Результати бойових дій червоноармійських формувань залежали не лише від рівня військового мистецтва, ефективності озброєння та техніки, а й від високих бойових і моральних якостей військовослужбовців, їхнього патріотичного духу, глибокої віри у неминучість визволення Батьківщини й перемоги над загарбниками. В Збройних Силах для цього багато зробили командири, партійно-політичні органи.
Відчуваючи смертельну небезпеку, суспільство зуміло згуртуватися, відсувалися на задній план ідеологічні канони і стереотипи, а найважливішим ставала зразкова праця, інша патріотична діяльність, що відповідала суворим реаліям тих часів і гармонізувала життя республіки з напруженим ритмом усієї країни. На фронті і в тилу не часто говорили про патріотизм, хоч він проявлявся у подвигах і важких буднях, високій особистій, колективній і загальній відповідальності за справу, долю держави та її майбутнє. Звільнення України, перемоги у війні не відбулося б без віри людей у себе, свій народ і свою державу. Це почуття і впевненість витікали з громадянського обов’язку людини, яка, керуючись принципом “Все для фронту, все для перемоги”, переводила економіку на воєнні рейки. І для цього багато зробила Україна. У східні регіони Радянського Союзу було вивезено 550 великих промислових підприємств, що складало близько половини всіх виробничих потужностей, введених у дію в тих районах. Туди ж евакуйовані 3,5 млн. людей, в тому числі цілі наукові установи, висококваліфіковані інженерно-технічні кадри.
Визволителями України і творцями Перемоги були прості люди різних національностей, трудівники і воїни, яких необхідно згадувати поіменно, бо вони своєю доблестю і самопожертвою заслужили повагу у наших помислах і справах, історичній пам’яті народу. В боях розкривався талант полководців М.Ф.Ватутіна, Р.Я.Малиновського, І.Д.Черняховського О.М.Василевського, А.І.Єременка, К.С.Москаленка, І.С.Конєва, К.К.Рокосовського, та інших. Більшість з 15 фронтів очолювали полководці українського походження. Багато українців командували арміями, корпусами і дивізіями. За роки війни більше 11,6 тис. воїнів отримали звання Героя Радянського Союзу, кожен п’ятий з них і третина кавалерів бойових орденів і медалей – уродженці України. Троє українців Героїв Радянського Союзу одночасно стали повними кавалерами ордена Слави. Із 12 міст-героїв – 4 знаходяться в Україні. Серед живих і полеглих визволителів України, удостоєних звання Героя Радянського Союзу, 2598 росіян, 668 українців, 69 білорусів, 62 грузини, 35 вірмен, 33 узбеки, 30 казахів, 17 азербайджанців, загалом представники 43 національностей. Характерним для Великої Вітчизняної війни було те, що масовий героїзм на фронті і в тилу знаходились поруч з трагізмом. Перший повітряний і танковий тарани, велика танкова битва в районі Луцька-Броди-Рівне відбулися на українській землі.
Закінчення Другої світової війни призвело до великих змін геополітичної ситуації у світі, зокрема у Центральній та Східній Європі, де з’явилися ряд дружніх до СРСР держав. Уряд України підписав угоду з Польським комітетом національного визволення (вересень 1944 р.) про взаємну добровільну репатріацію населення. Західноукраїнські землі відійшли до складу України. Згідно з Ялтинськими домовленостями договір між Радянським Союзом та Польщею (16 серпня 1945 р.) закріпив остаточні польсько-українські кордони. Радянсько-чехословацький договір (25 червня 1945 р.) про Закарпатську Україну визначив спільний кордон між СРСР і Чехословаччиною, обумовив характер обміну населенням у прикордонні. Соборизація етнічних українських земель у складі УРСР стала важливим аспектом зовнішньої політики Радянського Союзу.
Зробивши великий внесок у розгром фашизму, Україна дістала повагу та визнання світового співтовариства, стала повноправним членом і одним із співзасновників Організації Об’єднаних Націй. Пленум установчої конференції по створенню цієї організації у квітні 1945 року, який проходив у Сан-Франциско, запросив уряд України направити свою повноважну делегацію, яка мала взяти участь у виробленні та підписанні Статуту ООН у червні 1945 року. Радянська Україна на той час не була незалежною і самостійною державою, але об’єднання українських земель в єдиній країні формувало умови для втілення в життя української національної ідеї. “Волю України наближали радянські воїни у засніжених полях Підмосков’я, в окопах Сталінграду, у гігантських танкових зіткненнях Курської дуги.
Визволення України яскраво продемонструвало мужність і героїзм народу, його готовність до самопожертви у найтяжчі часи. Вітчизняний солдат вистояв і переміг грізного ворога.
Немає коментарів:
Дописати коментар