Конституційний статус та завдання Збройних Сил України.

Конституція України визначає місце і роль Збройних Сил у системі української державності, що визначаються головним призначенням, яке покладається на Збройні Сили України – «оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності»[1].

Важливим засадами діяльності Збройних Сил, закріпленими в Конституції України, є:

обов’язок усіх громадян України по «захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України» та порядок проходження військової служби (ст. 65);

 конституційний порядок «затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України» (п. 22 ст.85, п. 17 ч. 1 ст. 92)

порядок «схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України» (п.23 ст. 85; п. 2 ч. 2 ст. 92);

конституційні повноваження Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України та Голови Раду національної безпеки і оборони України (п. 17-19 ст. 106);

призначення, функції та структуру Ради національної безпеки і оборони України (ст. 107);

Проголошення незалежності України та будівництво української армії в умовах курсу держави на розбудову демократичного устрою зумовили департизацію Збройних Сил, яку в нашій країні можна вважати успішно завершеною. Конституційним гарантіями позапартійного статусу Збройних Сил України та їх деполітизації є наступні норми:

заборона будь якої партійної активності в Збройних Силах, що знайшло своє відображення в основних концептуальних документах і законах України з військових питань. У ст. 37 Конституції йдеться про недопущення створення і діяльності органів організаційних структур політичних партій у військових формуваннях;

 підпорядкованість Збройних Сил парламентському, президентському та урядовому контролю зафіксована в ст.ст. 85, 92, 106, 107, 116 Конституції, в ст.ст. 4-7 Закону України «Про Збройні Сили України»;

призупинення військової служби військовослужбовцями, обраними до органів місцевої або центральної влади (див. ст. 3 Закону «Про вибори народних депутатів України»).

 припинення і заборона будь-якої дискримінації у Збройні Сили на політико-ідеологічних підставах, відповідна зміна критеріїв прийому у ВВНЗ і підвищення по військовій службі. В ст. 15 Конституції України встановлюється те, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою обов’язковою.

[1] Див. частину другу ст. 17 Конституції України. Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року / Відомості Верховної Ради України вiд 23.07.1996 - 1996 р., № 30, стаття 141.