Нарис історії конституційного права.

У Стародавньому Римі конституціями називали окремі юридичні акти будь-якого змісту, які видавали імператори. Аналогічно в середньовічній Польщі усі постанови тогочасного вищого представницького органу Сейму називались конституціями. Лише згодом окремі з таких польських конституцій починають врегульовувати й владні відносини, створюючи конституцію у матеріальному значенні. Серед них варто особливо виділити Радомську конституцію 1505 року (за іншою скороченою назвою Nihil novi від повної Nihil novi nisi commune consensu - лат. нічого нового без загальної згоди), яка забороняла королю ухвалювати закони без згоди шляхти, представленої в Сеймі. Показово, що після набуття чинності Nihil novi загальновживаним для позначення державного устрою в Польщі стає термін Реч Посполіта (польс. Rzeczpospolita), який походить від латинського терміна Res publica – річ, що знахоа діяти дуже важливий конституційний звичаєвий принцип Вільне вето (лат. Liberum veto), який дозволяв будь-якому депутату Сейму припинити обговорення певного питання або роботу Сейму взагалі. До речі, вперше цей принцип був застосований 1669 року, коли у Кракові робота Сейму була достроково зупинена на підставі Liberum veto, яке наклав представник міста Києва Адам Олізар.


Якщо у Польщі конституціоналізм формувався через створення засад представницької демократії, то в Англії створення матеріальної конституції пішло іншим шляхом – через нормативне закріплення індивідуальних прав і свобод. Таким актами неписаної англійської конституції вбачаються передусім Велика хартія вольностей (Magna Charta libertatum) 1215 р. (у цьому документі гарантувалися права і привілеї феодалів і церкви, а на короля накладався обов’язок дотримуватися законів держави) та Біль про права (англ. Bill of Rights) 1689 р. (зокрема заборонив королю без згоди парламенту видавати нові закони і припиняти дію чинних та проголошував свободу парламентських дебатів, виборів і подачі петицій). До речі ці обидва акти англійської неписаної конституції є чинними й нині. Водночас обидві конституції Англійської республіки часів Олівера Кромвеля «Знаряддя управління» 1653 р. та «Покірніша петиція і порада» 1657 року були згодом скасовані і вважаються британськими правознавцями кроком назад у розвитку англійського конституціоналізму саме тому, що вони не тільки не сприяли захисту прав людини, а навпаки легалізували військову диктатуру[1].

Першою писаною конституцією вважається Конституція США, яка була прийнята в 1787 р. і з незначними поправками чинна і сьогодні. Необхідно підкреслити, що американська конституція справила значний вплив на розвиток конституційного права у усьому світі, в тому числі й у нашій країні. Однак заради справедливості найстарішою у світі з нині діючих конституцій слід визнати основний закон Сан-Маріно, який був ухвалений у 1600 році і базується на міському статуті ще 1300 року.

Першою писаною конституцією, яка була ухвалена на європейському континенті вважається Конституція Речі Посполитої від 3 травня 1791 року, яка на чотири місяці випередила конституцію революційної Франції від 3 вересня 1791. З різних причин ці обидві конституції проіснували недовго.

В Азії першою конституцією є конституція Ірану 1906 року. Першою російською конституцією вважається перша радянська конституція 1918 року. Переважна більшість правознавців сучасної України дотримуються тієї точки зору, що першою українською конституцією є конституція гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика прийнята 5 квітня 1710 року, коли в Бендерах (теперішня територія республіки Молдова) було затверджено «Правовий Уклад та Конституцію відносно Прав i Вольностей Війська Запорозького».

При створенні чинної Конституції України 1996 року було використано всі найкращі досягнення конституційно-правової думки всього світу.

[1] Tyacke, Nicholas. Aspects of English Protestantism. – Manchester University Press, 2001/ – P. 1530-1700.

Немає коментарів:

Дописати коментар


Интернет реклама УБС

Прихильники