Встановлений законами та військовими статутами порядок проходження військової служби зумовлений необхідністю забезпечити повсякденну життєдіяльність військових підрозділів, підтримувати на належному рівні бойову та мобілізаційну готовність з’єднань та частин.
Виконання військовослужбовцями обов’язків по службі нерозривно пов’язане із сумлінним дотриманням ними порядку її проходження. Кожний військовослужбовець, неухильно керуючись інтересами служби, повинен перебувати у певному місці та виконувати чи бути готовим до виконання покладених на нього обов’язків. Цим створюється необхідна передумова для нормального функціонування військового підрозділу, організації та підтримання статутного порядку, навчання та виховання особового складу, обслуговування бойової техніки, охорони військового майна тощо.
Старання дотримання кожним військовослужбовцем порядку проходження військової служби – необхідна умова підтримання їх високої бойової готовності та боєздатності.
Порушення порядку проходження військової служби неминуче ставлять винного поза сферою інших військових відносин, бути постійним учасником яких він зобов’язаний в силу прямих вимог чинного законодавства. При здійсненні цих порушень військовослужбовець тимчасово чи постійно ухиляється від виконання обов’язків військової служби. Тим самим він посягає на загальний військовий обов’язок громадян України, який, відповідно до статті 65 Конституції України, є законом.
Злочини проти порядку проходження військової служби наносять шкоду військовій дисципліні та сприяють зниженню бойової і мобілізаційної готовності військ, вони послаблюють боєздатність частин і підрозділів, дисципліну і організованість особового складу, ускладнюють роботу щодо навчання і виховання підлеглих, підтримання твердого статутного порядку, негативно впливають на недисциплінованих військовослужбовців.
Особливо зросла небезпека злочинів проти порядку проходження військової служби в умовах будівництва та реформування Збройних Сил України. Вони завдають великої шкоди, підривають авторитет армії у суспільстві. Це вимагає подальшого посилення боротьби з різноманітними ухиленнями від військової служби, зосередження зусиль на попередженні протиправної поведінки військовослужбовців.
Злочини проти порядку проходження військової служби.
Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Що мається на увазi пiд термiном Самовільне залишення військової частини або місця служби? Це самовільне, без дозволу командира (начальника) залишення території частини або місця служби. Злочином визнається Самовільне залишення військової частини або місця служби , а так само нез'явлення в строк без поважних причин на службу при увiльненнi з частини, при призначеннi, переводi, з вiдрядження, з вiдпустки або з лiкувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця.
Поважними причинами нез'явлення вiйськовослужбовця на службу можуть бути: хвороба вiйськовослужбовця чи його близьких родичiв, стихiйне лихо i т.п. Наявнiсть таких причин належним чином доводять до командира вiйськовослужбовця i тим самим попереджують вiдповiдальнiсть останнього за нез'явлення на службу.
Ця стаття вже розповсюджена i на осiб військової служби за контрактом, прапорщиків та офiцерiв. Але є одна обмова. Якщо склад злочину у вiйськовослужбовця строкової служби настає при нез'явленнi на службу тривалiстю понад три доби i не бiльше мiсяця, то для офiцерiв, прапорщикiв, осiб військової служби за контрактом це уточнено: тривалiстю понад 10 дiб, але не бiльше мiсяця, або хоч i менше 10 дiб, але не бiльше трьох дiб вчиненi повторно на протязi року.
Стаття 408. Дезертирство.
Стаття 409. Ухилення від військової служби шляхом самоскалічення або іншим способом.
Немає коментарів:
Дописати коментар