Доведення завдань стосовно організації та методики проведення огляду до всіх керівників структурних підрозділів Міноборони та Генштабу відбулося на розширеному засіданні Експертної комісії Міноборони в листопаді 2008 року. Після чого було визначено та затверджено склад усіх робочих груп і розпочато роботу.
Таку ж роботу було проведено і на науково-практичній конференції Міжвідомчої комісії з питань оборонного огляду, що відбулася 24 січня 2009 року за дорученням Першого віце-прем’єр-міністра України під керівництвом Міністра оборони Єханурова Ю.І. Вона стала першим міжвідомчим заходом огляду, в якому взяли участь члени Міжвідомчої комісії та фахівці, безпосередньо залучені до його проведення. Конференція проходила в Національній академії оборони України, що дозволило довести зміст та методологію огляду до широкого військового загалу.
У ході конференції розглянуто проекти зазначених вище ключових документів з проведення оборонного огляду, які після подальшого доопрацювання були затверджені Першим віце-прем’єр-міністром та його дорученням доведені до всіх учасників. Визначено організацію (на міжвідомчому рівні) виконання першочергових завдань. Прийнято рішення визначити Експертну комісію Міністерства оборони України головним виконавцем розроблення проекту Стратегічного оборонного бюлетеня і надати їй повноваження щодо залучення в робочому порядку до виконання заходів оборонного огляду представників інших органів державної влади, громадських (неурядових) організацій. Крім того, визначено порядок формування і терміни проведення консультативних нарад аналітичної групи Міжвідомчої комісії. Це засідання дало старт роботі всіх учасників огляду за єдиною методикою. Установча нарада аналітичної групи Міжвідомчої комісії з питань оборонного огляду відбулася 22 квітня 2009 року. Всі засідання аналітичної групи проводилися під керівництвом її голови Горбуліна В.П.
На першому засіданні розглянуто матеріали з оцінки безпекового середовища, визначено принципові підходи до визначення сценаріїв планування застосування Збройних Сил України та інших військових формувань, а також організацію роботи аналітичної групи.
У ході подальших засідань розглядалися ключові матеріали, зокрема:перелік імовірних сценаріїв та ситуацій для планування застосування ЗСУ та ІВФ;
тенденції розвитку збройної боротьби на період до 2025 року;
основні тенденції розвитку озброєння, військової та спеціальної техніки; пропозиції стосовно оснащення ЗСУ та ІВФ зразками ОВТ на базі новітніх технологій, терміни їх розробки, виробництва та закупівлі, модернізації наявного озброєння;
функції та завдання ЗСУ й ІВФ щодо гарантування безпеки держави;
вимоги до спроможностей ЗСУ та ІВФ за визначеними сценаріями і ситуаціями планування сил; спроможності ЗСУ та ІВФ на перспективу до 2025 року;
підготовка науково-практичної конференції з питань визначення військово-технічної політики та перспектив розвитку ОВТ;
вимоги до ресурсного забезпечення ЗСУ та ІВФ і стан опрацювання його прогнозних показників на довгострокову перспективу.
2. Аналіз безпекового середовища навколо України, викликів та загроз у воєнній сфері на довгострокову перспектив
Безпекове середовище визначає воєнно-політичну необхідність розбудови оборонної сфери держави, і тому в ході огляду його оцінка на міжвідомчому рівні опрацьовувалася в першу чергу. Аналіз включає загальну оцінку воєнно-політичної обстановки навколо України, стосунки з міжнародними безпековими організаціями, визначає наявні та потенційні виклики і загрози у воєнній сфері. Не залишилися осторонь такі актуальні питання як зростання міжнародної конкуренції за доступ до природних, технологічних та інших ресурсів; посилення боротьби в інформаційній сфері для нав'язування вигідних певним державам власних ідеологічних імперативів та інтересів і створення в такий спосіб підґрунтя для завдання шкоди системі національної безпеки України; наявність гуманітарних проблем довкола України і в державі; збереження небезпечних тенденцій щодо поступової руйнації встановленого режиму роззброєння та контролю над озброєнням, затягування процесу вирішення придністровського, абхазького та осетинського конфліктів; базування на території України іноземних військових формувань тощо.
Опрацьований аналітичною групою матеріал на цей час проходить додаткове вивчення в Міністерстві закордонних справ та інших державних установах.
Проведено також аналіз тенденцій розвитку збройної боротьби на період до 2025 року, який указує, що цілі, масштаби та характерні риси майбутніх війн і воєнних конфліктів будуть характеризуватися розширенням просторового розмаху збройної боротьби, перетворенням усіх трьох середовищ у єдиний глобальний театр воєнних дій з виходом в космічний простір, освоєнням морських глибин, збільшенням динамізму та швидкоплинності воєнних дій. Бойові дії будуть розповсюджуватися на всю територію держави, фактично зникне чітке розмежування понять “фронт”, “лінія фронту”, “резерви”, “оперативна побудова і ешелонування військ”, “тил”, а також різниця (щодо втрат) між військами (силами) і населенням країни. Спостерігається стійка тенденція до збільшення тривалості підготовки до воєнних дій з одного боку і до зменшення їх тривалості з іншого. Зміни характеру збройної боротьби вимагають трансформації збройних сил. Особливого значення набуває розвиток сил загального призначення, створення стратегічних наступальних та оборонних засобів ураження у звичайному оснащенні. Підготовка таких сил спрямовується на готовність до дій у складі міжвидових формувань. Скорочується чисельність особового складу з одночасним збільшенням (збереженням) за рахунок якісних параметрів бойових можливостей військ. Підвищується їх стратегічна мобільність. Активно розвиваються сили і засоби спеціальних операцій, інформаційної та психологічної боротьби. Стратегічне неядерне стримування потенційного противника шляхом створення реальної загрози невідворотного нанесення йому непоправних утрат набуває в перспективі особливого значення. На основі зазначеного вище сформовано підхід до класифікації майбутніх війн і збройних конфліктів, до участі в яких мають бути готові Збройні Сили України.
3. Опрацювання сценаріїв та ситуацій застосування ЗСУ та ІВФ
Для визначення обрису майбутніх ЗСУ та ІВФ опрацьовано ймовірні сценарії розвитку обстановки, що потребуватиме їх застосування, а також вимоги до цих формувань. Сценарії враховують нинішній та перспективний воєнно-політичний статус держави, міжнародні зобов’язання України, характер майбутніх збройних конфліктів, а також інші впливові чинники.
Аналітичною групою запропоновано для визначення майбутнього обрису Збройних Сил 11 сценаріїв, у яких певною мірою відповідно до чинного законодавства можуть залучатися Збройні Сили та інші військові формування. Їм для спрощення умовно можна дати такі назви: “збройна агресія проти України”, “боротьба з тероризмом”, “нейтралізація тиску на Україну”, “подолання внутрішньої нестабільності”, “ускладнення на кордоні”, “подолання наслідків природного лиха”, “подолання наслідків техногенних катастроф”, “боротьба з організованою злочинністю”, “підтримання регіональної стабільності, участь у міжнародних операціях”, “забезпечення безпеки громадян за кордоном”, “надання військової допомоги”. Для деталізації розвитку ймовірних подій у рамках кожного сценарію опрацьовувалися відповідні ситуації. Опис сценаріїв наведено в “паспорті сценаріїв”.
У кожному сценарії одній з установ Сектора безпеки і оборони відводиться провідна роль. Збройні Сили таку роль відіграють тільки в трьох сценаріях, проте в інших вони беруть участь. Таким чином, сценарії та ситуації стають свого роду “предметною базою” для побудови системи взаємодії всіх складових Сектора безпеки і оборони.
4. Визначення необхідних спроможностей для нейтралізації наявних та потенційних загроз і викликів
На основі опису кожної ситуації визначено вимоги до спроможностей ЗСУ та ІВФ, які узагальнюються для кожного сценарію, а потім і за всіма сценаріями. У результаті сформовано певну кількість взаємопов’язаних та сумісних спроможностей, які дозволяють гнучко та швидко адаптуватися для реагування як на поточні, так і ймовірні загрози.Особливу увагу приділено спроможностям, які сприяють запобіганню конфліктам, підтриманню миру та регіональної стабільності, забезпеченню ефективного управління у кризових ситуаціях, пов’язані з реагуванням на асиметричні загрози, а також на стихійні лиха та технологічні катастрофи. При цьому військові заходи мають бути підтримані політичними, економічними механізмами, спиратися на широку громадську підтримку. Акцентовано також увагу на вимогах щодо швидкості реагування на кризи всіх складових Сектора безпеки і оборони. Передбачається, що певна частка Збройних Сил має бути спроможною до розгортання в стислі терміни.
Вимоги до основних оперативних спроможностей військ (сил) включають такі категорії як “готовність військ (сил)”, “розвідка”, “розгортання та мобільність”, “застосування військ (сил)”, “управління та зв'язок”, “логістика”, “живучість та захист військ”.
При цьому враховано, що скоординовані дії всіх складових Сектора безпеки і оборони можливі тільки за наявності простих і ефективних механізмів прийняття рішень на державному рівні, а також належного фінансування діяльності ЗСУ та ІВФ у кризових ситуаціях.
5. Визначення перспективного обрису Збройних Сил
На основі отриманих даних відпрацьовано необхідні оперативні можливості й орієнтовний (необхідний) перспективний обрис Збройних Сил та інших військових формувань на довгострокову перспективу. Його досягнення пропонується здійснити проведенням взаємоузгоджених і всебічно забезпечених необхідними ресурсами заходів у три етапи:
перший – 2010-2015 роки – збереження можливостей для відновлення боєздатності Збройних Сил України, підтримання в умовах фінансово-економічної кризи і посткризового стану мінімально допустимого бойового потенціалу Збройних Сил та можливостей інших військових формувань України;
другий – 2016-2020 роки – відновлення боєздатності Збройних Сил України, початок сталого розвитку Сектора безпеки і оборони;
третій – 2021-2025 роки – розвиток Збройних Сил України та інших військових формувань, досягнення основних показників нового їх обрису.
На жаль, реалістичність вироблених пропозицій є досить умовною через невизначеність на державному рівні прогнозних показників видатків для потреб оборони на середньостроковий та довгостроковий періоди та неопрацювання Міжвідомчою комісією узагальненого матеріалу інформаційно-аналітичної бази оборонного огляду. Складнощі економічної ситуації в державі на цей час не дозволили виконати як доручення Кабінету Міністрів України, так і відповідний Указ Президента щодо надання прогнозних показників фінансування оборонної сфери. Сьогодні це є основним викликом для проведення оборонного огляду в Україні. Саме тому організаційно-аналітична група для продовження проведення огляду визначила орієнтовні фінансові показники, які після отримання офіційних буде уточнено.
6. Опрацювання напрямів військово-технічної політики держави
Визначення реалістичної військово-технічної політики держави залишається одним з основних завдань, яке до цього часу вирішувалося фрагментарно. Навіть незважаючи на успішну реалізацію окремих проектів озброєння, у тому числі на експорт, закупівля його для власних ЗС через брак коштів здійснювалася дуже обмежено.
За підсумками напрацювання аналітичної групи та обговорення в рамках міжвідомчої науково-практичної конференції “Про перспективи оснащення Збройних Сил України та інших військових формувань сучасними озброєнням, військовою та спеціальною технікою на період до 2025 року” визначено принципові напрями військово-технічної політики. Робота продовжується. З надходженням прогнозних показників фінансування рекомендації набудуть більш реалістичного змісту.
7. Збалансування потрібних спроможностей з наявними ресурсами держави й опрацювання реалістичного майбутнього обрису ЗСУ та ІВФ
Така робота розгорнута на базі орієнтовних прогнозних показників фінансування, які опрацювала організаційно-аналітична група Міноборони. На цей час зрозуміло, що ЗСУ можуть вийти з кризової ситуації тільки за умови збільшення більш ніж у 2 рази (у порівнянні з 2009 р.) їх фінансування.
За кількістю військовослужбовців ЗС України є найменш чисельними в Європі (за відсотком до чисельності населення - 0,33%). Подальше їх скорочення матиме значні негативні безпекові, економічні та соціальні наслідки.
З надходженням прогнозних показників фінансування оборони розрахунки будуть уточнені, а також визначено принципово нові підходи щодо утримання та розвитку Збройних Сил, які зараз опрацьовуються. У цьому контексті до переліку викликів огляду слід додати ще один –неготовність політичної еліти усвідомити, що інвестиції в розвиток ЗС, оснащення їх сучасним озброєнням та військовою технікою також спрямовані на розвиток економіки держави, підвищення освітнього, духовного рівня її громадян та їх патріотичного виховання. Саме тому в минулому році ми мали найменші видатки для Збройних Сил - 8,4 млрд. грн., що означає 3685 грн. (!) на місяць з розрахунку на одного військовослужбовця/цивільного. І ці кошти на все: грошове утримання, харчування, підтримання технічного стану ОВТ, бойову підготовку, польоти авіації, виходи в море кораблів, утримання інфраструктури!
8. Інтегрування спроможностей усіх складових Сектора безпеки і оборони для максимально ефективного вирішення завдань оборони держави; створення обрису системи управління державою у кризових ситуаціях
Сьогодні рівень співробітництва “по горизонталі” всіх провідних виконавців оборонного огляду є цілком задовільний. Робочі групи підтримують скоординовану співпрацю. Ефективно працює аналітична група Міжвідомчої комісії. Постійний моніторинг заходів огляду та розгляд пропозицій з серпня 2009 року здійснюється у форматі щотижневих консультативних нарад ключових учасників оборонного огляду на базі Національної академії оборони під керівництвом директора Департаменту воєнної політики та стратегічного планування Міністерства оборони Корендовича В.С. Такі наради стали дієвим механізмом координації зусиль та відпрацювання взаємоузгоджених документів.
Сьогодні ми всі переконані, забезпечення обороноздатності держави може бути здійснено за рахунок більш ефективного зосередження зусиль усіх складових Сектора безпеки і оборони. Це можливо тільки при умові вдосконалення системи управління державою в кризових ситуаціях шляхом долучення до цього завдання Ради національної безпеки і оборони в рамках оборонного огляду.
Варто також зазначити, що оборонний огляд став пріоритетним заходом міжнародного співробітництва. Усі звернення Української сторони до закордонних партнерів щодо отримання експертної допомоги або відповідного навчання наших фахівців мають позитивний відгук. Ми особливо вдячні нашим колегам з Болгарії, Великої Британії, Естонії, Литви, Польщі, Словаччини, США, Угорщини, Франції, ФРН, Женевського центру демократичного цивільного контролю над збройними силами за надану допомогу.
Оборонний огляд отримав належну увагу в рамках програми НАТО “Партнерство заради миру”, Комісії Україна-НАТО та Спільної робочої групи високого рівня з питань оборонної реформи.
Проведення огляду припало на період економічної кризи та загострення кризових явищ у розвитку Збройних Сил. Перше значно ускладнило опрацювання Мінекономіки та Мінфіном прогнозних показників фінансування оборонної сфери на довгострокову перспективу. Зазначений чинник призвів до зриву термінів проведення огляду. З іншого боку, з урахуванням внутрішньої політичної ситуації, пов’язаної з президентськими виборами, продовження термінів завершення огляду є цілком об’єктивним і не завдасть шкоди.
Наведені чинники ще раз переконують нас, що оборонний огляд було розпочато вчасно. Подолання економічної та політичної кризи в державі вимагає від нас створення реалістичного оборонного планування на довгострокову перспективу та забезпечення розвитку Збройних Сил України. Це, у свою чергу, сприятиме розвитку національної економіки, зміцненню безпеки держави, патріотичному вихованню її громадян. Проведена в рамках огляду робота створила всі передумови для того, щоб його мета була досягнута.
Немає коментарів:
Дописати коментар