнь та військової техніки: бойових літаків – на 600 одиниць, вертольотів – майже на 250 одиниць, парк танків та бойових броньованих машин скоротився майже на 2400 і 2000 відповідно.
У цей період були закладені основи національного війська незалежної держави: за короткий термін були створені Міністерство оборони, Генеральний штаб, види Збройних Сил, системи управління, підготовки і всебічного забезпечення військ (сил) тощо.
На другому етапі воєнного будівництва (1997-2000 рр.) були враховані труднощі першого етапу, пов’язані з постійним зниженням в державному бюджеті України грошових коштів на національну оборону і утримання Збройних Сил.
Це обумовило необхідність розробки Державної програми будівництва і розвитку Збройних Сил України. Ця програма, розрахована на період до 2005 р., визначила напрями та пріоритети будівництва Збройних Сил, збалансувала їхні завдання, структуру, чисельність із потенціальними воєнними загрозами і сучасними економічними можливостями держави.
У ході реалізації основних положень Державної програми в будівництві і практичній діяльності Збройних Сил України почався принципово новий, якісний період розвитку.
Головні зусилля зосереджувались на створенні необхідної бази і умов для удосконалення організаційно-штатних структур, системи управління, способів підготовки і використання воєнних сил, а також усіх видів забезпечення.
У серпні 1997 р. Указом Президента України “Про затвердження Положень про Міністерство оборони України та про Генеральний штаб Збройних Сил України” вперше здійснено розмежування функцій та повноважень цих двох органів управління Збройними Силами.
До подальшого нормативно-правового удосконалення організації військової служби, зміцнення порядку і дисципліни у військах було направлено прийняття Верховною Радою законів про затвердження військових Статутів Збройних Сил України в березні 1999 р.
Отже, другий етап воєнного будівництва здійснювався на основі завдань Державної програми будівництва і розвитку Збройних Сил України в 1997-1999 рр. Реалізація цих задач дала можливість створити надійну основу сучасних армій і флоту.
Початок третього етапу розвитку Збройних Сил України поклала уточнена Державна програма, затверджена Указом Президента України в липні 2000 р. Ця Програма чіткіше визначила функції, роль та місце видів Збройних Сил, оперативних командувань, родів військ і спеціальних військ, передбачала суттєві зміни в структурі військ (сил), системі управління військами.
Програмою було визначено основні напрямки розвитку озброєння і військової техніки, передбачений поступовий перехід до професійної армії. Програма передбачала виведення Збройних Сил України на новий якісний рівень, створення сучасних, з характерними ознаками євроатлантичної моделі Збройних Сил.
Головним завданням визначалось створення оптимальних за чисельністю, багатофункціональних, мобільних, професійно підготовлених, добре озброєних, надійно забезпечених Збройних Сил, спроможних виконувати покладені на них завдання і в той же час не надто обтяжливими для держави.
З метою оптимізації структури чисельності і органів управління Збройних Сил постановою Верховної Ради України від 22 грудня 1998 р. загальна чисельність Збройних Сил на 2000 р. визначалася в 400 тис. осіб, з яких 310 тис. військовослужбовців і 90 тис. цивільних працівників. До кінця 2005 р. планувалося довести чисельність до 375 тис. (295 тис. військовослужбовців і 80 тис. цивільних працівників).
В 1998 р. запроваджена нова система воєнно-адміністративного розподілу території держави. Замість військових округів створені три оперативних командування: Південне, Західне та Північне.
Оперативні командування стали новими організаційними формуваннями Збройних Сил держави, які почали виконувати завдання оперативно-стратегічних об’єднань з більш розширеними (у порівнянні з військовими округами) оперативними і забезпечувальними функціями.
Згідно з Державною програмою реформування та розвитку Збройних Сил України до 2005 р. здійснювався перехід від дивізійно-полкової до бригадно-батальйонної структури у Сухопутних військах Збройних Сил України та від корпусно-дивізійної до корпусно-авіабазної у Військово-Повітряних Силах. Завдяки структурній перебудові Збройних Сил у складі об’єднаних сил швидкого реагування сформовані авіаційна група (оперативного призначення) у Військово-Повітряних Силах Збройних Сил України та ескадра різнорідних сил у Військово-Морських Силах Збройних Сил України.
У 2001 р. Президентом України затверджена “Концепція переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями контрактної служби на період до 2015 року”. Необхідність такого переходу обумовлена все більшим надходженням у війська новітньої техніки й зброї, якісне обслуговування й ефективне використання якої слід передавати до рук професіоналів.
Разом із тим перехід до комплектування Збройних Сил за контрактом – досить складний, дорогий та багаторічний процес. За попередніми підрахунками фахівців сьогодні для вирішення цієї проблеми необхідно близько 7 мільярдів гривен (державний бюджет України на 2003 рік на потреби Збройних Сил України складає близько 3 мільярдів гривен). Незважаючи на труднощі цей процес уже розпочався. Сьогодні у війську служить понад 30 тис. військовослужбовців за контрактом, а до кінця 2005 р. ця категорія становитиме близько 50 тис.
Державна програма розвитку Збройних Сил України на 2006 – 2011 роки визначила подальші кроки розбудови українського війська.
Програмою передбачалося збільшити частку бойових частин на 8 %, довести кількість оновленого та модернізованого озброєння та військової техніки до 22 %, повністю перейти на цифрові засоби зв’язку та автоматизувати систему управління Збройними Силами, збільшити удвічі основні показники бойової підготовки, перейти до 100 % комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом, вивільнити особовий склад від виконання функцій з охорони військових містечок та продовольчого забезпечення, позбутися надлишкового військового майна.
Це дозволило б збільшити бойовий потенціал Збройних Сил при зменшенні їх чисельності більш ніж на 40 %.
Здійснювались заходи щодо виведення зі складу видів Збройних Сил України арсеналів, баз і складів, військових частин забезпечення, які не передбачені у перспективній структурі Збройних Сил України. На базі решти арсеналів, баз і складів, військових частин забезпечення формуються об’єднані центри забезпечення за територіальним принципом.
Докорінно змінено систему підготовки сержантського складу у навчальних військових частинах (центрах), військових навчальних закладах видів Збройних Сил України.
З 2007 року запроваджено службу у військовому резерві.
Не менш важливим напрямком розвитку Збройних Сил є оснащення військ (сил) сучасним озброєнням та військовою технікою.
Державною програмою передбачалось підтримання в боєздатному стані, продовження ресурсу наявних, модернізація та закупівля нових зразків озброєння, військової та спеціальної техніки Збройних Сил України.
Пріоритетами в оснащенні Збройних Сил України озброєнням та військовою технікою було визначено розвиток засобів управління, розвідки, радіоелектронної боротьби, авіації, протиповітряної оборони, високоточної зброї, забезпечення можливостей щодо перекидання та десантування військ (сил), введення до бойового складу нових та модернізованих кораблів і катерів.
На протязі 2006 – 2009 років до Збройних Сил надійшло 66 нових зразків озброєння та військової техніки.
Прийнято на озброєння сучасні та модернізовані радіолокаційні станції широкого спектру дії, сучасні цифрові засоби зв’язку та комутації, сучасні засоби та комплекси радіолокаційного спостереження, радіоелектронної боротьби, радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту, сучасні танки “Булат”, керовані протитанкові боєприпаси, вантажні автомобілі підвищеної прохідності власного виробництва, аварійно-рятувальне майно та засоби забезпечення живучості кораблів, комплексні динамічні тренажери екіпажів літаків, вертольотів та автомобілів.
Разом з тим, обмежене фінансування не дозволило практично виконати визначені Програмою завдання у повному обсязі.
В складних умовах недофінансування, викликаного наслідками фінансово-економічної кризи основні зусилля були зосереджені на виконанні першочергових завдань, поставлених перед Збройними Силами Президентом України.
Для стабілізації ситуації у Збройних Сил України та створення передумов для їхнього подальшого розвитку Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України визначив 2010 рік роком стабілізації ситуації у Збройних Сил України.
Проведено всебічну оцінку і визначено пріоритетні напрями діяльності Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та органів військового управління щодо:
збереження кадрового потенціалу;
недопущення зниження рівня бойової готовності визначених військових частин та підрозділів Об’єднаних сил швидкого реагування та чергових сил з протиповітряної оборони до виконання завдань за призначенням;
оптимізації структури та чисельності органів військового управління;
забезпечення належного утримання та життєдіяльності Збройних Сил України;
забезпечення участі України в підтриманні миру та стабільності у світі.
Головними завданнями визначено: підвищення боєготовності військ, забезпечення максимальної ефективності Збройних Сил України та їхньої здатності оперативно реагувати на потенційні загрози України, виконання міжнародних зобов’язань України у військовій сфері, поглиблення співробітництва з усіма країнами-сусідами та партнерами, збереження життя і здоров’я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни, підтримання задовільного морально-психологічного стану військовослужбовців Збройних Сил України.
В своєму щорічному посланні “Про внутрішнє та зовнішнє становище України у 2012 році” Президент України Віктор Федорович Янукович підкреслив, що в умовах глобалізованого світу успішність внутрішніх перетворень багато в чому залежить від здатності країни адекватно й ефективно реагувати на зовнішні виклики. Майбутнє України як процвітаючої європейської держави нерозривно пов’язане із курсом реформування сектору безпеки і оборони.
З цією метою удосконалено законодавство з питань національної безпеки і оборони, військового будівництва та оборонного планування:
введено в дію Указом Президента України від 8 червня 2012 року № 390 нову редакцію Воєнної доктрини України;
прийнято Верховною Радою України в першому читанні проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про організацію оборонного планування”;
схвалено Кабінетом Міністрів України проекти Стратегічного оборонного бюлетеня України та Концепції реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року;
розроблено проект Державної комплексної програми реформування розвитку Збройних Сил України на 2012-2017 роки.
Сформована та затверджена середньострокова Державна цільова оборонна програма розвитку озброєння та військової техніки Збройних Сил на 2012-2017 роки, яка передбачає суттєве збільшення фінансування заходів щодо розроблення і закупівлі озброєння та військової техніки.
Прийнято на озброєння нові зразки озброєння та військової техніки, основними з яких є модернізований бойовий вертоліт Ми-24, бронетранспортер БТР-4Е, протитанковий ракетний комплекс “Стугна-П”, автоматична гармата, калібру 30 мм та інші.
Були поставлені у війська нові та модернізовані зразки озброєння та військової техніки, зокрема модернізовані літаки МиГ-29, Су-25, Л-39, нові радіолокаційні станції вітчизняного виробництва, танки БМ “Булат”, автомобілі КрАЗ різних модифікацій.
У той же час основними проблемами тут залишаються відставання темпів оснащення військ (сил) новими (модернізованими) зразками від процесу їх морального і фізичного старіння.
Важливим здобутком 2012 року стало надання заходам підготовки військ (сил) більш практичної спрямованості та комплексного характеру.
Військовослужбовці Збройних Сил України підтвердили свою рішучість і велике бажання щодо ефективного виконання визначених Президентом України завдань щодо зміцнення обороноздатності держави.
Українські миротворці успішно виконували завдання під час багатонаціональних навчань і в миротворчих місіях ООН в Ліберії, Косовому, Судані та Демократичній Республіці Конго.
У поточному році в липні на полігоні Широкий Лан під Миколаєвим за участю країн – учасниць СНД проведено навчання “Слав’янська
співдружність-2012”.
Вагомим підсумком року стало проведення комплексу дослідницьких експериментальних командно-штабних навчань з органами військового управління та військами (силами) “Перспектива-2012”.
В ході навчань “Перспектива-2012” проведено ряд тактичних (льотно-тактичних, тактико-спеціальних) навчань, в яких прийняли участь понад 4,5 тисяч військовослужбовців та 1000 одиниць військової техніки військових частин та підрозділів всіх видів Збройних Сил України.
Рішеннями Президента України – Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України принципово змінено ресурсне забезпечення Збройних Сил України та посилено соціальний захист військовослужбовців.
Для успішної реалізації заходів із реформування української армії обсяги бюджетного фінансування на ці потреби будуть збільшуватися. Про це заявив Президент України Віктор Янукович під час відвідання 240-го центру підготовки підрозділів 8-го армійського корпусу Збройних Сил України в Житомирській області 3 жовтня 2012 року.
Глава держави наголосив, що соціальний захист військовослужбовців та їх грошове забезпечення з кожним роком покращуватимуться. За його словами, зміни передбачатимуть зокрема забезпечення військових та їхніх сімей гідними побутовими умовами, пристойною зарплатою, якісним медичним обслуговуванням. “Програма, спрямована на соціальний захист військовослужбовців, передбачає поступове збільшення грошового утримання в усіх родах військ”, - зазначив він.
Утричі планується збільшити видатки на Комплексну програму забезпечення військовослужбовців житлом, розвиток озброєння і військової техніки, удвічі – на речове забезпечення та забезпечення пально-мастильними матеріалами.
Слід зазначити, що ресурс, який виділяється для Збройних Сил в непростих економічних умовах для держави в цілому, накладає на кожного військовослужбовця надзвичайно високу юридичну, дисциплінарну, моральну і суспільну відповідальність за його державницьке використання.
Реформування Збройних Сил буде здійснено з урахуванням положень Концепції реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року, Державної комплексної програми реформування і розвитку Збройних Сил України на 2012-2017 роки після їх затвердження.
Пріоритетні напрямки розвитку Збройних Сил України на найближчу перспективу – це посилення і якісне обновлення кадрового потенціалу, забезпечення військ і сил в достатній кількості сучасними і перспективними зразками озброєння та військової техніки, ремонт та модернізація існуючих зразків, досягнення високої готовності адекватно реагувати на воєнні загрози – як раптові, так і довгострокові.
Висновок. Підводячи підсумок, слід відзначити, що сьогодні Збройні Сили України відкриті перед суспільством у своїх здобутках і проблемах.
Головним результатом військового будівництва в державі за 21 рік її існування є те, що, незважаючи на всі складнощі, створено власне національне військо, закладені основи його подальшого якісного розвитку.
Це дозволяє з впевненістю дивитись у майбутнє українського війська, допомагає захисникам Вітчизни сумлінно виконувати свій конституційний обов’язок, Збройним Силам України служити гарантом суверенітету держави, її недоторканості та територіальної цілісності.