У Західній Європі лідерами за рівнем тероризму вважаються Іспанія і Північна Іірландія. В Іспанії це явище пов’язано в основному з діяльністю баскського визвольного руху «Батьківщина і Свобода» (ЕТА) - добре озброєної і згуртованої організації, що веде з кінця 50-х років ХХ ст. боротьбу за автономію. ЕТА вчиняє вибухи бомб на комерційних і урядових об’єктах, час від часу провокує терористичні акти проти сил державної безпеки, а також місцевого та іноземного бізнесу. Розповсюдженою формою здобування коштів для існування є вимогання так званого «революційного податку» за заручників. Жертвами терористичних актів з боку ЕТА стали близько 300 чоловік.
У Північній Ірландії діє «Ірландська республіканська армія» (ІРА), яка виникла у 1919 році як військове крило партії Шін Фейн, що боролася за єдину Ірландію. Країна так і залишалася поділеною, і бойовики ІРА перейшли до терору, але лише після того, як відбулися напади на котолицьке гето у місті Белфаст. З 1969р., коли для підтримання закону і порядку до Ольстеру ввійшла британська армія, почалася найтриваліша в історії Європи криза, що знищує і сьогодні безліч людей. Всього за період існування ІРА у результаті терористичної діяльності загинуло понад 5000 людей.
Активно діяли терористи і в Італії. Насамперед, мова йде про всесвітньо відомі «червоні бригади», які у 1978 р. викрали і вбили екс-прем’єра Італії та лідера Християнської партії Альдо Моро. Сьогодні більш серьозну увагу у спецслужб Італії викликає діяльність правих екстремістів та мафії. Відомо, що від рук мафії в Італії лише за повоєнний період загинули понад 10 тисяч чоловік.
Не минула проблема тероризму і ФРН. Однак сьогодні ця проблема дещо вщухла завдяки припиненню активної діяльності лівоекстремістської організації «Роте армеефракціон» (РАФ).керувала РАФ знаменита терористка Ульріка Майнгофф. Вона намагалась насиллям наблизити світову революцію. Жертвами рафівців стали близько 1000 людей. У 1999 році її керівництво виступило із заявою, у якій критично оцінило насліджки зроблених терористичних актів і визнало повний провал збройної боротьби проти держави і його підвалин.
В даний час уряд ФРН має справу з організаціями - спадкоємицями РАФ, що усе-таки мають намір використовувати терористичні методи боротьби. Найнебезпечнішим вважається угруповання «Антиімперіалістичний осередок опору імені Надії Шебадах». На її рахунку кілька вибухів штаб-квартир політичних партій, будинків політичних діячив.
Велику стурбованість уряду ФРН викликають дії правих екстремістів. Сьогодні об’єктом насильства з боку неофашистів є винятково іноземці, насамперед ті, хто намагається знайти у ФРН політичний притулок.
В данний час актуальною для ФРН задачею стає боротьба проти міжнародного тероризму. У цьому зв’язку федеральна розвідувальна служба (ФРС) орієнтована на ведення розвідувальної діяльності на Близькому ті Середньому Сході, насампенед, проти екстремістського угрупування «Хамас».
До числа країн, найбільш чутливих до тероризму, входить Франція, що володіє досвідом боротьби як з ним, так і з його причинами. Як приклад можна привести політику у відношені корсиканських націоналістів. Не дивлячись на те, що сепаратистів офіційно підтримує менш 10% населення острова, вони впливають на його життя. Їхні озброєні групи тримають у страху місцевих підприємців, стягуючи «революційний податок» на фінансування своїх акцій. За останні 10 років на острові було вчинено понад 3 тисячи терористичних актів. Спочатку бойовики улаштовували вибухи, що наносили тільки матеріальний збиток, потім конкуренція між різними рухами націоналістів вилилася у відкриту війну, в результаті якої почали гинути люди.
Франція, що традиційно має інтереси в арабському світі, наприклад, в Алжирі, зіштовхується в останні роки з різким ростом ісламського тероризму. На французькій території лише в 1995 році відбулася серія терористичних актів, загинуло близько 10 і було поранено більш 180 чоловік. Ще троє загинули і 92 поранено в результаті вибуху в паризькому метро в грудні 1996 року. Відповідальність за здійснення цих терактів узяла на себе алжирська «Озброєна ісламська група», яка домагається від Парижу зміни ставлення до алжирського керівництва. До подібного роду екстремізму, на думку французького уряду, може бути тільки один підхід: скоординовані дії різних служб безпеки та поліції і постійна пильність.
Україна також має сумний досвід терористичних дій: у 1902 році - замах на харьківського генерал - губернатора; 12 квітня 1908 року - вбиство Мирославом Січинським автсрійського намісника Галичини графа Анджея Потоцького; у 1931 році вбивство польського сенатора Тадеуша Голуфка у Трускавці; в червні 1934 року - вбивство у Варшаві бойовиками ОУН міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького, у 1947 році - вбивство письменника Ярослава Галана у Львові та ін. Відомим терористичним угрупованням була Українська Військова організація (винивкла у 1921 році), на рахунку якої було близько 200 жертв. Серед найвідоміших терактів цієї організації - вибух на цвинтарі «Орлята» у Львові в листопаді 1928 року, напад на «Тарги всходні» у Львові в 1929 році, напад на пошту в м. Городок Ягайлонський (біля Львова) у листопаді 1932 року тощо. За часи незалежності Україна «збагатила» свій сумний досвід; були вбиті народні депутати
В. Бойко (1992), Є. Щербань (1996), екс-голова Національного банку В.Гетьман (1998), редактор газети «Вечірня Одеса» Б. Дерев’янко (1997) та ін.
Наш північний сусід - Росія з царських часів зштовхнулася з проблемою тероризму. У період між 1900 і 1917 роками в Росії загинули 9 генерал-губернаторів, 6 міністрів, премєр-міністр, три члени царської родини. Після Жовтневої революції тероризм перетворився у повсякденну практику. Мільйони людей стали жертвами «червоного» та «білого» терору. З понад 300 членів царської родини живими залишилися лише 15. За роки радянської влади спецслужбами було проведено низку вдалих терактів: ліквідацію Кутепова, Коновальця, Троцького, Скоропадського, Бандери та ін; викрадання за кордоном генералів Краснова, Шкуро, Власова, Буняченка, Грекова, полковника Василя Вишиваного, лідера російського фашистського руху К.Родзаєвського тощо.
Після розпаду СРСР Росія з часів першої чеченської війни зіткнулася з цілою низкою терористичних актів. Терористична акція Ш. Басаєва у Будьоновську змусила уряд Росії піти на переговори з чеченською стороною. Росія була в шоці від зухвальства і жорстокості доморощених терористів, здатних на найстрашніші злочини. У результаті терористичних актів в Армавірі і П’ятигорську загинуло 4 і отримали поранення 100 чоловік. Осінь 1999 року стала апофеозом тероризму в Росії: підриваються житлові будинки у двох «спальних» районах Москви, дагестанському місті Буйнакську, Волгодонську Ростовської області. Чеченські бойовики проникають на територию сусіднього Дагестану. Загинули тисячі людей. У суспільстві формується усталена думка про необхідність найрішучої боротьби з тероризмом.
На Африканському континенті, з точки зору боротьби з тероризмом, складною залишається обстанока в Алжирі, де з моменту військового перевороту в січні 1992 року не припиняється насильсьво. За даними американської преси, у ході бойових дій між урядовими військами й озброєними формуваннями ісламських екстемістів загинуло більш 50 тис. чоловік. Причому населення страждає не тільки в результаті терактів, але й від операцій сил безпеки, а також страт, проведених без суду і слідства урядовими військами й ісламістами.
Складною є обстановка в другій африканській державі - Єгипті. Дуже резонансними були вбивство у 1981 - му президента Анвара Садата, а також невдалий замах на президента Хосні Мубарака у м. Аддіс - Абеба у 1995 році. Кількість людей, вбитих фундаменталістами в Єгипті, перевищила тисячу чоловік. При цьому, всі злочини спрямовуються на підготовку умов для захоплення влади з наступним встановленням в країні теократичної форми правління і клерикального режиму ісламської республіки. Керівництво Єгипту з початку 90-х років висунуло гасло «Викорінити зло», маючи на увазі терор ісламських екстремістів. Практично кожні два тижні єгипетські засоби масової інформації повідомляють про арешти активістів і прибічників заборонених в країні організацій, таких, як «Брати - Мусульмане», «Аль - Гамаа аль - ісламі», «Аль - Джихадаль - ісламі» і судових процесів над ними. За даними міністерства внутрішніх справ, з 1992 року, після спалаху ісламського екстремізму в країні, сили безпеки арештували понад 3 тисячи чоловік. Тільки у березні 1996 року було схоплено майже 100 фундаменталістів. Перед судом предстали 33 бойовика, з яких десятьом загрожувала смертна кара. Всього ж в єгипетських в’язницях перебуває не менше 12 тисяч засуджених за тероризм.
Без малого 50 років об’єктом екстремістських дій ісламістів служить Ізраїль. Терористичні акти у відношенні до його громадян вчиняють в основному активісти палестинського руху «Хамас» і фундаменталістської організації «Аль - Джихад аль - ісламі». В сучасних умовах чергового палестино - ізраїльского протистояння, насамперед, ці організації підготували численні акти терористів-камікадзе на території Ізраїлю. Боротьбу з тероризмом в Ізраїлі очолює оперативний штаб, до якого входят представники армії і спецслужб, у тому числі служби зовнішньої розвідки «Моссад». Завдання штабу - об’єднувати і координувати всі дії, включаючи проведення спеціальних операцій за межами країни. При цьому, головна увага приділяється розвідці з метою попередження терористичних актів.
Терористична діяльність характерна і для азіатьких країн. Тривалий час властям Індії не дає спокою організація сикхів, жертвами яких у 1947 році став Мохандас Карамчанд (Махатма) Ганді та у 1984 році - прем’єр-міністр Індіра Ганді. Великою масштабністю відрізняються терористичні акти, які здійснюють тамільскі сепаратисти «Тигри визволення Таміл іламу» (ТВТІ) у Шрі - Ланці. У січні 1996 року в результаті вибуху в будинку Центрального банку у м. Коломбо було вбито 91 людину і поранено 1,4 тисячі. У липні того ж п’ять тисяч бойовиків зненацька атакувавши табір урядових військ, знищили 1,2 тисячі військовослужбовців. Трохи пізніше диверсія «тигрів» у пасажирському поїзді в районі м. Коломбо унесла життя 78 людей і залишила 600 чол. каліками. Всього ж за період з 1983 по 2000 рік тут загинуло в результаті терористичної діяльності загинуло 37 тисяч чол. Дуже активно діє на Філіпінах ісламське угруповання «Абу Сайяф» («Носій меча»), яке щотижня вчиняє терористичні акти в Мінданао - від вибухів і грабежів до викрадення людей і вбивств. За даними преси, з 1972 року у країні вбито понад 50 тисяч людей. Серед найвідоміших терактів в Азії слід сказати про загибель прем’єр-міністра і президента Пакістану Зулофікара Алі Бхутто (1978), вбивства двох президентів Афганістану - Нурі Мухаддеда Таракі і Хайфізулли Аміна (1979), президента Південної Кореї Пака Джон Хі (1979), прем’єр-міністра Пакистану Зія Уль Хака (1988) та ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар