Героїчна оборона Донецького аеропорту

Героїчна оборона Донецького аеропорту. Українські воїни героїчно тримали оборону Донецького аеропорту, який став символом мужності і героїзму. “Кіборгами” прозвали вороги цих героїв. Наш народ був вражений стійкістю, відвагою і самопожертвою воїнів. Про них повідомляли засоби масової інформації по всьому світу. Цей подвиг викарбуваний золотими літерами в літописі української бойової слави.

Вже минуло два роки як завершилася героїчна оборона Донецького аеропорту, яка тривала 242 дня. Це більше, ніж інколи триває ціла війна. Операція по обороні аеропорту була розпочата українськими військами у травні 2014 року. У ніч на 26 травня новий термінал і підходи до аеропорту були захоплені ударними формуваннями російських спецслужб в Україні – батальйоном “Восток”, загонами Здрилюка і “Оплоту”, з числа колишніх і діючих співробітників спецпідрозділів ГРУ і ФСБ РФ та чеченців.

Сучасні герої. Зона проведення антитерористичної операції (АТО).

Сучасні герої. Мужність, героїзм і самопожертва військовослужбовців під час виконання військового обов’язку у зоні проведення антитерористичної операції

Історія, як відомо, не має умовного способу інтерпретації минулих подій. Між тим людство знає багато випадків їх повторення. Це коли за однією війною приходить інша, доповнюючи страшну статистику втрат.

Понад сімдесят років тому завершилося повне визволення України від фашистських загарбників. Мільйони загиблих, пропалих без вісти, полонених, тих, хто залишилися інвалідами. Мільйони дітей, які стали сиротами. Чотири Українські фронти визволяли нашу землю від окупантів. У їх складі були й представники народів, які сьогодні входять до складу Російської Федерації. Ніхто з тих, хто воював за визволення України, навіть уявити не міг такий виверт історії. Так сталося, що їх нащадки через 70 років вдерлися на землю братського народу, анексували Автономну Республіку Крим, принесли біль та страждання людям на Донбасі. І за такого перебігу історичних подій наш народ має пройти черговий етап визволення країни. Але вже від нового окупанта.

Видатні діячі української історії.

Видатні діячі української історії. Список ювілеїв видатних діячів української історії для відзначення на державному рівні у 2012 році.

Юрій Кульчицький – герой Відня.

Українські підручники для вищих навчальних закладів, що вийшли у роки незалежності, дуже поверхнево та скупо подають події віденської відсічі, зокрема участь у цій битві українського козацтва, не кажучи вже про роль знаного у Відні Юрія-Франца Кульчицького, якому за подвиг під Віднем було надано титул графа. То, що ж вже говорити про польських, словацьких, німецьких, чеських чи австрійських істориків, які у своїх дослідженнях тих подій майже не згадують про участь українських козаків з Наддніпрянщини та лицарів Галичини у битві за християнську Європу. Про те, що ця участь не була другорядною, яскравим свідченням слугують листи польського короля Яна ІІІ Собєського, у яких він дає найвищу оцінку українському воїнству. До того ж польський король

Військова присяга — клятва на вірність.

Громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, приймають Військову присягу на вірність народу України, її складають в урочистій обстановці, зі зброєю в руках, біля Бойового прапора військової частини, перед строєм командирів і воїнів. Молодий воїн дає персональну клятву народові України, державі, називаючи своє прізвище, ім'я, по батькові.

Ритуал прийняття військової присяги.

Ритуал прийняття військової присяги як клятви воїна на вірність своєму народові, Вітчизні існує з давніх-давен. На території сучасної України його започатковано у IX ст. з приходом на наші землі скандинавів. Саме від них було запозичено цей обряд. Вступаючи до дружини, воїни клялися князеві у своїй вірності, і після цього дружинники вважалися побратимами.

Військова присяга.

Військова присяга – урочиста обіцянка (клятва), яку дає кожний громадянин при вступі до лав ЗС. Прийняття Військової присяги є важливим правовим і морально-політичним актом, який здавна характерний для військової служби в більшості держав світу. Ще запорізькі козаки після виборів кошового отамана присягали йому бути слухняними і виявляти всіляку повагу.

Восьма рота живе – живе в нашій пам’яті, у наших серцях!

Сьогодні, життя 8 парашутно-десантної роти мало чим відрізняється від життя інших підрозділів. Тіж самі шикування, виховна робота, польові виходи та бойові стрільби. Різниця лише в одному – 22 роки потому 48 чоловік з цієї роти трагічно загинули. І кожен рік наше з’єднання шанує пам’ять всіх загиблих, всіх, хто більше не зміг побачити своїх батьків, сестер, братів, друзів, дружин та дітей.

В літку 2002 року весь особовий склад 8 пдр в складі 25 пдбр перемістився до нового місця дислокації до селища Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області. Військовослужбовці роти мешкають в іншій казармі. Ось так і живе 8 парашутна – “тілом” в селищі Гвардійське, а “душею” в місті Болграді. Старе розташування назавжди залишиться все тієї ж 8 роти.

Сьогодні підрозділ 8 пдр займається бойовою підготовкою, заступає у варту, обслуговує техніку. Словом – займається всім тим, що й інші.

До Міжнародного Дня миротворців ООН.

Тези промови 

 начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України з нагоди Міжнародного Дня миротворців ООН

Шановний Михайле Броніславовичу!

Шановні представники дипломатичних представництв!

Товариші генерали та офіцери!

Дорогі учасники миротворчих операцій!

Приєднуюсь до побажань і оцінки Міністра оборони України щодо неоціненного вкладу громадян України і України як держави контрибутора миру і стабільності в глобальному вимірі миротворчої діяльності ООН.

Вітаю присутніх цього урочистого зібрання, вітаю військовий дипломатичний корпус з Міжнародним Днем миротворців Організації Об’єднаних Націй.

Передаю вітання кожному офіцеру і солдату, хто виконував і виконує почесну і небезпечну місію миротворця.

Військовий обов’язок за покликом серця.

Люди в усьому світі однаково почуваються щасливими в своїй ра­дості й нещасні в своєму горі. Білі й чорні, українці й ліберійці, серби й косовари – всі важко заробляють на свій шматок хліба. Смак материн­ського молока такий самий в українському селі Митинці на Вінниччині і в містечку Лунгі поблизу Фрітауна в Сьєрра-Леоне. Смерть у Сарає­во й смерть у Львові викликає однаково гіркі сльози.

Та коли політики затівають війни, починається жах. У Придні­стров’ї чи Нагірному Карабаху, Ліберії, Лівані чи колишній Югославії – повсюди у війни одне обличчя – розбомблені будинки, голодні й зму­чені біженці, кров і сльози, злоба й ненависть, безмежні цвинтарі й безмежні людські страждання та горе.

О.К.Антонов – видатний український авіаконструктор.

На початку двадцятих років «першопроходець» штопора льотчик До. К. Арцеулов організував суспільство «Ширяючий політ». У цьому кружку був проведений конкурс на кращий проект легкого літака. У конкурсі брав участь і Олег Антонов, який, за його власними словами, природно, не знав у той час законів аеродинаміки і розрахунків, але проте виконав проект свого першого літака. Літак був зображений в розрізі, приводився також вигляд спереду і в перспективі. Щоб добитися кращого враження, автор проекту, непогано малюючий, ретельно розфарбував кожен вигляд аквареллю. Літак був задуманий з мотором потужністю 25 л. з. і нагадував «Бджілку» АН-14, згодом створену в конструкторському бюро О. До. Антонова.

Проект був схвалений і навіть опублікований в журналі «Зміна». В ті роки загальної захопленості авіацією величезна кількість планерів будувалася людьми різних професій і спеціальностей, і творці їх в більшості своїй керувалися не розрахунками на міцність і керованість, а відчуттям міри і пропорції.

Афганістан : наш біль, пам‘ять, обов‘язок.

15 лютого ми визначаємо річницю з дня виводу військ з Афганістану. Все далі віддаляє нас час від подій афганської війни. За весь час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року школу мужності пройшло близько 620 тисяч радянських військовослужбовців та 21 тисяча працівників та службовців націй і народностей колишнього СРСР із яких майже 15 тисяч не повернулося до дому.

День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Безумовно, в першу чергу в цей день громадяни України вшановуватимуть своїх співвітчизників - учасників “афганської” війни. Минають роки з того часу, коли останній БТР розвідувального батальйону 201-ї дивізії з командувачем 40-ї окремої армії генералом Борисом ГРОМОВИМ перетнув афгансько-узбецький кордон поблизу містечка Термез. Майже 10 років тривала ця війна. З 1979 до 1989 року близько ста п’ятдесяти тисяч українців пройшли через її горнило.

Георгій Тимофійович Береговий.

Георгій Тимофійович Береговий народився 15 квітня 1921 року в с.Федорівці Карлівського району колишнього Костянтиноградського повіту Полтавської області, (колишньої Харківської області).

Батько – Тимофій Миколайович, зв’язківець залізничного транспорту перевіз сім’ю у м. Єнакієве, коли Георгій, найменший з трьох синів був ще немовлям, то ж дитячі та юнацькі роки його пов’язані з Донецьким краєм.

Після закінчення 8 класів Енакієвської середньої школи в 1938 році працював на Єнакієвському металургійному комбінаті і одночасно навчався в аероклубі разом з Федором Януковичем, батьком В.Ф.Януковича. Того ж року призваний у Радянську Армію.

Іван Богун – полковник з плеяди видатних українських полководців.

Протягом багатьох десятиліть, зважаючи на різні обставини, українські науковці не зверталися до висвітлення життя та діяльності одного із сподвижників Гетьмана України Богдана Хмельницького, видатного представника козацької старшини періоду Визвольної війни середини ХVІІ ст. полковника Війська Запорозького Івана Богуна.

У джерелах, історичних романах і спогадах про козаччину, козацьке військо і видатних осіб козацької доби постійно зустрічаються тільки згадки про Івана Богуна, хоча жодному іншому діячеві ранньої Гетьманщини, крім нього, не вдавалося утримувати полковницький пірнач протягом 15 років і отримати стільки блискучих перемог під час Визвольної війни.

Його Слово було наповнене Правдою ...

Наприкінці 60-х – початку 70-х років В’ячеслав Максимович Чорновіл виносив ідею видання поза цензурного, “за своїм змістом і завданням цілком легального і конституційного”, хоча в умовах тодішньої політичної дійсності насправді нелегального видання журналу “Український Вісник”. Основною метою видання було поширення інформації, яка не знаходила відображення в офіційних виданнях, а поширювалась шляхом самвидаву.

Козацька армія і гетьман І.Виговський

Бесіда: «До річниці Перемоги козацької армії і гетьмана І.Виговського над московським військом під Конотопом».

Іван Виговський походив з шляхти. Батько його Остап був намісником Київського замку і членом Київського братства. Іван Виговський вчився у Києво-Могилянській Академії, служив при польському уряді, одружений був з княжною Солемирецькою. Після розгрому поляків на Жовтих Водах перейшов до Б. Хмельницького і аж до смерті гетьмана залишався його найближчим співробітником Займав посаду генерального писаря, брав участь в багатьох посольствах і виявив себе блискучим дипломатом.