Ніхто не знає, коли саме і за яких умов людина почала вести суспільний спосіб життя. Але знайдено безліч всіляких доказів, що данне явище притаманне практично всім народам вже протягом багатьох тисячоліть. На відміну від тварин у людини немає природних рудиментів (міцних ікол, кігтів), немає в неї і фізіологічних здібностей, які б забезпечували повноцінне її існування в різноманітних кліматичних умовах, серед жорстокого тваринного світу. Саме через свою фізичну обмеженість люди вимушені були брати в руки камінь або палицю, об'єднуватись у групи з тим, щоб захищати себе і свої родини від лютого звіра, добували їжу, боролися з холодом.
Основним засобом об'єднання людей у цьому контексті постає процес спілкуваня, який є необхідною умовою існування людства, одним з найважлоивіших чинників соціального розвитку кожної людини. Будучи суттєвою частиною будь-якого різновиду людської діяльності, спілкування відображає об'єкивну потребу людей в об'єднанні, співробітництві один з одним, а також є умовою становлення самобутності, цілісності,індивідуальності особистості.
Людина не може жити, працювати, задовольнятисвої матеріальні та духовні потреби, не спілкуючись з іншими людьми. Історично і в процесі індивідуального розвитку людини спілкування є необхідною умовою її існування, одним з найважливіших чинників її соціального розвитку.
Включаючись до того чи іншого різновиду діяльності, людина завжди вступає у відносини з іншими членами суспільства, які з часом можуть перетворитися у стійкі духовні зв'язки. Залежно від їхньої потужності та спрямованості вони можуть бути дружніми, товариськими, діловими, ворожими та ін.
У військовому середовищі ці відносин набувають особливого значення в силу специфіки самої військової служби, яка виявляється у суворій регламентації життя і діяльності військовослужбовців вимогами Військової присяги, стосунків та наказами командирів, начальників.
Діалектика розвитку сучасних ЗС така, що військові колективи все в більшому обсязі оснащуються зброєю та технікою саме групового використання. Це зумовило виникнення потреби в багаторазовому посиленні колективної праці, яка вимагає від особового складу підрозділів та частин виключної чіткості дій, злагодженості, взаємовиручки та дисципліни.
Тому якість виконання службово-бойових завдань підрозділами та частинами безпосередньо залежить від рівня міжособових відносин та морально-психологічного клімату у військовому колективі.
Потрапивши на військову службу, молоді солдати ніби вириваються із звичного соціального середовища. Всі родинні, товариські, ділові зв'язки залишаються у колишньому цивільному житті.
І хоч за допомогою листування. телефонних розмов та рідких зустрічей з близькими ці стосунки підтримуються, все ж вони не в змозі задовольнити постійну потребу людини у спілкуванні, співчутті, у самовиявленні та самоствердженні.
Саме через це вже з перших днів перебування на військовій службі молоді воїн знайомлячись з оточуючими намагаються встановлювати тісні товариські взаємини.
Стає актуальним питання: як знайти людину, на яку можна було б покластися в тяжку годину і розділити хвилини радості. З цього приводу влучно висловився Р.Елерсон: “Єдиний шлях знайти друга – бути ним”
І справді, якщо людина сама поводиться доброзичливо, справедливо та відверто, то в неї є всі підстави отримати таке ж ставлення до себе з боку оточуючих.
Але, на жаль, в реальному житті ми нерідко зустрічаємо зворотній ефект, коли нашу доброту, відвертість підступна людина вважвє за слабкість і на грунті цього будує своє ставлення до нас.
Тому, вибираючи собі друга, необхідно спочатку по можливості розібратися в моральних якостях відповідної людини.
Отже, дружба є невід'ємним позитивним проявом людської природи. Вона унеможливлює самотність, примножує радість і зменшує біль розчарувань та втрат.
Вміння дружити та підтримувати добрі, шановливі стосунки з оточуючими є важливими чинниками створення згуртованого військового колективу.
Уклад військового життя, порядок використання багатьох видів сучасної зброї та техніки, необхідність стійко переносити тяготи служби. враховуючи особливості сучасного бою, - все це спонукає зростаючу залежність кожного військовослужбовця від своїх товаришів як життєву норму, стверджує взаємодопомогу та взаємовиручку.
Статут ЗСУ наголошує (ст. 84): “Солдат повинен виявляти повагу до командирів (начальників) і старших, шанувати честь і гідність товаришів по службі, дотримуватись військової ввічливості, поведінки й привітання”.
Товариська підтримка, готовність кожного, незважаючи на загрозу, прийт на допомогу, братерська турбота більш досвідчених воїнів про молодших у поєднанні з високою вимогливістю один до одного відрізняли наших солдатів в роки ВВВ.
Ось як, наприклад, згадує про це двічі Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант у відставці М.Фомічов: “Зустрічали у нас поповнення дійсно по-товариськи. робили все для скорішого становлення молодих воїнів, швидкого згуртування екіпажів та підрозділів.
Починали ми з того, що знайомили молодих танкістів з бойовими традиціями бригади, корпуса. Потім кожну хвилину відпочинку використовували для навчання. При цьому обстріляні воїни нерідко перекладали на свої плечі тягар турбот фронтового побуту, щоб молодші товариші отримали ще можливість потренуватися на техніці, закріпити навички бойової праці. У ветеранів бригади був тільки одн привілей – бути попереду на найзагрозливішій ділянці. Мужності і стійкості в бою, взаємовручці, дійсному товариству вони навчали молодь особистим прикладом”.
За козацької доби почуття дружби та товариства займало одне з провідних місць у житті Запорізької Січі. Так, козаки мали за честь загинути заради друга. Вони ніколи не залишали пораненого, а коли хтось гинув. то товариство брало на себе оцінку над родиною загиблого.
На важливість міцної військової дружби і взаємовиручки у війську наголошував і видатний полководець О.Суворов. Його крилатий вислів “Сам погибай, а товарища выручай” став невід'ємним принципом кожного воїна його війська.
Військове товариство цементує армійські колективи і в наші дні. Більшість наших воїнів завжди вірні традиціям солдатської дружби.
В експериментальних умовах вони здійснюють вчинки під стать тим, які занесені до героічного літопису нашого минулого.
Немає коментарів:
Дописати коментар