Обрізання Господнє і празник Василія Великого (14 січня). Найближчою важливою подією і життя Ісуса Христа, що наступає після свята Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імені. Святе Євангеліє про це так говорить: “Як сповнилось вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус, – ім’я, що надав був ангел, перш ніж Він почався у лоні”. Ісус Христос, як Бог і Законодавець, не був зобов’язаний виконувати релігійні приписи ізраїльського народу, та все таки Він їм добровільно підкорився і їх зберігав. З тієї причини Він восьмого дня після народження піддався обряду обрізання.
Празник Обрізання зародився і розвинувся спочатку в Західній Церкві, а потім перейшов до Східної. На Сході празник Обрізання став загальним у VIII-IX сторіччі, бо саме з того часу візантійські календарі подають чотирнадцятого січня свято Обрізання і празник Василія Великого.
Східна Церква в цьому святі властиво відзначає дві події: Христове Обрізання і надання імені Ісус, що означає Спаситель. Свято Обрізання, хоча вважається великим, але не належить до 12 великих дванадесятих празників.
Цього дня також відзначаємо пам’ять святого Василя Великого, який жив у ІV столітті. Отримавши найкращу на той час освіту Василій Великий відзначався глибоким знанням Писання, вченістю, стриманістю, працею на благо Церкви. У часи процвітання лжевчення Арія прославився твердістю у вірі. Ставши єпископом Кесарійським склав чин літургії. Також відомі його книги, направлені проти аріанської єресі. На свої кошти заснував декілька лікарень, будинок для людей похилого віку, чоловічий та жіночий монастир.
Немає коментарів:
Дописати коментар