Основи формування правової культури та правової свідомості військовослужбовців

Методичний матеріал для проведення занять з правової підготовки за темою: Основи формування правової культури та правової свідомості військовослужбовців Збройних Сил України.

Бажаючи бути правовою державою, суспільство України потребує суттєвого підвищення правосвідомості громадян, а саме військовослужбовців і працівників Збройних Сил України та інших військових формувань, їх правової культури, неухильного дотримання ними вимог законодавства, кваліфікованого його застосування.

Термін «культура» в перекладі з латинської означає турботу, спрямовану на облагородження і очищення життя людини чи суспільства. Ведучи мову за правову культуру, необхідно зазначити, що вона відрізняється від інших видів культури своїм предметом, оскільки функціонує у сфері правових явищ, правомірної діяльності і поведінки.

Правова культура – це система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відбивають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності. Іншими словами правова культура – система духовних і матеріальних цінностей у сфері функціонування права. Охоплює всю сукупність найважливіших ціннісних компонентів правової реальності в її розвитку (право, правосвідомість, правовідносини, правопорядок, нормотворчість, правозастосовча та інша правова діяльність). Виступає однією з категорій загальнолюдських цінностей, є невід’ємним компонентом правової держави.

Змістом правової культури є високий рівень правових знань і вміння впроваджувати їх у повсякденне життя.

Покажчик правової культури – це міра активності суб’єкта права у правовій сфері, добровільності виконання вимог правових норм, реальності прав і свобод громадян. Суб’єктами правової культури є особа і суспільство, які знаходяться у взаємозв’язку.

Правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його суб’єктів (соціальних цінностей, груп, особи), вона є умовою, формою і результатом культурної правової діяльності членів суспільства, в процесі якої закріплюються існуючі і утворюються нові правові цінності.
Правова культура особи включає правосвідомість, розуміння принципів права, повагу до нього, переконаність у справедливості законів, юридичних прав і обов’язків та інших правових явищ.

Зокрема, правова культура військовослужбовця – це сукупність або система правових знань, вмінь і навичок, емоцій, почуттів, вольових компонентів, які проявляються в правомірній діяльності і поведінці.
Правова культура особи виражається у трьох її головних вимірах:
а) правових культурних орієнтаціях;
б) діяльності по їх реалізації;
в) результатах реалізації цих орієнтацій.
Перший з указаних вимірів передбачає освоєння особою знань, умінь і навичок користування правом.
Другий – творчу діяльність особи у правовій сфері, в процесі якої вона набуває або розвиває свої правові знання, уміння і навички. Третій вимір виражає внутрішній потенціал правової культури.

Правова культура військовослужбовця характеризується такими компонентами, як:
1) юридичні знання і уявлення;
2) правосвідомість, що адекватна правовій системі;
3) традиції, потреби і навички діяти відповідно до закону;
4) реальне діяння в режимі законності, відповідно до правових установок і переконань;
5) правова активність.

Узагальнюючи перелічені компоненти, неважко виокремити два якісно різних рівні правової культури:
1) опанування певною сумою юридичних знань;
2) сприймання необхідності правовизначеної поведінки як особистого переконання.

Надзвичайно важливим чинником, який кардинально впливає на рівень правової культури військовослужбовця, є військова дисципліна, його відношення до виконання військових обов’язків. Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання усіма військовослужбовцями порядку і правил, визначених військовими статутами та іншими законами України.

Правова культура як один із найважливіших компонентів загальної культури повинна бути притаманна кожному військовослужбовцю Збройних сил України, адже норми права утверджують принципи військового будівництва, регулюють військові відносини, взаємодію у військах, проблеми комплектування армії, навчання і виховання воїнів тощо.

Тільки за допомогою високого рівня правової культури, опираючись на тверді знання правових норм, можна досягнути дисциплінованості, налагодити чітке несення служби особовим складом і забезпечити боєготовність військових підрозділів та частин. Правова культура в концентрованому вигляді повинна поєднувати в собі правові знання, погляди і спрямованість індивіда, його правову активність, вміння оцінювати свої і чужі вчинки з точки зору чинного законодавства, обираючи для досягнення намічених цілей виключно законні шляхи та засоби. У зв’язку з вищевикладеним постає необхідність підкреслити, що створення умов, які максимально сприяють набуттю військовослужбовцями правових знань, перетворенню їх у переконання, забезпечення умілого їх застосування в процесі службової діяльності, тобто іншими словами, умов, що сприятимуть формуванню високого рівня правової культури – є невідкладним завданням кадрової політики у Збройних силах України.

Як правило, формування правосвідомості особистості відбувається завдяки цілеспрямованій діяльності держави, її органів і установ з формування правових знань, поваги до права і закону, соціально – правової активності. По-перше, на формування правосвідомості і правової культури впливає весь процес реалізації і застосування правових норм державними органами. Практика реалізації правових норм надзвичайно ефективно впливає на формування правових знань, правових орієнтирів, позицій і установок особистості.

Правосвідомість – це специфічна форма суспільної свідомості, система відображення правової дійсності у поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль в забезпеченні свободи особи, інших загальнолюдських цінностей.

На формування правосвідомості і правової культури особистості найбільш ефективно впливає правове виховання, яке передбачає цілеспрямовану, послідовну, систематичну діяльність держави і її органів, а також громадських об’єднань і організацій з формування певної системи правових знань, вмінь і навичок, правового мислення, правових почуттів – почуття права, законності, поваги до права і закону, до тих соціальних цінностей, які регулюються і охороняються правом і законодавством. Іншими словами, правове виховання – це система державних і недержавних заходів, спрямованих на формування у громадян належного рівня правосвідомості і правової культури. Включає правову освіту населення, різні форми пропаганди права, прищеплення поваги до законів і свідомого їх виконання.
Зокрема, правова освіта – один з головних елементів формування правової культури і правової свідомості військовослужбовців, яка органічно пов’язана з правовим вихованням особового складу.

Головне завдання правового виховання є домогтися того, щоб військовослужбовці знали, завжди і скрізь безперечно і точно дотримувалися Конституції, законів, статутів Збройних Сил України, вимог інших нормативно – правових актів, активно брали участь в їх реалізації в життя.

Цими завданнями визначається зміст правовиховної роботи, яка включає: озброєння військовослужбовців необхідними знаннями з питань держави, права і законності; формування у них поваги до права; прищеплення особовому складу навиків, звичок правомірної поведінки; виховання у військовослужбовців активної життєвої позиції – нетерпимості до правопорушень, готовності і вміння активно захищати у встановленому законом порядку свої права, інтереси держави, суспільства та інших осіб, протистояти хибним поглядам на право і законність, яка є критерієм правового життя суспільства і громадян. Отже, законність – це правовий режим у державі, за якого діяльність державних органів, юридичних і фізичних осіб здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Цьому, зокрема, сприяє високий рівень правової культури населення, тобто поважання права суб’єктів правовідносин та їхня згода діяти у визначених ним межах, зіставляти власні вчинки з вимогами норм законодавства, наявність державних гарантій, за допомогою яких у суспільстві впроваджується, а в разі порушення – відновлюється законність.

В свою чергу правопорядок – це суспільний порядок, заснований на праві, метою якого є впорядкування правових, політичних, економічних, соціальних та інших суспільних відносин за допомогою законів та інших нормативно – правових актів. Він фактично є результатом реалізації норм права, точного і неухильного виконання законності. Тому законність і правопорядок – необхідні умови та засоби максимально повного забезпечення прав і свобод громадян. Стабільний правопорядок передбачає наявність якісного законодавства і високого рівня додержання законності. Недодержання цього свідчить про відсутність у суспільстві належної правової культури, яка є визначальним фактором формування правової держави, якою хочуть бачити Україну її громадяни і особовий склад Збройних Сил України.

Необхідно підкреслити, що право відрізняється від правової культури тим, що воно діє незалежно від того, знає людина закони чи ні, тоді як правова культура вимагає від людини глибоких і різнобічних правових знань. Здебільшого люди, які свідомо здійснювали правопорушення, мали уявлення про те, що їх дії чи бездіяльність заборонені законом. У житті разом з тим ми не рідко зіштовхуємось з фактами, коли людина абсолютно впевнена в законності своїх дій, а насправді вони суперечать закону. Право пронизує усе життя суспільства і людини зокрема. Добре, якщо ми не тільки знаємо це, але й бачимо, відчуваємо постійно. Людина із недостатньо розвинутою правовою культурою, як правило, звертає увагу на найбільш “яскраві” випадки порушення закону, наприклад, злочини, а інші численні випадки ігнорування права залишаються нею непоміченими. У такому сприйнятті право постає у вигляді айсберга, меншу частину якого видно, а більша – захована за товщою води. Людина, у якої вихована повага до закону, як правило, готова не тільки показувати приклад поведінки відповідно до норм суспільного життя, але й діяти, якщо потрібно, в інтересах захисту законності. Дотримується законів і наполягає на їх втіленні в життя не той, хто їх знає, а той, хто не може діяти інакше, як тільки відповідно до їх духу і букви. Використання законів в суспільних, неособистих інтересах реальне тільки у тому випадку, якщо ці інтереси набувають сили мотиву, “штовхають” на здійснення відповідних вчинків.

У науковій літературі є різні визначення правової культури особистості військовослужбовців. На нашу думку, правова культура військовослужбовців – це сукупність набутих ними соціально значущих і корисних властивостей, які знаходять своє вираження в усіх сферах військової і повсякденної діяльності, що ґрунтується на знанні законодавства, статутів, повазі до них та їх правильному розумінні, дотриманні і застосуванні відповідно до передбачених законів і статутних норм.

На правову культуру військовослужбовця неоднозначний вплив здійснюють процеси духовної сфери суспільства, які мають правовий аспект.
Це суперечності між:
– наявною і необхідною системами законодавства, яка б відображала потреби суспільного розвитку Збройних сил України, правового забезпечення особового складу;
– наявним рівнем правової культури суспільства і необхідним її рівнем, який мав би забезпечувати входження громадян у нову систему світоглядних, моральних цінностей;
– необхідністю мати таку правову культуру особистості, яка ґрунтуватиметься на високих морально-правових засадах, відповідній військовій дисципліні;
– розумінням високого громадянського обов’язку щодо всіх інститутів держави і негативними стереотипами відношення деякої частини людей до держави, її законів, Збройних сил.

Правова культура військовослужбовця, на нашу думку, повинна знаходитись на досить високому рівні – рівні службовців важливого державного інституту, незважаючи на складність його специфіки. Він повинен знати й розуміти усі її складові, йти шляхом дотримання вимог правової культури і наставляти на цей шлях інших.

У змістовному плані правову культуру військовослужбовця можна розглянути як сукупність таких елементів, як правові знання, правові переконання і правомірна поведінка.

Правові знання розглядаються як знання законів, військових статутів, інших нормативних документів та джерел пізнання правової інформації. Правові знання є найголовнішим елементом.

Основні форми, методи і засоби правового навчання і виховання військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Дієвість правового виховання особового складу Збройних Сил багато в чому залежить від того, наскільки командири (начальники), інші військові службові особи володіють методикою його проведення, вміють в кожному випадку обирати такі методи, форми і засоби правовиховної роботи, які дозволяють найбільш ефективно реалізовувати закладені в ній можливості.

Оскільки правове виховання, під яким розуміється цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, психологію людей з метою формування у них глибоких і стійких правових уявлень, переконань і почуттів, прищеплення їм високої правової культури, навиків і звичок активної правомірної поведінки є органічно складовою частиною єдиного процесу формування особи військовослужбовця, в ньому використовуються ті ж методи, форми і засоби педагогічного впливу, які застосовуються у військовому вихованні в цілому. Разом з тим специфіка правовиховної роботи, під якою розуміється комплекс заходів, форм і методів, за допомогою яких здійснюється процес правового виховання, обумовлює деякі особливості в їх підборі і практичній реалізації.

Перш за все необхідно зазначити, що правова культура військовослужбовців здійснюється шляхом пропаганди права і законності, вивчення національного законодавства, яке здійснюється як в процесі планових занять, так і в позанавчальні години.

В законах, статутах Збройних Сил України, інших нормативно-правових актах розкривається зміст воїнського обов’язку, закріплені випливаючі із характеру військової служби вимоги до військовослужбовців, порядок їх взаємовідносин і діяльності. Отже, правова культура одночасно сприяє формуванню у особового складу необхідних воїнських якостей – свідомого відношення до своїх службових обов’язків, дисциплінованості, старанності, поваги до командирів і ін.

У свою чергу моральне, військове виховання сприяє формуванню високої правосвідомості у військовослужбовців – вироблення правильного розуміння суті і значення законів і інших нормативно-правових актів, незалежного до них відношення, виховання поваги до права, закону, готовності завжди поступати у відповідності з їх вимогами.

Головне завдання правової культури в Збройних Силах України – домогтися того, щоб військовослужбовці знали, скрізь і всюди бездоганно і точно дотримувалися вимог Конституції, законів, статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових актів і активно брали участь в їх реалізації в життя.

Таким чином, правове виховання прищеплює військовослужбовцям повагу до права, забезпечує суворе і точне дотримання цих вимог.

Висновки

Правова культура особи - це сукупність знань особи про право та правову дійсність;

Правова свідомість особи - це її ставлення до дійсності з урахуванням правових знань, яке виражається у емоціях, переживаннях, стражданнях тощо;

Правова поведінка особи - це результат впливу правової культури на правову свідомість, тобто її дії, каталізатором яких стала оцінка особою певної життєвої ситуації, через ставлення до власних знань та бажання діяти певним чином.

Отже, що більше знань про право має військовослужбовець, то вища її правова культура, то більша залежність правової свідомості від недотримання правових приписів, тим більша ймовірність правомірності правової поведінки такої особи. Ідеї, погляди, переконання осіб за таких умов сформують високий рівень правової культури та правової свідомості суспільства, котре буде ставити задачі та вимагати їх виконання правлячою елітою, яка і покликана втілювати в життя інтереси та бажання суспільства, що є предметом правової політики держави.

Проблема правової свідомості і правової культури ще тривалий час буде актуальною, а необхідність її дослідження безпосередньо випливає із конституційного проголошення України правовою державою. Це обумовлює потребу в неухильному зростанні і досягненні високого рівня правової культури кожного громадянина, кожної посадової особи, кожного державного службовця і, особливо, професійних юристів, на яких припадає головна робота у законотворчості і застосуванні права. Лише тоді рівень правової культури населення досягне найвищого щабля розвитку, лише тоді кожен громадянин держави відчує власну приналежність до правового життя країни, буде активним учасником правового процесу і матиме змогу самостійно аналізувати чинне законодавство, відзначаю чи його здобутки і недоліки.

Наразі перед Українською державою та суспільством у цілому постала об'єктивна і одночасно нагальна потреба широкого розповсюдження (в тому числі й засобами юридичної освіти та правового виховання) новітньої правової ідеології, в основі якої лежать ідеї незаперечної поваги до права, правового характеру державних законів, верховенства права, знання і адекватне розуміння ролі права в регулюванні суспільних відносин. Це дозволить активно боротися з правовим нігілізмом, який наразі дається взнаки на всіх без виключення рівнях, сприятиме прискоренню процесів побудови демократичної, правової держави.

Немає коментарів:

Дописати коментар


Интернет реклама УБС

Прихильники