Військовий етикет і культура поведінки військовослужбовців у військовій частині та з її межами.
Сюди можна включити поведінку солдат, матросів, сержантів і старшин в казармі, кубриці, їдальні, бібліотеці, клубі, на стадіоні та інших місцях території частини, корабля, де вони можуть бути. Особливість поведінки воїнів в цій галузі побуту полягає в тому, що вона повністю регулюється і регламентується вимогами статутів, наказів і наставлянь. Це поведінка і відношення між людьми, рівними між собою по цілям, способу життя, нормами задоволення, правами і обов’язками, які складають військовий колектив.
Статути вказують на те, як військовослужбовець повинен бути одягнений, як віддавати честь, як стояти, сидіти, питати, відповідати і т.д. Так, наприклад, в Статуті внутрішньої служби ЗСУ говориться, що військовослужбовець повинен дотримуватися правил військової ввічливості і відданню честі, завжди бути по формі чисто і акуратно одягненим. На розкритті цих уставних вимог слід зупинитися більш детально.
В свідомості громадян країни образ воїна вимальовується людиною високої внутрішньої і зовнішньої культури. Важливим елементом зовнішньої краси військовослужбовця є краса його форми одягу. Військова форма гарна своєю доцільністю, кроєм, кольором, високою якістю тканини. Вона підкреслює фізичну красу воїнів, робить менш примітними ті чи інші недоліки фігури. Не випадково говорять, що воєнна форма начебто випрямляє людину, надає їй певну суворість, підтягнутість, молодцюватість.
Суть краси воєнної форми одягу полягає в тому, що вона разом з іншими факторами зовнішньої культури (краса поведінки, особиста гігієна, фізичне вдосконалення) дозволяють виявити красу військовослужбовців, викликати у них почуття задоволення і гордості за свою належність до ЗСУ.
Однак слід сказати, що краса форми ще не вирішує сама за себе проблему зразкового зовнішнього виду. Необхідно суворо дотримуватися встановлених правил і порядку її ношення, а також правил санітарної гігієни, тобто охайності, чистоти одягу та взуття. Слід відмітити, що ці вимоги і якості виконують не тільки утилітарну роль, але і являють собою данню поваги до товаришів по службі, до всіх громадян країни, до прийнятих в нашому суспільстві і армії правил спілкування між людьми.
На жаль, у звільненні, під час відпустки іноді можна зустріти людину в військовій формі, яка своїм виглядом нічого, крім антипатії, викликати не може у оточуючих. Зім’ята шинель, несвіжий підкомірчик, чоботи чи черевики давно не бачили щітку, – на військовій людині нестерпні. Все це є свідченням низької культури військовослужбовця.
В питанні про відношення до свого зовнішнього вигляду є дві крайності. Деякі військовослужбовці демонстративно проявляють байдужість до того, як вони виглядають, намагаються навіть підкреслити свою поведінку певними теоретичними викладками, своєрідною філософією, що головне не в формі, а в змісті. “Принциповим” противникам високої зовнішньої культури протистоять ті воїни, які в прагненні виглядати гарно не залишаються навіть перед такими діями, котрі, як правило, дають зворотній результат. Мова йде про тих, кого не влаштовують наступні правила ношення форми одягу і котрі самостійно “удосконалюють” форму. Ці поліпшення, як показує життя, зводяться до підкорочування шинелі, завуженню штанів, використанню як доповнення до форми різноманітних сумок аж до пляжних та інших предметів.
Зовнішній вигляд людини не може бути нейтральним. Він у тій чи іншій мірі впливає на людей, які нас оточують, до того ж напрямок цього впливу може бути різноманітним. Воїн завжди чисто і охайно одягнений, підтягнутий і молодцюватий, позитивно впливає на людей, викликає в них добрі емоції і, навпаки, людина розпущена, неохайна, яка не слідкує за собою, нічого, крім гидливості і огиди викликати не може.
Чистота і охайність, підтягнутість і стройова виправка, молодцюватість і певна франтуватість, – є елементами, які складають етичне обличчя воїна. Без дотримання цих елементів навіть в гарній воєнній формі солдат чи офіцер не тільки втрачає свою виразність, але й внутрішні військові якості. Брудне обмундирування сприяє розмноженню мікробів та комах, створює доброзичливі умови для будь-яких хвороб.
Військовослужбовець без певної виправки, як правило, некмітливий, йому завжди все заважає. Він спотикається, за все чіпляється, путається в ногах і заважає іншим. Про яку красу тут можна говорити?!
Тому, не можна не погодитися з думками великого педагога О.С. Макаренка, стверджуючого, що зовнішність має велике значення для людини, що важко уявити собі людину неохайною, брудною, щоб він міг слідкувати за своїми вчинками.
В той же час військовослужбовець з відмінною стройовою виправкою, одягнений чисто і по формі, на якому все блищить, завжди зібраний, рухомий, спритний, і ці його якості як найкраще сприяють розкриттю усіх творчих можливостей людини, а, відповідно, і рішенню задач бойової підготовки, укріпленню боєздатності і боєготовності військ.
Таким чином, слід підкреслити, що форма одягу воїна багато в чому зобов’язує. Справа честі кожного з них – берегти честь свого мундиру, практичними ділами примножувати славу ЗС.
В цій області поведінка військовослужбовця навіть в його вияву обмежується певними рамками, вихід за межи яких є не тільки порушенням законів військової необхідності, але також і втратою певних естетичних якостей.
Немає коментарів:
Дописати коментар