Військовий етикет і культура поведінки військовослужбовців у військовій частині та з її межами.
Норми і манери поведінки воїнів не є чимось випадковим. Вони – результат тривалого розвитку взаємовідносин між людьми, воїнами армії і флоту, втілення народної мудрості. В них знайшли своє відображення найбільш доцільні і красиві форми поведінки. Чим вище рівень розвитку культури суспільства, чим більш досконалі його моральні якості, тим моральніша поведінка. Підкреслюючи це положення, слід враховувати і відносну самостійність етикету. Неабияк рідко можна зустріти воїна зовнішньо культурного, з тонкими манерами, стрункого і підтягнутого, а внутрішньо пустого, з низькими моральними якостями.
По мотивам, які лежать в основі поведінки військовослужбовців, правила, норми і манери поведінки можна умовно класифікувати ось як:
По-перше, це правила і манери поведінки, в основі яких лежить передача доброзичливості і поваги до людей, до їх віку та статі, національних традицій та звичаїв. Звільнити місце для людини похилого віку, першому привітати старшого, не виділяти себе з колективу, не чванитися своїми заслугами, – ці та інші правила повинні стати звичайною нормою поведінки більшості військовослужбовців.
По-друге, це ті правила і манери, котрі виражають загальноприйняті уявлення про красу військової людини, її форму одягу, про ту стрункість і зібраність, завдяки яким військовослужбовця можна виділити з тисячі.
По-третє, це велика група правил і манер, в основі яких лежать міркування санітарно-гігієнічного порядку. Такі з них, як правило мити руки перед їжею, не брати хліб з загальної тарілки виделкою, при кашлю та чханні прикривати рот хусткою, не плювати на підлогу і т.д. показують їх практичну доцільність.
Специфіка військової служби полягає в тому, що в умовах армії і флоту регулятором поведінки воїнів крім громадської думки і, головним чином, є вимоги військових статутів і присяги, які мають форму закону.
В відповідності з галуззю застосування тих чи інших правил і манер поведінки військовослужбовців можна виділити наступні з них. Це правила і манери, які характерні для військовослужбовців в сфері ратної праці. Тут більш, ніж в будь-якій іншій галузі, поведінка військовослужбовців регулюється вимогами статутів Збройних сил. Наприклад, згідно Статуту внутрішньої служби і стройового Статуту Збройних сил регламентуються правили і манери поведінки воїнів в шерензі, на заняттях в учбовому класі, на бойовому посту, на польових навчаннях і маневрах, під час тренувань на різного виду тренажерах, під час несіння караульної служби, нарядів, чергувань і вахт.
Потім йде велика група правил і манер поведінки в сфері побуту, тобто в тій галузі служби, де задовольняються їх матеріальні і культурні запити. Ця галузь військового життя настільки широка і багатогранна, що буде доцільно виділити з неї:
Воїн повинен зі зброєю в руках захищати свою Батьківщину, свій народ. Більш того, в повсякденному житті він зобов’язаний виявляти певну повагу, допомагати людям, які її потребують: жінкам, дітям, людям похилого віку, інвалідам і т.д. Треба завжди пам’ятати, що ніщо не дається так легко і не цінується так високо, як ввічливість. Ввічливість – це характерна якість воїна, для якого повага до людей повинна стати повсякденною нормою поведінки і звичним способом спілкування з ними. Більш того, абсолютній більшості з них повинно бути притаманне почуття тактовності і делікатності, тобто надзвичайно тонке і чуттєве відношення до людей. В чому ж виявляється ввічливість? Ввічливість і тактовність виявляється у вчинках, жестах, мові, простоті поведінки, в повазі честі і гідності людини, вона виключає грубі вирази і лайливі слова, беззмістовні мовні звороти, мовну луску.
Ввічлива і тактовна людина завжди і у всіх випадках не буде сидіти розвалившись на стільці в присутності жінки чи людей похилого віку, стояти, засунувши руки до кишень, жестикулювати, голосно розмовляти і т.п. Все це ознаки невихованості і безкультурної поведінки.
Тактична і ввічлива людина ніколи не поставить співбесідника в незручне положення, не допустить безтактовності в оцінці судження іншої людини, тим більш, не підкреслить своєї зверхності.
Військовий етикет відкидає верхоглядство, зарозумілість, манірність, самозакоханість. Їм протистоїть скромність.
Скромна людина не любить вихвалення в свою адресу, проста в поводженні, не відокремлює себе від колективу, компанійська з товаришами, не хизується своїми знаннями і заслугами. Скромність і простота – це краса військової людини, її істинна гідність.
Таким чином, правила, норми і манери поведінки військовослужбовців вироблені багаторічним досвідом існування людського суспільства взагалі і досвідом розвитку й удосконалення військової організації, її специфіки і призначення зокрема. Ці правила і норми носять прогресивний характер, бо сприяють культурному удосконаленню військовослужбовців і обумовлені службовою доцільністю і необхідністю.
Немає коментарів:
Дописати коментар