Соціальні аспекти реформування Збройних Сил України

Відповідно до законів України “Про організацію оборонного планування” та “Про державні цільові програми” у рамках середньострокового оборонного планування розроблено Концепцію реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року, яка визначає основні напрями реформування і розвитку Збройних Сил України відповідно до принципів і пріоритетів державної політики у сфері національної безпеки і оборони.

Указом Президента України від 2 вересня 2013 року № 479/2013 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2013 року “Про Державну комплексну програму реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року” затверджено Державну комплексну програму реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року

Перспектива 2012.

“Перспектива-2012” – пріоритет бойового вишколу особового складу та підготовки військ (сил)”. У Збройних Силах України розпочинається комплекс дослідницьких експериментальних командно-штабних навчань з органами військового управління та військами “Перспектива-2012”.

18 вересня 2012 року у Збройних Силах України відповідно до Плану бойової підготовки на 2012-й навчальний рік розпочався комплекс дослідницьких експериментальних командно-штабних навчань з органами військового управління та військами (силами) “Перспектива – 2012”.

Наркотики.

Страшна наркотична отрута поширюється українською землею катастрофічними темпами. Спираючись лише на офіційні дані органів МВС ми можемо казати про 173 тисячі так названих “споживачів наркотиків” і 99,8 тисяч офіційно зареєстрованих наркоманів. За дослідженням українських гуманітарних організацій, ці дані є суттєво зменшеними.

95% наркоманів – це молодь віком від 15 до 30 років, це ті хлопці, що ніколи не зможуть стати до лав Збройних Сил України та інших військових формувань хоча б тому, що за статистикою тільки 2% наркозалежних виліковується, а інші 98% – знову “сідають на голку” вже через рік після лікування.

У зв’язку з тим, що переважна кількість наркотиків вживається ін’єкційним шляхом, 43% наркоманів в Україні хворі на ВІЛ/СНІД (для порівняння – у Китаї з зареєстрованих понад 2 мільйонів наркоманів – 12% інфіковані вірусом ВІЛ/СНІД, у США – 15% з понад півтора мільйони наркозалежних).

Алкоголізм – проблема чи хвороба?

Сьогодні наша держава займає п’яте місце у світі за рівнем споживання міцних напоїв на душу населення.

Фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я недавно опитали 200 тисяч українських учнів 5-10 класів щодо вживання алкоголю й зробили дуже невтішний висновок. Україна в списку з чотирьох десятків країн в рейтингу вживання алкоголю серед дітей і підлітків посіла… перше місце у світі за рівнем дитячого алкоголізму й з величезним відривом випереджає Ізраїль, який потрапив на другу позицію цього ганебного рейтингу. Тобто, в нас регулярно заглядають у чарку 40 відсотків дітей (!), в Ізраїлі – 28. До речі, Росія, де пиятика вважається частиною національної традиції, посіла аж 15 місце.

35% українських підлітків вперше спробували алкоголь у віці до 11 років.

Тютюнопаління.

Україна займає друге місце у світі за рівнем алкогольної і нікотинової залежності.

Сьогодні наша держава займає друге місце у світі за кількістю чоловіків, які курять. Вже встановлено, що 25% хвороб, що призводять до передчасної смерті пов’язані з палінням. На хвороби, пов’язані з тютюнопалінням, приходиться 37000 випадків смертей серед чоловіків віком 35-69 років.

Жодна речовина не може конкурувати з тютюном за кількістю смертей, тому що він вбиває кожного другого свого споживача. Від “тютюнових хвороб” у світі вмирає щорічно більше п’яти мільйонів людей, що значно перевищує кількість загиблих від тероризму і бойових дій. І якщо в індустріально розвинутих країнах кількість тих, хто палить щорічно зменшується на 1%, то в країнах, що розвиваються ця кількість щорічно збільшується на 3%.

Здоровий спосіб життя.

Здоровий спосіб життя людини у більшості своїй залежить від поведінки людини.

Разом з тим у загальному вигляді складовими здорового способу життя можна вважати:

• позитивне (нешкідливе) екологічне оточення людини, відсутність техногенних і екологічних небезпек і катастроф;

• постійний медико-профілактичний нагляд за станом здоров'я людини, безпечне епідеміологічне оточення;

• психологічний комфорт особистості (відсутність залучення людини до тоталітарних сект і течій, відсутність негативного інформаційного впливу на психіку людини);

• уникання споживання шкідливої та надмірної їжі, продуктів, що можуть привести до ожиріння, захворювання, хронічних серцево-судинних, шлункових та інших хвороб, викликаних неправильним або надмірним споживанням їжі;

• регулярне заняття фізкультурою і спортом;

• відмова від куріння, вживання наркотичних речовин, токсикоманії, надмірного вживання спиртних напоїв;

• сексуальна поведінка людини, яка спрямована на уникнення (недопущення) захворювання на хвороби, що передаються статевим шляхом (ХПСШ) та ВІЛ/СНІД.

Яку ситуацію ми могли побачити в нашій державі раніше й яку можемо бачити сьогодні?

ЄВРО 2012.

Методичні матеріали для проведення інформування із особовим складом військових частин, установ та закладів ЗС України на тему: “Етнопсихологічні особливості вболівальників країн-учасниць ЄВРО-2012”.

Успішна модернізація країни

Методичний матеріал для проведення Дня інформування 19 січня 2012 року на тему:“Успішна модернізація країни, динаміка зростання економіки у 2011 році – надійна основа подальшого покращення життя громадян України”. (за матеріалами виступу Президента України В.Ф.Януковича на підсумковій прес-конференції з представниками засобів масової інформації”

 Перед початком прес-конференції Президент України привітав присутніх з наступаючим Новим роком і Різдвом Христовим і зазначив: “Цей рік був дуже непростий, він був насиченим, як і кожен рік у нашому житті. Ми мали великі надії, багато робили для того, щоб все, про що ми мріяли, відбулося. Але не завжди відбувається так, як нам хочеться.

Адекватне реагування 2011.

“Адекватне реагування – 2011” – пріоритет бойового вишколу особового складу та підготовки військ (сил)”

Відповідно до Плану підготовки на 2011 навчальний рік з початку вересня на сухопутних і морських полігонах Збройних Сил України проводиться комплекс навчань (тренувань) з органами військового управління, військами (силами) “Адекватне реагування – 2011”.

Навчання проводяться з метою удосконалення управління військами (силами), бойового вишколу особового складу, вдосконалення практичних дій військ (сил) .

Загальне керівництво навчанням “Адекватне реагування – 2011” здійснюється начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Під час комплексу навчань (тренувань) буде проведено дослідницьке командно-штабне навчання. Метою навчання є удосконалення системи управління військами (силами) в новій організаційно-штатної структурі Збройних Сил України, відпрацювання питань управління військами (силами) під час ведення операцій (бойових дій) та їх всебічного забезпечення.

До річниці Конституції України

Влітку цього року, 28 червня, в нашій країні буде широко відзначатися визначна подія - 15 років з дня прийняття Конституції України. З метою організації якісної підготовки до ювілею Основного Закону нашої держави Президент України Віктор Янукович 25 жовтня 2010 року підписав Указ № 965/2010 «Про відзначення 15-ї річниці Конституції України»[1]. Згідно з Указом Кабінету Міністрів України доручено розробити та затвердити план заходів з підготовки та відзначення 15-ї річниці Конституції України. На виконання цих вимог Президента України Кабінет Міністрів України своїм Розпорядженням від 20 квітня 2011 р. затвердив План заходів з підготовки та відзначення 15-ї річниці Конституції України. В цьому документі передбачена низка заходів, серед яких окремим (третім) пунктом перед Міністерством оборони України поставлене завдання проведення в усіх військових частинах «просвітницьких тематичних заходів, спрямованих на формування правової культури, поваги до Основного Закону України, усвідомлення його ролі в українському державотворенні, здобуття знань про конституційні права, свободи та обов'язки, знань з історії вітчизняного конституційного права і внеску видатних юристів у його розвиток»[2].

Формування професійного сержантського складу.

“Формування професійного сержантського складу Збройних Сил України

– важлива складова військового будівництва”.

За підсумками 2010 року Збройні Сили України в цілому готові визначеними силами до виконання завдань за призначенням.

Створені необхідні умови для стабілізації ситуації та збереження можливостей для відновлення боєздатності військ (сил).

Військовий обов’язок за покликом серця.

Люди в усьому світі однаково почуваються щасливими в своїй ра­дості й нещасні в своєму горі. Білі й чорні, українці й ліберійці, серби й косовари – всі важко заробляють на свій шматок хліба. Смак материн­ського молока такий самий в українському селі Митинці на Вінниччині і в містечку Лунгі поблизу Фрітауна в Сьєрра-Леоне. Смерть у Сарає­во й смерть у Львові викликає однаково гіркі сльози.

Та коли політики затівають війни, починається жах. У Придні­стров’ї чи Нагірному Карабаху, Ліберії, Лівані чи колишній Югославії – повсюди у війни одне обличчя – розбомблені будинки, голодні й зму­чені біженці, кров і сльози, злоба й ненависть, безмежні цвинтарі й безмежні людські страждання та горе.

Чорнобильська катастрофа – трагічний урок людства.

Військова історія безумовно є важливим фактором духовного життя й історичної пам’яті суспільства, а вивчення окремих її сторінок не може не бути пріоритетним завданням історичної науки. Однак, слід відзначити, що і досі, через двадцять чотири роки після події, не стала предметом ретельного вивчення науковцями такої її сторінки, як участь військовослужбовців у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р. та мінімізації її наслідків.

Враховуючи, що до 1991 р. Україна перебувала у складі СРСР і до робіт навколо ЧАЕС були залучені військовослужбовці всіх військових округів країни, джерелами для вивчення їх зусиль безумовно може бути широке коло мемуарної літератури, не лише української, а й російської, авторами яких є безпосередні учасники подій – представники вищих ланок керівництва збройних сил СРСР.

День захисника Вітчизни.

Методичний матеріал для проведення інформування особового складу Збройних Сил України на тему: “День захисника Вітчизни – свято ратних бойових традицій, мужності та героїзму воїнів, непорушний зв’язок поколінь”.

23 лютого Україна відзначає День захисника Вітчизни. Це свято єднає всі покоління захисників рідної землі, символізує шанобливе ставлення нашого народу до тих, хто не шкодуючи власного життя зі зброєю в руках вставав на захист Батьківщини.

Голодомор 1932-1933 років – трагедія Українського народу.

Методичний матеріал для проведення Дня інформування на тему: «Голодомор 1932-1933 років – трагедія Українського народу».

Аналіз даних демографічної статистики 30-х рр. свідчить, що прямі втрати населення України від голоду 1932р. становили близько 150 тисяч чоловік, а 1933р. голодною смертю загинуло від 4,5 до 5 млн. чоловік. Повні демографічні втрати, включаючи зниження народжуваності, сягали в 1932-1934 рр. до 7,5 млн. чоловік. Не менше мільйона загинуло на Кубані. Голод у 1933р. був наслідком спроби здійснювати соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами.

Вступ.

Ми звикли говорити про голодомор у хронологічних межах 1932—1933 р.р. Однак хронологія голоду на Україні більш складна. Цю трагедію для України можна було вже передбачувати в 1925 році, коли XIV з'їзд більшовицької партії взяв курс на індустріалізацію. Вона мала здійснюватися за рахунок села, для чого і було ухвалено невідповідність цін на промислові та сільськогосподарські товари. За підрахунками радянських економістів через штучно встановлену різницю цін на товари промисловості й сільського господарства з метою викачувати гроші на розвиток індустрії, головним чином Росії, українське селянство втрачало щорічно 300 мільйонів золотих довоєнних карбованців, що становило 20 карбованців на десятину посівної площі. Іншими словами: якщо український селянин до першої світової війни міг придбати якийсь промисловий виріб за 1 пуд збіжжя, то тепер мусів віддавати за те ж 4-5 пудів хліба.

Колективізація сільського господарства.

Ліквідація непу, перехід до суцільної колективізації зустріли опір з боку найстаріших членів Політбюро – М. І. Бухаріна, О. І. Рикова і М. П.Томського. Але у групи Бухаріна не виявилось альтернативної програми у найважливішому для долі соціалізму питанні про темпи індустріалізації. Відкинувши у 1923р. разом з іншими членами партійно-державного керівництва курс Леніна на самофінансування і повний госпрозрахунок у соціалістичній промисловості, вони потім – хоч-не-хоч – згоджувались і на “ножиці цін”, і на обмежене застосування надзвичайних заходів про те на ліквідацію непу вони згодитись не могли.

П’ятирічний план розвитку економіки 1929 року.

Керуючись в основному директивами, Держплан розробив два варіанти п’ятирічки – відправний і оптимальний. У квітні 1929р. XVI конференція ВКП(б) схвалила оптимальний варіант, а через місяць, на V з’їзді Рад він став законом. Проте цей закон залишився на папері. Перша п’ятирічка, яка почалася з жовтня 1928р., виконувалась за сумою щорічних планів, які не мали майже нічого спільного із затвердженим п’ятирічним планом.

Наслідки 1930 року для селянського сектора України.

Після непоганого врожаю 1930 р. на селі виникли серйозні проблеми з укомплектуванням посівного, продовольчого і фуражного фондів. У збірнику наводиться лист голови колгоспу “Спільна праця” Гришинського району на Донеччині, двадцятип'ятитисячника Ю. С. Чорного. Звертаючись до ВУЦВК,він повідомляв, що після виконання хлібозаготівельного плану в артілі не залишається зерна, щоб забезпечити потреби людей і худоби в першій половині 1931 р., тобто до нового врожаю. В такому становищі опинилися сотні колгоспів. Щоб вижити, селяни змушені були харчуватися різними сурогатами.

Виникнення міжколгоспних організацій. Причини дезорганізації колгоспного виробництва.

У лютому 1931р. ЦК партії прийняв “положення про осередок ВКП(б) у колгоспах”. Відповідно до нього сільські осередки в районах суцільної колективізації обов’язково мали бути перетворені на колгоспні. Найпоширенішими були міжколгоспні організації, які об’єднували по 5-6, а іноді більше 10 колгоспів у кількох населених пунктах. З жовтня 1930р. до кінця п’ятирічки на Україні через кожних два дні з’являлася нова машинно-тракторна станція. Наприкінці 1932р. в республіці діяло їх 592 – обслуговували половину колгоспів, переважно великих. Та розгортання мережі – лише частина справи. Активно впливати на організаційно-господарське зміщення колгоспів МТС ще не могли.