Перевірка варт.

Перевірка варт посадовими особами, яким вони підпорядковані, здійснюється: командирами рот (батарей) та їх заступниками – кожна варта, яка призначена від роти (батареї), не менш двох разів на добу, з них один раз вночі;

Огляди-конкурси і змагання.

Огляди-конкурси на кращу організацію та стан вартової служби (у тому числі й варт воєнізованої охорони) проводяться комісіями зі складанням актів за їх результатами та з виданням організаційних і підсумкових наказів під керівництвом:

Матеріальне забезпечення вартової служби.

Заступники командирів з'єднань, військових частин, начальників військово-навчальних закладів, установ, гарнізонів з тилу зобов'язані:

один раз у півріччя організовувати проведення косметичних ремонтів кожного вартового приміщення.

Морально-психологічне забезпечення вартової служби.

Заступники командувачів корпусів, командирів з'єднань, військових частин, підрозділів, начальників гарнізонів з виховної роботи зобов'язані:

організовувати та особисто проводити виховну роботу, правове виховання особового складу, спрямовані на якісне виконання завдань вартової служби, з урахуванням етапів та періодів службової діяльності військовослужбовців, спираючись на добові ритми їх психічної активності, фізичну та морально-психологічну готовність.

Підготовка варт.

Під час проведення розводу варт особовий склад внутрішньої варти зобов'язаний особисто інструктувати один із заступників командира військової частини, а гарнізонної варти – військовий комендант гарнізону або його заступник.

Підготовка варт. Третій етап.

Третій етап. Практичні заняття з особовим складом варти проводяться у день заступання в наряд у вартовому містечку військової частини (військової комендатури). На заняттях відпрацьовуються порядок дій чатових на посту, застосування ними зброї, відбиття нападу на вартове приміщення, об'єкти, що охороняються, та зміну, яка прямує на пости та з постів; порядок зміни чатових, приймання та здавання поста; прийоми рукопашного бою; дії та порядок застосування засобів пожежогасіння; порядок заряджання та розряджання зброї, вивчення її матеріальної частини та заходів безпеки при поводженні з нею, інші питання, що враховують особливості практичного несення служби.

Підготовка варт. Другий етап.

Другий етап. Напередодні дня заступання військовослужбовців у наряд у години, які визначені розпорядком дня військової частини, з особовим складом у класі для підготовки варт проводяться теоретичні заняття з вивчення положень військових статутів, особливих обов'язків чатових, матеріальної частини стрілецької зброї та заходів безпеки при поводженні з нею. На електрифікованих макетах об'єктів, що охороняються, відпрацьовуються порядок взаємодії між чатовим і резервною групою варти, а також

Підготовка варт. Перший етап.

Підготовка варт організовується та проводиться у три етапи. Перший етап. За дві - три доби до заступання у наряд командиром роти (батареї) або батальйону (дивізіону) із залученням заступника командира роти (батареї) або батальйону (дивізіону) з виховної роботи, командирів взводів, призначеного начальника варти, старшини підрозділу та санітарного інструктора здійснюється добір і розподіл особового складу згідно з табелем постів.

Особова справа вартового.

На всіх військовослужбовців строкової служби та служби за контрактом, які залучаються до несення вартової служби, у штабах батальйонів (дивізіонів) або у командирів окремих рот (батарей) військової частини заводяться особові справи, у яких повинні бути:

Допуск військовослужбовців до несення вартової служби - 2.

У період звільнення у запас військовослужбовців строкової служби за умови недостатньої кількості особового складу військової частини та неможливості організації несення вартової служби трьома змінами варт має бути не менше двох складів варт. Організується їх належна підготовка. Вносяться відповідні зміни до розпорядку дня, де передбачається додатковий час на відпочинок особового складу, який залучається до несення служби у вартах.

Допуск військовослужбовців до несення вартової служби.

Допуск військовослужбовців до несення вартової служби здійснюється згідно з наказом командира військової частини на підставі затвердженого акта, у якому повинні бути висновки про допуск до несення служби у варті за кожного військовослужбовця. До акта додаються відомості результатів здачі заліків зі знань військовослужбовцями вимог військових статутів Збройних Сил України, табелю постів та інструкцій, законів України про відповідальність за порушення правил несення вартової служби, викрадення зброї, боєприпасів та військового майна, матеріальної частини стрілецької зброї, заходів безпеки при поводженні з нею, а також відомості результатів виконання практичних стрільб, заліків з фізичної підготовки. 

Організація вивчення, добору та підготовки особового складу варт.

Робота щодо допуску молодого поповнення до несення вартової служби проводиться двічі на рік після закінчення його підготовки, проведення спеціальних занять з вивчення вимог військових статутів Збройних Сил України, табелів постів, інструкцій варт, ознайомлення з розташуванням та особливостями охорони постів та об'єктів, що охороняються. Ця робота здійснюється спеціально призначеними комісіями на чолі із заступниками командирів з'єднань, військових частин, начальників військово-навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів із залученням командирів підрозділів, медичних працівників, офіцерів органів виховної роботи, служби озброєння та військових юристів. У ці ж терміни здійснюється переатестація військовослужбовців строкової служби та служби за контрактом, які залучаються до несення служби у вартах.

Загальні положення. Інструкція про організацію вартової служби у Збройних Силах України.

Інструкція про організацію вартової служби у Збройних Силах України (далі – Інструкція) визначає порядок діяльності командирів (начальників) і штабів щодо організації вартової служби і має забезпечити єдність принципів та методів їх роботи стосовно виконання покладених на вартову службу завдань.

Про затвердження Інструкції про організацію вартової служби у Збройних Силах України.

18 квітня 2000 року вийшов у світ наказ Міністра оборони України № 105 «Про затвердження Інструкції про організацію вартової служби у Збройних Силах України». З метою визначення єдиного порядку організації вартової служби у Збройних Силах України Міністр оборони України наказав, затвердити та ввести в дію з 1 червня 2000 року «Інструкцію про організацію вартової служби у Збройних Силах України», заступникам Міністра оборони наказано розробити відповідні інструкції з урахуванням особливостей організації вартової служби у підпорядкованих силах.

До річниці Конституції України

Влітку цього року, 28 червня, в нашій країні буде широко відзначатися визначна подія - 15 років з дня прийняття Конституції України. З метою організації якісної підготовки до ювілею Основного Закону нашої держави Президент України Віктор Янукович 25 жовтня 2010 року підписав Указ № 965/2010 «Про відзначення 15-ї річниці Конституції України»[1]. Згідно з Указом Кабінету Міністрів України доручено розробити та затвердити план заходів з підготовки та відзначення 15-ї річниці Конституції України. На виконання цих вимог Президента України Кабінет Міністрів України своїм Розпорядженням від 20 квітня 2011 р. затвердив План заходів з підготовки та відзначення 15-ї річниці Конституції України. В цьому документі передбачена низка заходів, серед яких окремим (третім) пунктом перед Міністерством оборони України поставлене завдання проведення в усіх військових частинах «просвітницьких тематичних заходів, спрямованих на формування правової культури, поваги до Основного Закону України, усвідомлення його ролі в українському державотворенні, здобуття знань про конституційні права, свободи та обов'язки, знань з історії вітчизняного конституційного права і внеску видатних юристів у його розвиток»[2].

Поняття та юридична природа Конституції.

 Політико-правовий термін «конституція» походить від латинського поняття constitutio — установлення, устрій, порядок. В сучасній правовій науці він інтерпретується двояко.

Перше значення відбиває його матеріальний зміст, який тлумачиться як сукупність реальних правовідносин між народом (громадянським суспільством), державою та особою (індивідом) стосовно вищої влади у суспільстві (суверенітету). Іноді для позначення конституції у матеріальному значенні вживається інший термін «конституційний (суспільний) лад»[1] (образно це можна порівняти з тим, як за аналогією в медицині конституцією називається тілобудова або статура).

Нарис історії конституційного права.

У Стародавньому Римі конституціями називали окремі юридичні акти будь-якого змісту, які видавали імператори. Аналогічно в середньовічній Польщі усі постанови тогочасного вищого представницького органу Сейму називались конституціями. Лише згодом окремі з таких польських конституцій починають врегульовувати й владні відносини, створюючи конституцію у матеріальному значенні. Серед них варто особливо виділити Радомську конституцію 1505 року (за іншою скороченою назвою Nihil novi від повної Nihil novi nisi commune consensu - лат. нічого нового без загальної згоди), яка забороняла королю ухвалювати закони без згоди шляхти, представленої в Сеймі. Показово, що після набуття чинності Nihil novi загальновживаним для позначення державного устрою в Польщі стає термін Реч Посполіта (польс. Rzeczpospolita), який походить від латинського терміна Res publica – річ, що знахоа діяти дуже важливий конституційний звичаєвий принцип Вільне вето (лат. Liberum veto), який дозволяв будь-якому депутату Сейму припинити обговорення певного питання або роботу Сейму взагалі. До речі, вперше цей принцип був застосований 1669 року, коли у Кракові робота Сейму була достроково зупинена на підставі Liberum veto, яке наклав представник міста Києва Адам Олізар.

Основний зміст та призначення Конституції України.

Необхідно зосередити увагу на тому, що Конституція нашої країни законодавчо розв’язує головне питання будь-якої держави – питання верховної влади або суверенітету. Основи суспільного ладу закріплюються в багатьох статтях Конституції, але базовими серед них є: преамбула, ст.ст. 1-7.

Конституційні права, свободи та обов'язки людини та громадянина.

Конституційне встановлення народовладдя в Україні, що передбачене ст. 5 Конституції України обумовлює гуманістичну спрямованість конституційного ладу в нашої країні.

«Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», а «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави»[1].

Конституційний статус та завдання Збройних Сил України.

Конституція України визначає місце і роль Збройних Сил у системі української державності, що визначаються головним призначенням, яке покладається на Збройні Сили України – «оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності»[1].

Військовий обов’язок: поняття та джерела правового регулювання.

Військовий обов'язок, який іноді позначається поняттям «військова повинність», є законодавчо встановлений обов'язок населення (зазвичай громадян чоловічої статі) нести військову службу у збройних силах своєї країни. Виконання такого обов’язку розпочинається з призову військовозобов’язаного на військову службу. В законодавстві різних країн передбачаються також і підстави для можливого уникнення призову або його відстрочки, до яких належать хвороба чи певні фізичні недоліки, відповідні сімейні обставини, робота за дефіцитною спеціальністю, навчання в певних навчальних закладах тощо. Як правило, призову не підлягають особи, які були засуджені до позбавлення волі.

Юридична відповідальність за порушення порядку проходження військової служби в Україні.

Невиконання конституційного обов’язку захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України тягне за собою кримінальну та адміністративну відповідальність за законодавством України.

Головний старшинаТЦК .

Головний старшина територіального центру комплектування (ТЦК) в мирний і воєнний час відповідає за проведення заходів щодо відбору, вивчення та прийняття кандидатів на військову службу за контрактом.

Головний старшина територіального центру комплектування (ТЦК) підпорядкований начальнику територіального центру комплектування.

Інструктор навчального взводу .

Інструктор навчального взводу у мирний і воєнний час відповідає за якісну фахову підготовку, морально-психологічний стан та підтримання військової дисципліни серед військовослужбовців, які проходять навчання.

Інструктор навчального взводу підпорядковується командирові навчального взводу.

Сержант-інструктор (старшина-інструктор) навчальної роти.

Сержант-інструктор (старшина-інструктор) навчальної роти (далі – сержант-інструктор навчальної роти) у мирний і воєнний час відповідає за виховання та підготовку військовослужбовців навчальної роти, повноту виконання навчальних програм інструкторами.

Сержант-інструктор навчальної роти підпорядковується командирові навчальної роти.

Головний сержант взводу.

Головний сержант взводу в мирний і воєнний час відповідає за правильне несення служби та готовність до виконання військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу взводу обов’язків військової служби, зберігання, належне використання озброєння і військової техніки взводу, навчання, виховання військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу взводу, стан військової дисципліни та підтримання внутрішнього порядку у взводі.

Головний сержант взводу підпорядковується командирові взводу, а з питань підтримання внутрішнього порядку – головному сержантові роти і є прямим начальником військовослужбовців рядового і сержантського складу взводу.

Сержант роти з матеріального забезпечення.

Сержант роти з матеріального забезпечення в мирний та воєнний час відповідає за облік та належне зберігання стрілецької зброї і боєприпасів до неї, речового та іншого майна роти, зберігання особистих речей військовослужбовців у кімнаті для зберігання майна, за стан пожежної безпеки приміщень роти і закріпленої за нею території.

Сержант роти з матеріального забезпечення підпорядковується командиру роти, а з питань внутрішньої служби – головному сержантові роти.

Головний сержант роти.

Головний сержант роти в мирний і воєнний час відповідає за правильне несення служби та готовність до виконання військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу обов’язків військової служби, зберігання, належне використання озброєння і військової техніки роти, навчання, виховання військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу роти, стан військової дисципліни та підтримання внутрішнього порядку в роті.

Головний сержант роти підпорядковується командирові роти і є прямим начальником військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу роти.

Головний старшина батальйону.

Головний старшина батальйону в мирний і воєнний час відповідає за забезпечення командира батальйону та його заступників інформацією з питань проходження військової служби військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу, за координацію діяльності головних сержантів підрозділів батальйону, надання пропозицій командирам підрозділів батальйону з питань професійного розвитку, просування по службі та з інших питань проходження військової служби військовослужбовцями сержантського і старшинського складу батальйону.

Головний старшина батальйону підпорядковується командирові батальйону.

Головний старшина бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону)

Головний старшина бригади (полку, корабля 1 рангу) (далі – головний старшина бригади) в мирний і воєнний час відповідає за забезпечення командира бригади (полку, корабля 1 рангу) (далі – бригада) та його заступників інформацією з питань проходження військової служби військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу, за координацію діяльності головних старшин та головних сержантів підрозділів бригади, надання пропозицій командирам підрозділів бригади з питань професійного розвитку, просування по службі та з інших питань проходження військової служби військовослужбовцями сержантського і старшинського складу бригади.

Головний старшина бригади підпорядковується командирові бригади.

Головний старшина корпусу.

Головний старшина корпусу в мирний і воєнний час відповідає за забезпечення керівного складу корпусу інформацією з питань проходження військової служби військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу, за надання пропозицій начальникові органу по роботі з особовим складом, командирам військових частин з питань професійного розвитку, просування по службі та з інших питань проходження військової служби військовослужбовцями сержантського і старшинського складу корпусу.

Головний старшина корпусу підпорядковується командиру корпусу. 

Головний старшина виду Збройних Сил України.

Головний старшина виду Збройних Сил України в мирний і воєнний час відповідає за забезпечення керівного складу виду Збройних Сил України інформацією з питань проходження військової служби військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу, за надання пропозицій керівникам структурних підрозділів командування виду Збройних Сил України, органів по роботі з особовим складом, командирам військових частин, установ з питань професійного розвитку, просування по службі та з інших питань проходження військової служби військовослужбовцями сержантського і старшинського складу виду Збройних Сил України.

Головний старшина виду Збройних Сил України підпорядковується командувачу виду Збройних Сил України.

Головний старшина Збройних Сил України.

Головний старшина Збройних Сил України в мирний і воєнний час відповідає за забезпечення керівного складу Генерального штабу Збройних Сил України інформацією з питань проходження військової служби військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу, за надання пропозицій керівникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, органів по роботі з особовим складом, командувачам видів, командирам військових частин, установ з питань професійного розвитку, просування по службі та з інших питань проходження військової служби військовослужбовцями сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Головний старшина Збройних Сил України підпорядковується начальнику Генерального штабу – Головнокомандувачу Збройних Сил України.

Формування професійного сержантського складу.

“Формування професійного сержантського складу Збройних Сил України

– важлива складова військового будівництва”.

За підсумками 2010 року Збройні Сили України в цілому готові визначеними силами до виконання завдань за призначенням.

Створені необхідні умови для стабілізації ситуації та збереження можливостей для відновлення боєздатності військ (сил).

Комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Оновлені засади кадрової політики, що впроваджувалися в минулому році, мали системний характер і охоплювали широке коло питань, пов’язаних з досягненням балансу між вимогами держави до забезпечення рівня боєздатності Збройних Сил, комплектуванням їх персоналом та забезпеченням належних стандартів життя і умов служби особового складу.

У результаті впровадження Концепції кадрової політики в Збройних Силах України вдалося створити нову систему кадрового забезпечення (централізованого типу), яка започаткувала єдині підходи до підготовки та прийняття рішень з призначення військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу на посади, ефективного управління їх службовою кар’єрою. Вимоги Концепції також сприяли розробленню Положення про паспорт посади рядового, сержантського і старшинського складу.

Головним результатом впровадження системи кадрового забезпечення стало створення системи централізованого управління кар’єрою військовослужбовців у кадрових центрах Збройних Сил, що дозволило на кінець минулого року залучити до системи кадрового забезпечення (централізованого типу) понад 73,2 тис. військовослужбовців. 

Підготовка військовослужбовців строкової військової служби.

Підготовка за фахом військовослужбовців рядового та сержантського (старшинського) складу строкової військової служби здійснюється у 14 навчальних центрах Збройних Сил України.

Фахова підготовка у навчальних центрах здійснюється щоквартально, розпочинається на початку січня, квітня, липня і жовтня та залежно від спеціальностей проводиться у строки:

до півтора місяця – з особами, які раніше не проходили військову службу, але мають спеціальність, споріднену з обраною ВОС;

до трьох місяців – з особами, які проходили військову службу чи проходять строкову військову службу і плануються для призначення не за основною ВОС, та з особами, які плануються для призначення на посади за основною ВОС, отриманою під час попереднього проходження військової служби більше п’яти років тому;

до шести місяців – з особами, які раніше не проходили військову службу та плануються для призначення на посади за ВОС, не спорідненими з отриманою спеціальністю.

Кодекс сержанта Збройних Сил України.

Кодекс сержанта Збройних Сил України

 Сержант – це лідер для солдат, зразок для підлеглих, опора для командира.

Честь сержанта – це внутрішня гідність, благородство душі, чистота совісті, бездоганність поведінки на службі та в побуті.

Девіз сержанта – честь, відповідальність, професіоналізм.