Кожна нація, кожний народ, зокрема, український, навiть кожна соцiальна група має свої обряди, звичаї, традиції, фольклор, що вироблялися протягом багатьох столiть i освяченi вiками. Але усе це - не є відокремленим явищем в житті народу. Це втiленi в рухи i дiю свiтовiдчуття, світосприймання та взаємини мiж окремими людьми. А цi взаємини i свiтовiдчуття безпосередньо впливають на духовну культуру українського народу, що в свою чергу впливає на процес розвитку народної творчостi. Саме тому обряди, фольклор, народна творчiсть нерозривно зв'язанi зi звичаями народу.
Звичай - правило поведiнки людей, що склалося в процесi їхнього спiвжиття, увiйшло в звичку, побут i свiдомiсть українського народу, певної групи чи всього суспiльства. Звичаї з'явились разом з виникненням людського суспiльства внаслiдок повторювання однакових вчинкiв, якi згодом набули загального значення, стали нормою, що нею керуються у своєму життi. Народнi звичаї, зокрема українськi вiдрiзняються вiд юридичних законiв своїм суспiльним, недержавним характером, а вiд моралi тим, що їхнi норми не потребують кожного разу вiдповiдної оцiнки i виконуються майже автоматично, в силу звички.
Звичка - особлива форма поведiнки людини, яка виявляється у схильностi робити тi чи iншi дiї, що закрiпилися внаслiдок багаторазового його повторення. Психологiчною особливiстю звичних дiй є те, що вони вiдбуваються машинально , без роздумiв i напруження (хоч i за участю свiдомостi). Отже, звички дають можливiсть економити психонервову енергiю , поліпшують i спрощують виконання часто повторюваних дiй.
Звичаї народу - це тi прикмети, по яких розрiзняється народ не тiльки в сучасному, а в його iсторичному минулому. Народнi звичаї охоплюють усi дiлянки громадського, родинного i суспiльного життя. Звичаї - це тi написанi закони, якими керуються в найменших щоденних i найбiльших всенацiональних справах. Звичаї, а також мова - це тi наймiцнiшi елементи, що об'єднують окремих людей в єдиний народ, в одну нацiю. Звичаї вироблялися протягом усього довгого життя i розвитку кожного народу.
Вовкулака - це завжди понурий, завжди чимось невдоволений чоловiк; в день святого Юрiя вiн перекидається вовком, бiгає разом з iншими звiрами по лiсi i має лише опасок на своїй довгiй шиї, а в день зимового Миколи вiн знову перекидається чоловiком. Вовкулака , який був в людськiй постатi, до церкви не ходить, з людьми не вiтається i звичаїв людських не знає.
Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матерi , що вiчно страждає, питає:
Чи ти рано схiд-сонця
Богу не молилась?
Чи ти дiточок непевних
Звичаю не вчила?
Як бачимо з цих слiв Шевченка, привчати своїх дiтей до звичаїв - це такий же великий грiх для матерi, як i грiх не молитися Боговi.
Українська нацiя дуже стара i свою духовну культуру нашi пращури почали творити далеко до християнського перiоду на Українi. I тепер ми маємо у своїх звичаях i обрядах ознаки зустрiчi, поєднання староукраїнської, дохристиянської i християнської культур, що iнодi не можемо розпiзнати, де кiнчається в народних звичаях староукраїнське i де починається християнське. Бо староукраїнське ввiйшло в кров i плоть наших звичаїв, i тепер ми не уявляємо Рiздва без кутi, Великодня без писанки, Святої Трiйцi без клечання, навiть називаємо це останнє свято "зеленими святами". Всi ми вiдзначаємо свято Купала, на "введiння" закликаємо щастя на майбутнiй рiк, на "Катерини" кличемо долю.
Головний звичай кожного народу - це не стiльки святкування, скiльки праця, робота та ще й не в якостi обов'язку, а в якостi звички. Тому український народ i має багато обрядiв i звичаїв пов'язаних з хлiборобством, оранням, бджільництвом: зажинки жнива, обжинки.
За браком мiсця розповімо лише про зажинки. Коли жито, ячмiнь i пшениця дозріють, то господиня бере хлiб-сiль i свiчку та йде в поле зажинати ниву, й вона жне серпом перший сніп пашні, несе його додому й ставить той снiп пiд образами чи у стодолi, де вiн стоїть до кiнця молотьби. Пiзнiше цей снiп обмолочують окремо, зерна з нього святять у церквi, перед засiвом змiшують з насiнням. Соломою з першого снопа годують корiв, щоб не захворiли. Крiм зажинок, робили ще й закрутку, щоб рука лиходiя i знахаря не могла зiпсувати хлiба.
З родинних звичаїв слiд визначити повагу й шану до батькiв, похилих вiком, турботу про дiтей та їхнє виховання, любов мiж батьками, культура взаємин з сусiдами i iншими мешканцями, повага до громадських обов'язкiв.
У ХХ сторiччi з'явилися новi звичаї: шанування свята Мiжнародного жiночого дня, свята Перемоги над фашизмом, святкування Шевченківських днiв, Днiв незалежностi нашої держави та Конституцiї України, Дня Збройних Сил України.
Всi цi стародавнi i новi звичаї, церковнi i громадськi, вiють на серце кожного з нас чарами рiдної стихiї українського незалежного життя i є для душi живучим бальзамом, який сповнює її могутньою силою.
Звичаї тiсно пов'язанi з традицiями. Традицiї - звичаї, порядок, норма поведiнки, погляди, смаки що iсторично склалися i переходять вiд поколiння до поколiння. Слiд сказати перш за все про трудовi традицiї українського народу - землеробськi, скотарськi, промисловi (ремiсницькi), вiйськовi торговельнi. Далi побутовi традицiї - сiльськi та мiськi; вiйськовий побут, їжа та культура її прийняття; одяг чоловiчий, жiночий, взуття та вбрання.
Слiд зазначити окремо культурнi традицiї українського народу в галузi архiтектури, народного образотворчого мистецтва (килимарство, ткацтво, художнє вишивання, художня обробка дерева, писанка, керамiка, настiннi розписи); народна музика (пiсня, дума, духовна (церковна) музика, інструментальна, сольна на бандурi, цимбалах, сопiлцi, скрипцi тощо, хорового народного танцю та народного театру. В незалежнiй Українi з'явилася традицiя "Спiвочого поля".
Належне мiсце серед народнiх традицiй займають вiйськовi традицiї:
- найбiльша святiсть воїна Збройних Сил України - iдея державної незалежностi України;
- велика братня любов до побратима по зброї та глибока пошана до вiйськових, героїчних подвигiв i славної пам'ятi переможцiв за Україну;
- готовнiсть завжди життя своє вiддати для волi i добра українського народу, самостiйної, соборної i незалежної України;
- вiдданiсть конституцiйному обов'язку, вiйськовiй присязi, вiйськова пiдпорядкованiсть, самовiдречення, великодушнiсть, шляхетнiсть, готовнiсть до взаємної допомоги i перестроги, висока дисциплiнованiсть;
- вмiле володiння сучасно технiкою та озброєнням;
Немає коментарів:
Дописати коментар