У цілому знайомство з життям, побутом культурою українського народу різних регіонів нашої держави сприяє розширенню кругозору військовослужбовця, виробленню у них почуття причетності до вирішення завдань подолання негативних явищ у соціально-економічній сфері, готовності зробити особистий внесок в справу розвитку усіх куточків української землі, надійно захищати інтереси рідної держави.
ПОЛІССЯ
Цей регіон має ще назву Північного або Польсько-Волинського. До нього належить: Волинська (крім південно-західної її частини), Рівненська, північна частина Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської та Хмельницької областей. Поділяється Полісся на три територіальні групи: лівобережна, центральне і західне, а також має дві етнографічні групи, Поліщуки – українці і литвини (ті, хто в давнину належав Литовський державі).
Жінки носили білі хустки, чоловіки – повстяні шоломи або смушкові шапки. Останні традиційно носили сорочку поверх штанів, а болота стали причиною збереження личаків, які носили і чоловіки і жінки.
КАРПАТИ
У Карпатському регіоні є три етнографічні групи: лемки, бойки і гуцули.
Народний одяг лемків має специфічні риси, що лишилися, вірогідно, з князівської доби – плащоподібна чуга з широким коміром та шнурками. Інші стародавні види одягу: сіряк, лейбик, опанча, сірман (одяг з пелериною). Культурно-побутові особливості населення Закарпаття позначені деяким впливом сусідніх народів, наприклад, верхній одяг з ворсу вуня поширений також серед угорці.
Бойки (верховинці) живуть вибірково на Івано-Франківщіні, Львівщині і в Закарпатський області.
Особливістю зовнішнього виду бойківський жінок і чоловіків було носіння розпушеного волосся. Одежа дуже часто, зокрема, жіноча, нагадувала лемківську та болгарську, наприклад, сердак. Сорочка складається з двох частин: верхня, дуже коротка, відокремлена від нижньої – подолки. Чоловічий сердак довший від гуцульського, з вусами, більше схожий на свиту.
Гуцули живуть на півдні трьох районів Івано-Франківщіні, у двох районах Чернівецької області та переважно в Рухівському районі Закарпатської області.
Типові гуцульські прикраси клокічкі – намисто з плодів, яке носять як жінки, так і чоловіки. Можливо, в давнину воно було ритуальне або оберегом. До цього часу зберігалися на раквиці (браслети), чильця (налобні прикраси), згарди (литі з металу хрести, нанмзані на ремінець). Лише у гуцулів, зберігся плащевидний ритуальний одяг нареченої гугля, які нагадує давньоруське корзно. Особливості і гуцульські штани: холоші вишивають із зворотного боку яскравої вовною, а потім вивертаються вишивкою наверх. Сорочка носиться поверх штанів. Жінки носили в холодну пору року доколінниці (на кшталт штанів), головні перемітки – убруси, а також безрукавний одяг, який називався гуня. манта, чуга. Святковою була дівоча налобна прикраса схожа на давньоруськи рясна.
Етнографічний район Карпат і Прикарпаття має ще історичну назву Галичина. У X-XI ст. вона входила до складу Київської Русі. У XII ст. тут було Галицьке князівство, а у XIII- XIV cт. – Галицько-Волинське. Нині Галичиною прийнято вважати території Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей. Галицьке Прикарпаття є перехідним етнографічним районом між Карпатами та Поділлям. Зберігаючи основні риси культури, спільні з населенням Карпат, воно має і свої оригінальні особливості. До наших днів у Чернівецький області збереглися хати – мазанки, на Тернопільщині – садиби на кількох терасах. Це – як на Поділлі.
Жінки тут не носять керсета, а замість нього була коротенька безрукавка – камізелька. Чоловічій одяг – полотнянка, опанча з відлогою – особливо не відрізнявся від подільського.
У цьому регіоні можна виділити дві етнографічні території: Буковину і Покуття, які мають свої локальні особливості.
Чоловіки-буковинці носять широкі шкіряні пояси та торбинки через плече, як і гуцули. Жіночі сорочки двох типів: тунікоподібна та молдавська. Запаска називається горбаткою. Вечірній одяг – кирся або манта.
Особливості Покуття мають багато спільного з Буковиною та Гуцульщиною, проте, є і оригіналці риси. Одяг відрізняється від гуцульського і буковинського переважно візерунками, вишивками, але не кроєм.
ПОДІЛЛЯ
Поділля відомо в українських літописах під назвою Пониззя, тобто, "Русь нижня". Нині це території між Південним Бугом і Дністром: Вінницька область, південь Хмельницької і Житомирської, північ Одеської, східні частини Чернівецької і Тернопільської областей.
Одяг подолян надзвичайно барвистий і мабуть, найбагатший у різноманітності візерунків. Жіноче вбрання складається з таких елементів, як сорочка, спідниця або плахта, фартух, пояс або крайка. Голову жінки пов’язували наміткою або рантухом. Чоловічі сорочки були тунікоподібні з високим стоячим коміром, взимку жінки і чоловіки носили кожухи з приталиної спинкою, вишиті кольоровим шовком.
СЕРЕДНЯ НАДДНІПРЯНЩІНА
Цей регіон ще називається центральної Україною або Подніпров’ям. Сюди належать південні райони Київщини і Чернігівщини, південно - західні райони Полтавщини, північні – Кіровоградщини Черкащини та північно-західні райони Дніпропетровщини. Це території, де найактивніше відбувалися процеси етнічного формування українців.
Жіночій одяг тут класичний: свита, юпка, кирея, кожух, кофта, плахта, запаска. Чоловічій одяг: жупан, безрукавка, різного роду куртки.
СЛОБОЖАНЩИНА
До слобідської України входять східні області: південь Сумської, Харківська, Луганська, Донецька, східні райони Полтавщини і північ Дніпропетровщини. Одяг відрізняється жіночими сорочками, плахтами. Чоловічій одяг мав сої особливості: верхній суконний одяг для негоди називався лига, носили взимку смушеві шапки, а влітку солом’яні брилі. На сході регіону (російський вплив) носять сарафан, чоловічій кафтан тощо.
ПІВДЕНЬ
До південного регіону належать Запорізька, Херсонська, Миколаївська області, південь Дніпропетровської та Одеської областей, а також Крим.
Одяг південного регіону України відзначається поєднанням найкращих рис народного вбрання з елементами міської моди. Жінки носили приталині кофти, дуже рясні спідниці, фартухи, безрукавки. Чоловіки – вишиті з переду сорочки заправлені в штани.
Немає коментарів:
Дописати коментар