Розбудова власних Збройних сил вимагає певних оптимальних умов їх життєдіяльності. Вирішити це завдання покликана воєнна наука. Сьогодні основна мета, яка поставлена перед нею в галузі розбудови Збройних сил, повинна полягати в тому, щоб допомогти Уряду і Міністерству оборони на базі воєнних угруповань, розташованих на території України, створити власні Збройні сили. Вони повинні відповідати ступеню воєнної небезпеки, новим політичним, економічним та соціальним умовам.
Воєнна наука України розглядається як система знань про закони та воєнно-стратегічний характер війни за участю України, розбудову та підготовку її Збройних сил до відбиття агресії, засоби запобігання війни, стратегічне попередження про її початок, засоби ведення війни.
У структурі воєнної науки виділяються такі складові:
- загальна теорія воєнної науки;
- теорія воєнного мистецтва (стратегія, оперативне мистецтво, тактика);
- теорія розбудови збройних сил;
- теорія військового виховання та навчання;
- теорія воєнної економіки;
- теорія управління збройними силами;
- теорія озброєння;
- теорія видів збройних сил і тилу та ін.
Загальна теорія воєнної науки в Україні повинна перейти і освоїти значно нову галузь наукового пошуку, кінцевою метою якого є формування цілісної концепції запобігання війни. У зв'язку з цим перед воєнно-теоретичною думкою постало нове завдання - розкрити закономірності розробки стрункої системи правил (механізму) не ведення, а запобігання війни.
Фундамент механізму запобігання війн повинен бути закладений при узгодженні воєнно-політичних та стратегічних концепцій воєнних доктрин держав, що протистоять одна одній, та їх воєнно-політичних союзів.
В галузі воєнного будівництва до закономірностей воєнна наука зараховує: зумовленість масштабів і спрямованості воєнного будівництва характером воєнно-політичної обстановки та цілями воєнної політики держави; відповідність змісту та методів воєнного будівництва і державного устрою матеріальним і духовним можливостям держави тощо.
У розбудові Збройних сил України воєнна наука повинна передбачати розмежування рівня керівництва й управління на політичний, адміністративний та безпосередньо воєнний. Вона повинна детально досліджувати вказані рівні керівництва, обгрунтувати їх повноваження, функції, механізми реалізації.
Нині воєнно-науковий потенціал України значною мірою визначається кількісним та якісним складом воєнно-наукових закладів, підрозділів, воєнних ВУЗів колишнього Союзу РСР, дислокованих на території України.
Наукова громадськість України і тим більше її Збройних Сил занепокоєні тим, що процеси організації системи воєнно-наукових досліджень та необхідної структури наукових закладів у Збройних силах дуже затягнулись. Пройшли два роки від початку створення Збройних сил України, і ми можемо констатувати, що до сьогодні в Міністерстві оборони:
- немає затвердженої концепції воєнно-наукових досліджень;
- не сформована структура наукових закладів у Збройних силах України;
- відсутні система управління науковими дослідженнями та єдиний орган управління воєнною наукою;
- не створено органу по випуску загальнодоступного військово-теоретичного журналу Міністерства оборони для читачів, які цікавляться воєнною наукою та політикою, проблемами безпеки будівництва Збройних сил України тощо.
Названі недоробки призвели до того, що досі не проведене остаточне відпрацювання і не прийняті керівні документи щодо конкретної організації та проведення науково-дослідних робіт і воєнно-наукового пошуку у Збройних силах України. Це змушує використовувати застарілі й невідповідні сьогоднішній дійсності та умовам нормативні документи колишнього СРСР, його Міністерства оборони.
Необхідно відзначити, що й обгрунтованих цілісних оперативно-стратегічних домагань до сучасних Збройних сил України поки що немає. Не опрацьовано багато питань стратегії, оперативного мистецтва й тактики у специфічних умовах України і задля створення гарантій її воєнної безпеки. Відсутні проробки щодо збалансованого розвитку та розбудови видів, родів військ та Збройних сил в цілому. Відсутня єдина воєнна термінологія, немає достатньо опрацьованого механізму та незалежної експертизи пропозицій за програмами розвитку Збройних сил. Відсутністю єдиного органу управління воєнною наукою зумовлені слабкі зв'язки між дослідженнями оперативно-стратегічного та військово-технічного напрямків, труднощі в розподілі функцій розробки, створення та закупівлі озброєння і воєнної техніки між видами Збройних сил та родами військ. Взагалі ця відокремленість і слабка взаємодія, відсутність єдиного органу керівництва не дозволяє ефективно використовувати воєнно-науковий потенціал НДЗ та ввузів.
Повільне становлення воєнної науки України зумовлене, звичайно, тими недоліками, які властиві всій науці України. Загрожуючою катастрофою є велика втрата наукових кадрів. "Відплив мозків" за кордон - феномен не українського походження. Низький рівень науково-технічного обслуговування, відсутність сучасної апаратури та обладнання, руйнування системи інформаційного забезпечення, падіння престижу професії дослідника, вченого та ін. стали властивими не тільки для воєнної, а й для всієї науки України. Тому одні виїжджають за кордон, а інші йдуть у приватний бізнес.
Не можна сказати, що в цій галузі не було розробок. Були і є, але вони велися розрізнено, з урахуванням компетенції авторів, які переслідували певні цілі, а іноді й особисті.
Важко зрозуміти і те, що прийнято рішення, яке забороняє оплачувати працю офіцерам-викладачам, науковим співробітникам військових учбових закладів за виконання науково-дослідницьких робіт. Кінець кінцем це призведе до різкого зменшення фахівців вищої кваліфікації.
Велику роботу щодо розробки проекту Концепції організації воєнної науки Збройних сил України виконали сумісно ЦОСД, ГШ Збройних сил України, Експертна наукова рада МО України та інші. Проект Концепції містить сукупність положень, що відображають погляди воєнного керівництва України на організацію воєнної науки та створення умов, які забезпечують ефективність воєнно-наукових досліджень, раціональне використання їх результатів як в інтересах Збройних сил України, так і держави в цілому.
Таким чином, визначаючи завдання воєнної науки на перспективу, перш за все треба передбачити:
- постійне відстеження за станом та прогнозування за воєнно-політичною обстановкою в регіоні та світі;
- пошук ефективних форм та методів розв'язання наукової проблеми запобігання війни;
- виявлення найбільш характерних тенденцій і закономірностей у розвитку воєнної справи;
- розробка і аналіз можливих варіантів використання видів Збройних сил України та їх взаємодію;
- визначення та наукове обгрунтування головних напрямків, етапів та термінів будівництва Збройних сил із урахуванням можливостей держави;
- координація воєнних досліджень тощо.
На наш погляд для більш успішного вирішення цих завдань необхідно створення наукового військового закладу, який би інтегрував результати воєнної науки різних напрямків з метою формування пропозицій керівництву Міністерства оборони щодо стратегічних напрямків розвитку Збройних сил незалежної України.
Немає коментарів:
Дописати коментар