Відносини між Україною та НАТО.

Європейська та євроатлантична інтеграція України: історія, стан і перспективи.

Етапи розвитку діалогу України з НАТО

У березні 1992 р. Україна стала членом Ради Північноатлантичного співробітництва (РПАС).

У 1997 р. - співзасновницею та учасником наступниці РПАС – Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), яка на сьогодні об’єднує 28 держав-членів НАТО та 22 країни-партнери.

З 1994 р. наша держава бере активну участь у програмі НАТО “Партнерство заради миру” (ПЗМ).

У 1997 р. підписана Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО, яка визначила характер відносин між нашою державою і Альянсом.

У 2002 р. підписаний План дій Україна-НАТО, в рамках якого реалізовувалися щорічні Цільові плани Україна – НАТО спрямовані на здійснення внутрішніх реформ та розвиток взаємодії України з Альянсом у всіх сферах. Протягом 2003-2009 років було виконано сім Цільових планів.

У 2005 р. у Вільнюсі Україна отримала запрошення розпочати Інтенсифікований діалог з НАТО з питань набуття членства. Процес Інтенсифікованого діалогу, започаткований на виконання рішень Мадридського саміту НАТО 1997 р., пропонується країнам, що висловили зацікавленість стати членами Альянсу, і є першим етапом офіційного процесу підготовки країн-аспірантів до набуття членства в цій організації.

7 грудня 2007 р. під час засідання Комісії Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ українська сторона офіційно звернулася до представників країн-членів НАТО з проханням підтримати намір України приєднатися до Плану дій щодо членства в ході Бухарестського саміту Альянсу у квітні 2008 р.

18 січня 2008 р. Міністр закордонних справ України передав Генеральному секретарю НАТО листа підписаного Президентом, Головою Верховної Ради та Прем’єр-міністром України, в якому була висловлена спільна позиція щодо зацікавленості України у приєднанні до ПДЧ в ході саміту Організації в Бухаресті.

2-4 квітня 2008 р. відбувся Бухарестський саміт НАТО. У його Заключному комюніке було зафіксовано рішення глав держав та урядів держав-членів Альянсу про те, що „ці країни (Україна та Грузія) стануть членами НАТО”.

2-3 грудня 2008 р. у Брюсселі відбулось засідання Північноатлантичної Ради НАТО (ПАР) на рівні міністрів закордонних справ, на якому було підтверджено рішення Бухарестського саміту щодо майбутнього членства України в Альянсі та вирішено запровадити Річні національні програми (РНП) як практичний механізм реалізації необхідних реформ, виконання яких щорічно оцінюватиметься союзниками.

Таким чином, рішення НАТО, ухвалені у 2008 р. на саміті в Бухаресті та міністерському засіданні у Брюсселі, відкрили перед Україною перспективу членства та надали практичний інструмент підготовки нашої держави до вступу в Альянс.

7 серпня 2009 р. Президент України своїм Указом затвердив Річну національну програму на 2009 рік з підготовки до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, яка стала першим таким документом.

21 серпня 2009 р. на виконання рішення грудневого 2008 року засідання ПАР НАТО було підписано Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, яка відобразила прогрес, досягнутий останніми роками у відносинах між Україною та НАТО, а також закріпила за КУН провідну роль у реалізації процесу, започаткованого на Бухарестському саміті Альянсу у 2008 р.

На засіданні ПАР НАТО на рівні міністрів закордонних справ 3-4 грудня ц.р. у Брюсселі було оприлюднено оцінку виконання Україною її першої РНП, яка була в цілому позитивною. За підсумками засідань ПАР НАТО та КУН було підтверджено тверді зобов’язання союзників стосовно майбутнього членства України в НАТО, а також їх готовність максимально сприяти продовженню нашою країною здійснення відповідних реформ.

Правові засади реалізації євроатлантичного курсу України.

У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року зафіксовано, що Україна „проголошує свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках”. Зазначене положення мало на меті засвідчити позицію України щодо Організації Варшавського Договору. Водночас лише зафіксувало намір, а не рішення і не закріплювало юридично нейтрального статусу країни та не означало зобов’язання нашої держави набути такий статус.

В “Основних напрямах зовнішньої політики України”, затверджених Постановою Верховної Ради України №3360-ХІІ від 2 липня 1993 р., було визначено, що “в умовах зникнення блокового протистояння в Європі пріоритетного значення набуває проблема створення загальноєвропейської структури безпеки на базі існуючих міжнародних інститутів, таких як НБСЄ, РПАС, НАТО, ЗЄС. Безпосереднє та повне членство України у такій структурі створюватиме необхідні зовнішні гарантії її національної безпеки”; “з огляду на кардинальні зміни, що відбулися після розпаду СРСР і які визначили сучасне геополітичне становище України, проголошений нею свого часу намір стати в майбутньому нейтральною та позаблоковою державою має бути адаптований до нових умов і не може вважатися перешкодою її повномасштабної участі у загальноєвропейській структурі безпеки”.

У чинній Конституції України, ухваленій 1996 року, немає посилань, які б визначали нейтралітет або відмову від участі у військових блоках як засіб досягнення національної безпеки або форму існування України в системі міжнародних відносин.

У Рішенні РНБОУ „Про Стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО)” від 23 травня 2002 р., введеному в дію Указом Президента України від 8 липня 2002 р., наголошено, що “Україна розглядає НАТО як основу майбутньої загальноєвропейської системи безпеки і підтримує процес її розширення”, а також “виходить з того, що кінцевою метою її євроінтеграційної політики є вступ до цієї організації як основи загальноєвропейської структури безпеки”.

Постановою Верховної Ради України №233 від 21 листопада 2002 р. “Про рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО” народні депутати підтримали цю Стратегію і наголосили на необхідності інтенсифікації процесу підготовки України до членства в Альянсі.

Закон України ”Про основи національної безпеки України” №964-ІV від 19 червня 2003 р. відносить до основних напрямів державної політики з питань національної безпеки забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства в ЄС та НАТО при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Росією, країнами СНД та іншими державами світу.

Указом Президента України № 648/2004 від 15 червня 2004 р. була затверджена “Воєнна доктрина України”, яка містила положення про підготовку країни до повноправного членства в НАТО та ЄС.

27 грудня 2005 р. Президент України підписав Указ № 1861/2005 “Про рішення РНБОУ від 25 листопада 2005 року “Про невідкладні заходи щодо дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО)”. Цим указом одним із пріоритетів діяльності Кабінету Міністрів України визначено “забезпечення реалізації державної політики щодо співробітництва України з НАТО, в тому числі досягнення критеріїв членства України в НАТО”.

12 лютого 2007 р. підписано Указ Президента України №105/2007 "Про Стратегію національної безпеки України”, в якій йдеться про „приєднання України до європейської та євроатлантичної систем безпеки, що передбачає взаємовигідну співпрацю з Організацією Північноатлантичного договору, формування умов для вступу України до НАТО, участь у безпекових програмах Європейського Союзу та ОБСЄ”.

Договірно-правова база відносин України з НАТО

Загалом між Україною та НАТО укладено 29 угод.

З них 2009 року було підписано 3 двосторонні документи, а саме:

1. 2 квітня 2009 р. – Угоду (у формі обміну листами) між Кабінетом Міністрів України та Організацією Північноатлантичного договору стосовно транзитного перевезення територією України вантажів для забезпечення операції Міжнародних сил сприяння безпеці (МССБ) на території Ісламської Республіки Афганістан;

2. 17 серпня 2009 р. – Меморандум про взаєморозуміння між СБ України, Управлінням оборонної політики та планування МС НАТО, Постійним представництвом Великої Британії при НАТО щодо призначення радника Голови СБУ від СРГ ВР;

3. 21 серпня 2009 р. – Декларацію про доповнення Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору, підписаної 9 липня 1997 року.

Національна система координації співробітництва України з НАТО

За Конституцією України Президент України є гарантом національної безпеки та здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю України. Таким чином, інститут Президента є провідним у реалізації політики щодо членства України в НАТО. Свої повноваження в цій сфері Президент реалізує в тому числі і через Раду національної безпеки і оборони України, яка подає на йому на розгляд пропозиції щодо визначення стратегічних і концептуальних підходів та розвитку співробітництва між Україною та НАТО.

За Конституції України здійснення зовнішньої політики держави забезпечує Кабінет Міністрів України, а також вживає заходи щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки держави.

Указом Президента України № 215/2006 від 13 березня 2006 р. визначено, що національну систему координації співробітництва України з НАТО становлять органи виконавчої влади України, інші державні органи, спеціально уповноважені особи, діяльність яких пов'язана або спрямована на реалізацію державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції. Практичним інструментом здійснення координації співробітництва України з НАТО всередині країни визначено Міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО, створену на виконання зазначеного Указу Президента.

В рамках Комісії діють 15 робочих груп, які очолюються національними координаторами (перші заступники або заступники керівників центральних органів виконавчої влади України) галузевого співробітництва між Україною і НАТО.

Діяльність Комісії Україна-НАТО

Комісію Україна – НАТО (КУН) було засновано відповідно до Хартії про особливе партнерство, підписаної главами держав та урядів України та країн – членів Альянсу 9 липня 1997 року у Мадриді. Її завдання полягає у забезпеченні належного виконання положень Хартії, здійсненні комплексної оцінки розвитку відносин між Україною та НАТО, контролі за процесом плануванням майбутніх заходів та висуненні пропозицій стосовно поліпшення та майбутнього розвитку співробітництва.

До складу КУН входять усі країни Альянсу та Україна. Її засідання відбуваються на рівні послів та військових представників, міністрів закордонних справ та оборони, начальників оборонних штабів, а також глав держав та урядів.

10 жовтня 1997 р. відбулося перше (інаугураційне) засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів.

16-17 грудня 1997 р. відбулось перше засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ.

12 червня 1998 р. у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі відбулося перше засідання КУН на рівні міністрів оборони.

Перша зустріч КУН на найвищому рівні відбулася 24 квітня 1999 р.

Інші формати консультацій

Поряд з цим консультативним механізмом співробітництва Україна використовує також й інші формати консультацій, такі як консультації високого рівня Україна – НАТО за участю міністрів оборони, засідання Спільних робочих груп (СРГ) Україна-НАТО, а також регулярні засідання Україна-НАТО на рівні політичного, політико-військового керівного, військового, економічного та спеціального комітетів.

Спільні робочі групи Україна – НАТО:

1. Спільна робоча група Україна-НАТО з питань воєнної реформи (СРГ ВР) (NATO-Ukraine Joint Working Group on Defence Reform (JWGDR)) була створена 1998 року під егідою Комісії Україна – НАТО з метою реалізації ініціатив у галузі цивільно-військових відносин, здійснення демократичного цивільного контролю над Збройними Силами та іншими структурами секторів безпеки, оборонної політики та планування, розробки стратегій та концепцій у сфері національної безпеки.

Засідання СРГ ВР відбуваються щоквартально у форматі „ключової групи”. Як правило, раз на рік проводяться засідання СРГ ВР високого рівня.

Основними напрямами діяльності СРГ ВР є: політика національної безпеки і реформа безпекового сектору, співробітництво у сфері реформування Служби безпеки та сектору розвідки України, діяльність Мережі партнерства Україна-НАТО щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства з оборонних та безпекових питань, програма СРГ ВР з професійної підготовки цивільного персоналу оборонних і безпекових структур України, співробітництво Україна-НАТО у галузі перепідготовки звільнених у запас або відставку військовослужбовців, реалізація ініціативи НАТО/ПЗМ “Процес планування та оцінки сил”.

В рамках СРГ ВР у 2006 р. була створена Робоча група Україна – НАТО з питань цивільного та демократичного контролю над сектором розвідки.

Починаючи з жовтня 2006 р. група провела 7 засідань, під час яких її члени обговорили питання парламентського контролю над сектором розвідки України, законодавчого врегулювання створення підзвітних державних структур, забезпечення невтручання спецслужб у політичні процеси та контролю за діяльністю спецслужб через публічну дипломатію.

22 квітня 2008 р. на заключному 7-му засіданні РГ у Києві було досягнуто домовленість щодо збереження механізму подальшої співпраці з Альянсом у форматі консультацій експертів (“staff talks”) ключової групи з числа країн-членів НАТО (Бельгії, Канади, Естонії, Німеччини, Латвії, Польщі, Румунії та США) з питань реформування сектору безпеки та розвідки. Перші такі консультації відбулися у м. Юрмала, Латвія, 24 вересня 2008 р.

6-7 травня 2009 р. у Брюсселі під егідою Спільної робочої групи з питань воєнної реформи відбулися експертні консультації на тему співробітництва України з НАТО у сфері кібернетичного захисту, під час яких було досягнуто домовленість про створення механізму консультацій експертів України і НАТО з питань кібернетичного захисту у форматі (“expert staff talks”).

2. Спільна робоча група Україна – НАТО з питань оборонно-технічного співробітництва (NATO-Ukraine Joint Working Group on Defence Technical Cooperation), була створена у березні 2004 р. Її засідання відбуваються двічі на рік, по черзі у Києві та у Брюсселі.

Діяльність Групи охоплює розвиток співпраці у галузі озброєнь, досліджень та технології, стандартизації тощо.

Взаємодія у військово-технічній сфері розпочалась з приєднанням України до програми ПЗМ і визначається участю у роботі груп із питань озброєнь, які зустрічаються під егідою Наради національних керівників із питань озброєнь (CNAD) і її груп, проектах Дорадчої групи з питань промисловості (NІAG), Агентства НАТО з питань постачання і забезпечення (NAMSA) та інших структур НАТО, які працюють у цій сфері.

Важливою складовою військово-технічного співробітництва є дослідження у військовій і технологічній сферах, представлені в НАТО Організацією з досліджень і технологій. Під її егідою відбувається значна кількість наукових конференцій і симпозіумів із широкого кола питань, що стосуються воєнної науки та військових технологій.

Одним із пріоритетних напрямів діяльності Групи є здійснення проектів у галузі утилізації надлишкових озброєнь та боєприпасів.

3. Спільна робоча група Україна-НАТО з питань економічної безпеки (NATO-Ukraine Joint Working Group on economic security).

В ході щорічних засідань цієї Групи обговорюються теоретичні та практичні питання економічної безпеки, розглядаються концепції забезпечення цієї важливої складової загальної безпеки держави.

Починаючи з 2007 р. до порядку денного засідань СРГ з питань економічної безпеки включається проблематика енергетичної безпеки та безпеки енергетичної інфраструктури.

Співробітництво з економічних питань координується Економічним комітетом (ЕК) НАТО. В рамках діяльності ЕК відбувається дослідження економічних тенденцій та економічних питань в галузі оборони; готуються економічні розрахунки щодо країн-членів НАТО для Комітету аналізу оборони у контексті оборонного планування НАТО; підтримуються контакти з міжнародними економічними організаціями, розробляються програми співробітництва НАТО і країн-партнерів в економічній галузі. Засідання Економічного комітету НАТО з Україною відбуваються щорічно в Брюсселі наприкінці року.

Важливим напрямком співробітництва у сфері виконання спільних проектів Економічного комітету НАТО, що реалізуються за рахунок Цивільного бюджету Альянсу, є подолання негативних наслідків реформування Збройних Сил України, адаптація військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку та конверсія колишніх військових об’єктів.

Одним з найбільших проектів Економічного комітету НАТО, що реалізується у цій сфері в Україні є пілотний проект Трастового Фонду НАТО „Хмельницький центр перепідготовки та соціальної адаптації військовослужбовців”.

Він включає шість основних навчальних спеціалізації (фахів). Кожна з них спеціалізація містить 15 – 17 навчальних курсів загальною тривалістю біля 500 академічних годин. В рамках цього проекту протягом 2006 - 2008 років було здійснено перепідготовку 587 колишніх військовослужбовців ЗСУ, 73% з них отримали робочі місця у цивільному секторі у перші чотири місяці після проходження навчання.

Реалізація проектів Економічного комітету НАТО узгоджується з проектами допомоги у соціальній адаптації військовослужбовців у рамках ОБСЄ та відповідним двостороннім проектом Україна-Норвегія, а також з програмами соціального захисту військовослужбовців, які фінансуються за рахунок державного бюджету України.

З 2008 року в рамках СРГ Україна-НАТО було розпочато співробітництво у боротьбі з фінансуванням тероризму та запобіганні відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом.

Україна бере активну участь у співробітництві в економічній сфері і в рамках РЄАП. На виконання економічного розділу плану діяльності РЄАП проводяться семінари та конференції з питань формування бюджету, реструктуризації оборонної промисловості, планування і управління національними оборонними програмами, економічної безпеки, правової оцінки оборонних бюджетів тощо. Актуальні питання економічного співробітництва координуються в рамках діяльності Економічного комітету РЄАП, засідання якого відбуваються в штаб-квартирі НАТО.

У рамках діалогу підтримуються обміни досвідом з експертами з питань безпеки економічного розвитку, зокрема оборонних бюджетів і управління оборонними ресурсами та їх зв’язку з макроекономікою і перебудовою оборонної галузі.

4. Спільна робоча група Україна-НАТО з питань планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру. Співпраця у цій сфері розпочалася у 1992 році. СРГ засідає щорічно, по черзі у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі та у Києві.

З метою зміцнення спроможностей України та НАТО у галузі готовності до ліквідації наслідків катастроф 1997 року було укладено Меморандум про взаєморозуміння щодо планування при надзвичайних ситуаціях та готовності до катастроф, яким визначено основні сфери взаємного інтересу щодо подальшої співпраці.

До числа таких сфер входять оцінка ризиків, планування, аналіз наслідків, запобіжні заходи, взаємосумісність підрозділів з ліквідації наслідків катастроф, транспортна підтримка операцій, реагування на ядерні аварії, пошуково-рятувальні операції тощо.

Україна бере активну участь у міжнародних навчаннях з реагування на катастрофи, що проводяться НАТО. 2000 року Україна спільно з Альянсом провела на своїй території міжнародні навчання з ліквідації наслідків повеней „Транс-Карпатія-2000”, у 2005 році – спільно з Організацією із заборони хімічної зброї та НАТО – міжнародні навчання з протидії та ліквідації наслідків застосування терористами небезпечних речовин „Джойнт Ассістанс-2005”, у 2007 році представники МНС України взяли участь у навчаннях з ліквідації наслідків землетрусу та хімічної аварії „Ідасса-2007” (Хорватія), у 2008 році - в командно-штабних політико-військово-цивільних навчаннях НАТО з врегулювання кризових ситуацій СМХ-08, навчаннях з ліквідації наслідків стихійного лиха (повені) „Усімаа 2008” (червень 2008 р., Фінляндія), штабних навчаннях “Амбер Фог”, у 2009 році - міжнародних навчаннях НАТО з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного характеру (землетрусу) „Жетису-2009” (вересень 2009 р., Казахстан).

Україна плідно співпрацює з Євроатлантичним координаційним центром реагування на катастрофи (ЄАКЦРК). Центр, зокрема, надавав допомогу в ліквідації наслідків повеней у нашій державі у 1998 році, 2001 році та 2008 році. У період з 2007 по 2008 роки представник МНС проходив стажування у складі ЄАЦКРК. У листопаді 2009 року ЄАКЦРК надав сприяння нашій державі в подолання епідемії грипу.

5. Спільна робоча група з питань науки і захисту довкілля (Joint NATO-Ukraine Working Group for Scientific and Environmental Cooperation) була створена у 2000 році.

Участь України у Науковій програмі НАТО розпочалася з 1991 року. У 2004 році Наукова програма НАТО була замінена програмою “Наука заради миру і безпеки”.

Протягом тривалого часу тільки Росія випереджає Україну за кількістю отриманих від НАТО грантів на проведення наукових досліджень та реалізацію проектів в рамках цієї програми.

Крім застосування наукових розробок у сфері боротьби з тероризмом і новими загрозами пріоритетними напрямами роботи в рамках наукової програми НАТО є розвиток інформаційних технологій, сфери біології клітин і біотехнології, нових матеріалів, захист довкілля та раціональне використання природних ресурсів.

Усього в наукових програмах НАТО взяли участь понад 700 українських учених.

НАТО фінансує низку проектів зі створення базової інфраструктури комп’ютерних мереж українських навчальних та науково-дослідницьких закладів та забезпечення їм доступу до Інтернету. Це, зокрема, проект науково-освітньої мережі УРАН (Ukraіnіan Research and Academіc Network), який було започатковано Міністерством освіти і науки України завдяки грантам НАТО. Через підключення до УРАНу 56 українських ВНЗ та дослідницьких інститутів отримують високошвидкісний доступ до мережі Інтернет та науково-освітньої мережі Європейського Союзу GEANT.

Однією з найбільш відомих ініціатив у сфері наукового співробітництва між Україною та НАТО є спільний проект Міністерства освіти і науки України і наукової програми НАТО з розробки та створення унікального генератора рентгенівського випромінювання на основі зворотного комптонівського розсіювання в Національному науковому центрі “Харківський фізико-технічний інститут” НАН України. Цей унікальний прилад планується використовувати під час досліджень у сфері медицини, судової експертизи, виявлення вибухівки, екологічної безпеки.

Один із останніх наукових проектів НАТО, в якому беруть участь українські науковці разом із колегами з Чехії, Словаччини та Росії, спрямований на створення легкого та прозорого персонального захисного обладнання, що має прийти на заміну існуючим громіздким та важким бронежилетам. Таке обладнання планується розробити на основі моно кристального сапфіру, який виготовлятиме Інститут монокристалів НАН України (м. Харків).

Україна є учасником проекту з моніторингу в режимі реального часу стану річок Прут та Дністер в рамках Ініціативи з навколишнього середовища та безпеки (ENVSEC) (спільної програми НАТО, ОБСЄ, програми навколишнього середовища ООН і програми розвитку ООН). На даний час, завдяки фінансуванню НАТО, вже встановлено 4 автоматичних станції моніторингу стану якості та кількості води в згаданих річках.

У 2001 році було започатковано проект з розробки ефективної системи попередження про повені та реагування на них в басейні річки Тиса.

Інший проект стосується моніторингу можливих повеней у басейні річки Прип’ять, забрудненої радіоактивними ізотопами внаслідок протікання територією Чорнобильської зони відчуження. Ризик забруднення також існує для сусідніх Білорусі та Росії і ця зона визначена „гарячою точкою” екологічної безпеки згідно з ініціативою ENVSEC.

Ще один проект стосується знезараження ґрунту та підземних вод у районі аеродрому „Прилуки”. Проект екологічних досліджень на військовому аеродромі у м.Прилуки вартістю в 265 тис. євро став першим проектом Україна-НАТО у сфері реабілітації колишніх військових об’єктів. Затверджений 2007 року проект передбачає визначення шляхів подолання негативних наслідків військово-господарської діяльності у місцях розташування колишніх військових баз (аеродромів, пускових ракетних установок тощо).

Індивідуальна програма партнерства між Україною та НАТО

Індивідуальна програма партнерства (ІПП) розробляється на підставі пропозицій держав-партнерів та НАТО. Вона включає заяви про політичні цілі партнерства в ПЗМ, військові та інші ресурси, які країна-партнер надає в розпорядження ПЗМ, цілі співпраці між партнером та Альянсом у різноманітних сферах співробітництва та конкретні заходи, що планується здійснити у кожній галузі співпраці.

Україна, як і кожен партнер, виходячи з власних індивідуальних вимог та пріоритетів, вибирає для себе заходи зі списку, який визначено у Робочій програмі євроатлантичного партнерства (РП ЄАП). Цей принцип самовизначення є важливим аспектом ПЗМ. Робоча програма містить опис можливих галузей співпраці та список заходів у кожній з них. РП ЄАП охоплює дворічний період і переглядається щороку. Натомість ІПП формується та реалізовується на щорічній основі.

Співпраця у підтриманні миру та безпеки

Україна як держава-контрибутора бере участь у всіх основних поточних місіях під проводом НАТО.

Український контингент у складі багатонаціональних сил КФОР (Міжнародних сил безпеки в Косово) нараховує 180 військовослужбовців і входить до українсько-польського миротворчого батальйону „УкрПолБат” у складі багатонаціональної тактичної групи “Схід” під проводом США.

У Тренувальній місії НАТО в Іраку (ТМН-І) задіяні 8 офіцерів ЗС України (єдиної країни – партнера, що бере участь у ТМН-І).

У складі Групи з реконструкції афганської провінції Гор (в рамках Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані – МССБ) виконують завдання 10 військовослужбовців миротворчого персоналу України.

З травня по липень 2008 року у рамках операції НАТО “Активні зусилля” (ОАЗ) у Середземного моря здійснював патрулювання флагман ВМС ЗС України фрегат “Гетьман Сагайдачний”, а протягом листопада-грудня 2008 року - корвет Військово-Морських Сил ЗС України “Тернопіль”, який також взяв участь в осінній активації ОАЗ з 22 жовтня по 23 листопада 2009 р.

Україна висловила готовність до подальшої взаємодії у боротьбі з піратством.

Парламентський вимір співробітництва Україна-НАТО

Парламентський вимір співробітництва України - НАТО складається з трьох складових - це співпраця Верховної Ради України (ВРУ) з Парламентською Асамблеєю (ПА) НАТО, законодавче забезпечення курсу України на набуття повноправного членства в НАТО, а також парламентський контроль за реалізацією стратегії євроатлантичної інтеграції України.

Парламентське співробітництво України з НАТО розвивається, в цілому, динамічно. Свідченням цього є активні контакти між Верховною Радою України і НАТО на високому рівні під час двосторонніх візитів, регулярна участь постійної делегації ВРУ у заходах ПА НАТО, діяльність Міжпарламентської ради Україна-НАТО, організація парламентських круглих столів Україна-НАТО тощо.

Україна представлена у ПА НАТО Постійною делегацією Верховної Ради, яка має статус асоційованого члена з травня 1992 року Члени постійної делегації ВРУ беруть щороку участь у сесіях ПА НАТО. У 2005 році за ініціативою української сторони керівниками постійних делегацій України, Грузії та Азербайджану було підписано Декларацію про спільні дії у сфері євроатлантичної інтеграції.

Парламентська Асамблея НАТО разом з іншими структурними підрозділами Альянсу та Женевським Центром демократичного контролю за збройними силами організовує низку семінарів для українських парламентаріїв з різних аспектів цивільного контролю за збройними силами.

6 квітня 2009 року відбувся робочий візит в Україну Голови Парламентської Асамблеї НАТО Дж.Таннера. Україна стала першою державою, яку він відвідав після свого обрання на цей пост.

Важливим інформаційним компонентом співробітництва в рамках ПА НАТО є програма Роуза-Рота, головним завданням якої є проведення семінарів, конференцій, інших форумів, пов’язаних із проблематикою країн Центральної та Східної Європи. 13-15 жовтня 2009 році відбувся 72-й семінар за програмою Роуза-Рота у Львові.

Важливим елементом парламентського виміру співробітництва Україна-НАТО є законодавче забезпечення співробітництва України з НАТО. Основоположним нормативним документом у сфері співробітництва Україна-НАТО стала Постанова ВРУ від 21 листопада 2002 р. “Про рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО”, де вперше в історії України парламент висловив підтримку курсу на набуття нашою державою повноправного членства в НАТО.

Варто відзначити також парламентську підтримку ролі України як контрибутора європейської та регіональної безпеки, зокрема прийняття Верховною Радою рішень щодо направлення підрозділів Збройних Сил України для участі у миротворчих операціях під проводом НАТО.

Верховна Рада відіграла важливу роль у залученні України до заходів міжнародної боротьби проти тероризму. Зокрема, у листопаді 2002 року було прийнято Закон України “Про боротьбу з тероризмом”. Парламент України також дав дозвіл на використання повітряного простору нашої держави літаками НАТО, що беруть участь у антитерористичній операції в Афганістані.

Парламентський контроль за реалізацією стратегії євроатлантичної інтеграції здійснюється Верховною Радою України як самостійно (через Спеціальну комісію ВРУ з моніторингу виконання Плану дій Україна-НАТО), так і спільно з ПА НАТО. На двосторонньому рівні такий контроль забезпечувався створеною у листопаді 2000 року Спільною моніторинговою групою ВРУ і ПА НАТО, яку в березні 2003 р. було реорганізовано у Міжпарламентську Раду Україна-НАТО. Ця структура була утворена відповідно до положень Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО, підписаної 9 липня 1997 р.

Діалог на парламентському рівні охоплює найбільш актуальні питання порядку денного співробітництва Україна-НАТО, зокрема, ролі та місця України у сучасній європейській системі колективної безпеки, співробітництва у сфері оборони та воєнної реформи, реагування на випадки надзвичайних ситуацій, зміцнення демократичних виборчих інституцій, верховенства права.

Засідання Міжпарламентської ради проводяться двічі на рік, по черзі в Брюсселі та у Києві.

Інформаційно-роз’яснювальна робота в Україні з питань НАТО

28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України затвердив „Державну цільову програму з інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 рр.”

Проведені наприкінці 2008 року соціологічні дослідження („Соціовимір”, “Тейлор Нельсон Софрез Україна”, Інститут стратегічних досліджень, Центр ім. О.Разумкова) зафіксували рівень підтримки населенням ідеї вступу до НАТО на рівні 30-32%, що на 10-12% вище за кількість прихильників євроатлантичного курсу у квітні-червні 2008 р.

Проведені восени 2009 року вашингтонським дослідницьким центром ім. П’ю соціологічні опитування зафіксували рівень позитивного ставлення українців до НАТО на рівні 31%.

Матеріал взят на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України